Кордони.

Параметри території країни

До основних параметрів території країни належать: розмір, кордони і конфігурація.

Чим більша площа держави, тим, звичайно, різноманітніші її ресурси. Велика площа також зумовлює значну розмаїтість навколишнього середовища. Держави з великою територією мають значно більше можливостей для розвитку господарських галузей. Чим менша територія країни, тим більшу роль відіграє зовнішньоекономічна складова в її господарстві. Наявність великої території допомагає переборювати несприятливе географічне положення. Для великих держав, порівняно з малими і середніми, досить актуальними є проблеми міжрайонних зв'язків та інфраструктури, інакше кажучи, проблеми "подолання простору". На подолання великих просторів і відстаней витрачається багато часу, а також визначена частина національного доходу. Проте великі країни мають багато можливостей для маневру в економічній сфері.

Територію як ресурс неможливо нічим замінити. В усіх країнах відбувається інтенсифікація використання території. І це неминуче, адже розмір території є постійним, незмінним, а кількість населення й економічний потенціал зростають. Наприклад, у Японії на 1 км² виробляють в 15 разів більше продукції, ніж у США. Інтенсифікація використання території виражається в територіальній концентрації, підвищенні компактності ареалів людської діяльності, в інтенсифікації виробництва продукції на 1 га території.

Державний кордон — офіційно визначена лінія на поверхні Землі (суходолі та водному просторі) й уявна вертикальна площина, що проходить че­рез неї в повітряному просторі та надрах Землі, яка визначає межі території держави.
Кордони можуть формуватись історично, а можуть бути наслідком міжнародно-правових угод після завершення військових дій або політичних переговорних процесів. Процес становлення кордону держави прохо­дить два етапи: делімітації — договірного визна­чення напряму й особливостей його проходження з розробкою відповідної карти; демаркації — вста­новлення кордону на місцевості.

Першим зафіксованим у написаній історії ви­падком політико-географічного розмежування було встановлення прикордонного стовпа між Пелопоннесом і Аттикою в II ст. до н. є. Одним із найвідоміших в історії оборонних рубежів є «Велика Китайська стіна» (початок будівництва — ІІІ ст. до н. є.), яка захищала землеробські райо­ни Китаю від набігів кочівників з півночі. Рубежі Римської імперії йшли по Рейну і Дунаю, у де­кількох місцях вони доповнювалися оборонними валами — на півночі Англії, на півдні Німеччини і на нижньому Дунаї (на півдні України збереглися т. зв. «Троянові вали», що розмежовували землі римських колоній і причорноморські степи). З часів Київської Русі в Україні збереглися залиш­ки т. зв. «Змійових валів», що були південним ру­бежем Київської землі, а порубіжним сторожовим пунктом Києва на Дніпрі було городище Родень (пам'ять про нього пов'язана з Княжою горою в Канівському заповіднику). Звичайно, і «стіна», і «вали» виконували свою мілітарну функцію хіба що епізодично, але кожний, хто за них проходив, мав знати, що до небажаного зайди може бути за­стосована сила.