Психогенні реакції в розумово відсталих дітей і підлітків

Багато авторів відмічають схильність розумово відсталих індивідів до реактивних депресій (Юркова І. А., 1967).

Усі описані особливості психіки розумово відсталих індивідів роблять їх особливо чутливими до різних перешкод, що зустрічаються на життєвому шляху. Цей тип психопатології зустрічається у них нерідко. Більше того, багато авторів вважають розумову відсталість чинником, що привертає до розвитку реактивних станів (Бунєєв А. Н., 1950; Фелинська Н. І., 1944).

І. Н. Введенський і М. С. Хейф (1940), що спостерігали психогенні реакції у олігофренів, описали синдроми: псевдодеменцію, істеричні розлади, депресію, ступор і вказали на особливості їх прояву: бідність і мізерність психопатологічної продукції, монотонність і тривалість течії.

К. X. Короленко (1942) відмітив у олігофренів дві форми психогенної дементності: афективну дементність і псевдодементність. Він відрізняв першу від другої за відсутністю істеричної реакції, природності поведінки, за утрудненнями під час виконання складніших завдань.

І. Т. Ментешашвілі і Н. М. Асатіані (1945) дійшли висновку, що у олігофренів гострі істеричні реакції характеризуються бідністю клінічних проявів.

В. А. Осташева (1946) вважає, що у розумово відсталих осіб створюються передумови для виникнення реактивних станів. Переживання ними у зв'язку з низьким інтелектом безвихідності ситуації й нездатність до логічного розв’язання конфліктних ситуацій сприяють формуванню властивої саме їм клінічної картини цих станів.

На думку О. Е. Фрейєрова (1964), при реактивних станах у розумово відсталих осіб «під впливом зовнішніх ситуаційних чинників на більш менш значний період часу змінюється клінічна симптоматика олігофренії, з'являються нові симптоми, відбуваються зрушення в афективність, порушуються звичні форми поведінки». Атипічність реактивних станів проявляється в тому, що в їх клінічній картині переважають явища загальмованості (страху) й бідність симптоматики, вони носять затяжний характер, не виявляючи впродовж тривалого часу яких-небудь змін.

Л. А. Булахова (1984) у дітей з розумовою відсталістю резидуально-органічного генезу виявили реактивно виникаючі «параутистичні» стани. Ці розлади виникали в дітей з явною емоційною і комунікативною недостатністю. Вони проявлялися в пасивності до пізнання того, що оточує, хворобливій реакції на зміну обстановки, посиленні замкнутості, негативізмі, відмові від мовного спілкування. Надалі, опісля від 2 до 12 років, відмічена лише часткова адаптація в умовах звичного змісту й навчання.

Багато розумово відсталих дітей (43%) насилу переносять своє положення учнів корекційної школи. Особливо це відноситься до дівчаток у періоді статевого дозрівання (27%), а також до дітей, які проводять частину дня в сім'ї. Рідше (6%) зустрічаються складніші випадки реактивних станів (Блюменфельд С., 1971).

У розумово відсталих дітей часто зустрічаються психогенні реакції. Враховуючи ж стерту картину їх симптоматики, її короткочасність і благополучний результат, доводиться допустити, що в поле зору психіатрів потрапляють далеко не всі ці розлади. Питома вага психогенних реакцій фактично значно вища, що й відповідає катамнестичним даним, що вказують на значну мінливість симптоматики, ранимість дітей і нестійкість компенсаторних можливостей цих хворих.

Реактивні стани в дітей і підлітків з астенічною формою розумової відсталості

Будучи афективно нестійкими, збудливими й виснажуваними, а також маючи цілу низку особливостей у мисленні й діяльності, діти з астенічною формою розумової відсталості порівняно легко дають психогенні реакції. У ряді впливів середовища, які викликають ці реакції, — втрата близьких, неуспішність у школі, перехід в інший навчальний заклад, переїзд, безперервні конфлікти в сім'ї або в колективі однолітків. Розумово відсталі підлітки виявляються більш ранимими, ніж діти іншого віку. Симптоматика реакцій у них розгортається впродовж декількох діб. Іноді вже на 2-3-й день хворі стають спокійнішими і рівнішими в поведінці. Деякі з дітей у перший тиждень ще нестійкі, легко збудливі, плаксиві, але і їх стан впродовж короткого часу повністю нормалізується. Психогенні реакції протікають по-різному. Усіх хворих з короткочасними психогенними реакціями за особливостями клінічної картини можна умовно розділити на три типи. У частини хворих виникають дисфорічні стани, що супроводжуються руховим збудженням. На висоті афекту з'являються суіцидальні думки, а в інших — прагнення до руйнувань або агресії.

Надя Н., 12 років

Батько помер від раку, мати — нервова. Дитина від першої вагітності, пологи в асфіксії. На 3-му році перенесла грип, коклюш і вітряну віспу. Психічний розвиток уповільнений. Завжди була неспокійною. Виховувалася в дитячих установах, але товариства дітей не любила, не брала участі в загальному занятті, не запам'ятовувала казок і віршів, легко вступала в конфлікти. Із-за непідготовленості навчається в школі з 8 років, із програмою не справлялася. Довго не могла засвоїти букви, навчитися читати, запам'ятовувати вірші. Насилу навчилася навичкам рахунку. Формування просторових уявлень, орієнтування в сторонах власного тіла, уміння відтворювати ритми й послідовні дії — усе це розвивалося зі значною затримкою. Відзначалася недостатня старанність, дівчинка часто відволікалася, була пасивною, в'ялою. Часто афектувала, була образливою й плаксивою. До 12 років був енурез. Була переведена в корекційну школу, де і провчилася до 4-го класу. У зв'язку з неприємностями, що виникли в школі, стала гірше вчитися, з'явилося рухове занепокоєння, годинами кричала, плакала, мотала, трясла і закидала голову, билася нею об стіну. У лікарні спочатку була неспокійною, дратівливою, збудливою, агресивною й неслухняною. Потім стала спокійніша, рівніша в поведінці.

