І ВІДМІНА
Особливості творення кличного відмінка іменників усіх відмін.
Відмінювання іменників IV відміни.
| Однина | Множина | |||||
| Н. | лоша | маля | ім’я | лошата | малята | імена |
| Р. | лошати | маляти | ім’я, імені | лошат□ | малят□ | імен□ |
| Д. | лошаті | маляті | імені | лошатам | малятам | іменам |
| З. | лоша | маля | ім’я | лошата,лошат□ | малята,малят□ | імена |
| О. | лошам | малям | ім’ям, іменем | лошатами | малятами | іменами |
| М. | ...лошаті | ...маляті | ...імені | ...лошатах | ...малятах | ...іменах |
| К. | лоша | маля | лошата | малята |
Отже, іменники із суфіксом -ен- мають паралельні форми в родовому відмінку на -я, -ені та в орудному відмінку на -ям, -ен: іменем і ім’ям, племенем і плем’ям.
| Тверда група | М’яка група | Мішана група | |
| закінчення -о Валентина – Валентино, колега – колего, Микола – Миколо, невдаха – невдахо | закінчується на -я ] земля Ілля | у кличному флексія -е земле Ілле | закінчення -е листоноша – листоноше, душа – душе |
| Закінч. на -ія ] Марія надія | у кличному -іє Маріє надіє | ||
| -ю | 1) короткі форми імен: Юлю, Маню, Васю | У розмовному стилі в коротких формах імен – -о(некодифікована норма) Даша – Дашо, Паша – Пашо | |
| 2) пестливі іменники: доню, бабусю, матусю |
ІІ ВІДМІНА (чоловічий рід)
| Тверда група | -у | 1) В іменниках із суфіксами -к-, -ок-, -ик-, -ік- | батьку, барвінку, працівнику, техніку |
| 2) У словах іншомовного походження на г, к, х | Олегу, Людвігу, Фрідріху (Олеже – в істор. текстах) | ||
| 3) У винятках дід, син, тато | діду, сину, тату | ||
| -е | У решті здебільшого безсуфіксних іменників | Володимире, козаче, Петре, ювіляре, касире, ювеліре, Явтуше | |
| В іменниках із суфіксами -ист-, -іст-, -ор-, -тор-, -атор-, -ер-, -ир-. | Радисте, альпіністе, редакторе, режисере, модераторе. |
| М’яка група | -ю | У решті іменників м’якої групи | Анатолію, велетню, лікарю, Грицю, учителю. Ігорю (хоч в „Українському правописі, 2008” допущено помилку й подано форму Ігоре*). |
| -е | В іменниках, що мають суфікс -ець | швець – шевче, жнець – женче, молодець – молодче, кравець – кравче, хлопець – хлопче. | |
| Але: бійцю, знавцю, армійцю та в усіх інших іменниках, у яких чергування ц (-ець) // ч не відбувається: продавцю, мерцю, гвардійцю тощо. |
| Мішана група | -у | У решті іменників мішаної групи | слухачу, товаришу, читачу |
| -е | 1) У власних назвах на ж (дж), ч, ш. | Париже, Джордже, Януковиче, Довбуше | |
| 2) У загальних назвах на -яр (наголошене, іменник позначає вид діяльності) та на ж. | газетяре, школяре, стороже |
Іменники ІІІ відміни в кличному відмінку мають закінчення -е: Любове.
Іменники IV відміни в кличному відмінку мають закінчення називного відмінка: маля, курча, дитя.
У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка: добродію бригадире (бригадир), пане лейтенанте (лейтенант).
У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: брате Петре, друже Грицю, колего Степане, пані Катерино, товаришу Віталію.
У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва: друже Максименко, колего Іваничук, добродійко Скирда, товаришу Гончар.
У звертаннях, що складаються з двох власних назв – імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Володимире Хомичу, Галино Іллівно, Маріє Василівно, Петре Кузьмичу, Ярославе Андрійовичу.