У дівчинки була виявлена психогенна реакція з легким ступенем астенічної форми розумової відсталості.

В іншої частини розумово відсталих у зв'язку з життєвими труднощами з'являються астено-депресивні стани, суіцидальні наміри.

Для третьої частини характерні поведінкові розлади з меншими афективними розладами. Порушення їх поведінки полягають або у відходах від труднощів життя (втечах), або — в демонстративних загрозах убити себе і в різкому руховому збудженні.

Реактивні стани в дітей і підлітків із стенічною формою розумової відсталості

У дітей і підлітків із стенічною формою розумової відсталості короткочасні психогенні реакції проявляються, головним чином, в порушеннях поведінки: втечах, афективному збудженні й руховому занепокоєнні. Більшість із них погрожує покінчити життя самогубством або навіть, що частіше, демонстративно здійснюють суіцидальні спроби. У меншої частини відзначаються або неглибокі й короткочасні періоди зниження настрою, або псевдодеменція. Ці реакції завжди закінчуються сприятливо, і їх тривалість рідко перевищує декілька тижнів.

Катя З., 15 років

Мати перенесла психоз неясного походження. Від другої нормальної вагітності. До року важко хворіла на дизентерію, а потім коклюш і скарлатину. Психомоторний розвиток дещо відставав. У школу пішла з 7 років, залишилася на другий рік в першому класі. З програмою 5-го класу впоратися не змогла. За характером була товариською, доброю, наполегливою й працелюбною. З 14 років стала грубою, неслухняною, додому приходила пізно, перестала займатися навчанням. Опісля півроку з'ясувалося, що дівчинка живе разом зі своїм однокласником. Як тільки цей факт став відомим, стала замкнутою, сумною, не відповідала на питання, багато плакала, відмовлялася від навчання, удома нічим не хотіла займатися і у зв'язку з цим поступила в психіатричну лікарню. Настрій в лікарні незабаром нормалізувався, стала товариською, легко вступала в контакт, охоче про себе давала відомості, була розв'язною, грубою. Відзначалися сексуальність та інтерес до хлопчиків. Багато приділяла уваги своїй зовнішності. Круг знань і уявлень про навколишнє життя виявився помітно обмеженим. Інтереси були вузькими, переважно зосередженими на сексуальній тематиці. Мовлення граматично правильне, словниковий запас малий, сприйняття поверхневе. Емоційні реакції недостатньо диференційовані. Інтелектуальний розвиток відповідає легкій розумовій відсталості. Критики до своєї поведінки не має. Рекомендований перехід в корекційну школу.

Після виписки продовжувала бродяжити, жила разом з тим же підлітком, у школу не з'являлася.

У цьому випадку в дівчинки з легкою стенічною формою розумової відсталості під впливом викриття її сексуальних стосунків і пов'язаних з цим покарань і засуджень, а також у зв'язку з шкільними труднощами виникла короткочасна психогенна реакція у формі дуже неглибокого зниження настрою (субдепресія).

Реактивні стани в дітей і підлітків з атонічною фазою розумової відсталості

Прикладом психогенної реакції у підлітка з атонічною формою розумової відсталості може бути наступна історія хвороби.

Саша М., 14 років, учень 5-го класу допоміжної школи

Хлопчик від першої вагітності. На першому році життя тричі переніс важку пневмонію, яка в подальші роки повторювалося неодноразово. У 5 років хворів на свинку, в 6 років — вітряною віспою. У цьому ж віці впродовж трьох днів був важкий гарячковий стан неясної етіології. З 8 років пішов в масову школу, але вже через рік переведений у корекційну. Хлопчик неговіркий, неактивний, в'ялий, мало цікавиться дитячими розвагами, як правило, прагне до самоти і справляє враження дещо дивного (кладе в рот скло і т. ін.). Поведінка зазвичай впорядкована, він слухняний і дисциплінований.

Після смерті батька, який потрапив під потяг, спочатку дуже збудився, не знаходив собі місця, а потім став ще мовчазнішим, замкнутішим і в'ялішим. Погано спав ночами, схоплювався, говорив з собою. На цьому фоні виникали неодноразові афективні спалахи з озлобленням і криком. У зв'язку з такою поведінкою був відсторонений від навчання. У лікарні в контакт вступав не відразу, у бесіді виявляв обмежений запас слів, лаконічність відповідей, сповільненість мислення. Розповів про те, що після загибелі батька часто про нього думав; настрій був поганим, плакав і через це перестав вчитися. Інтелект відповідає легкій розумовій відсталості. Емоційне життя бідне, міміка малодиференційована. Впродовж декількох днів був тихим, задумливим, сумним, тримався відособлено, в класі не виконував свідомо легких завданнь. Поступово став веселіший, активніший, бадьоріший, почав брати участь у роботі класу й частково в іграх хлопців.

У представленій історії хвороби описується підліток з легкою атонічною формою розумової відсталості, у якого услід за важким потрясінням (загибель батька) розвинулася короткочасна психогенна реакція. Її особливість у тому, що в клінічній картині на перше місце виступало посилення властивих хворому рис особистості, що мали місце до хвороби, і в меншій мірі — афективні розлади (тривога, збудження).