Інформаційне забезпечення охорони довкілля

Інформаційне забезпечення охорони навколишнього середовища - це збір, переробка, зберігання і обов’язково підготовка до використання інформації, яка необхідна для оцінки стану власне навколишнього середовища, екологічної діяльності та прийняття різного роду рішень у цій галузі. Найбільш показовими прикладами одного з напрямків інформаційного забезпечення є стеження за погодою, сейсмологічними процесами, підготовка метеопрогнозів та інші пов’язані з цим види робіт.

Інформаційне забезпечення охорони навколишнього середовища включає в себе:

- необхідну інформацію як об’єкт забезпечення;

- процеси роботи з інформацією, що завершуються її підготовкою до використання;

- розподіл або надання інформації можливим користувачам;

- використання інформації, що несе оцінку її якості та повноти.

Вся ця діяльність регламентується правом. Правове регулювання інформаційного забезпечення необхідне, оскільки воно:

- може зачепити різні інтереси, включаючи безпеку країни;

- потребує чітких процедур і встановлення відповідальності за можливу неповноту, спотворення, приховування інформації, що може спричинити прийняття неправильних рішень і величезної шкоди.

Інформація про взаємодію з навколишнім середовищем та її охорону виникає вже в результаті діяльності людини й існує або як загальнодоступна, або як латентна, що потребує у виявленні, фіксації та усвідомленні. Існуючі тут труднощі полягають у тому, щоб:

- правильно визначити інформаційну потребу, тобто встановити, яка інформація, дійсно є екологічною, що відноситься до охорони навколишнього середовища, потрібна людям і може бути ними використана;

- створити ефективні структури і чітко налагодити процеси, необхідні для збирання, фіксації (закріплення) і обробки цієї інформації;

- реально забезпечити можливості доступу до інформації для її належного використання; створити всі необхідні умови правильної (для даного рівня знань) оцінки інформації;

- своєчасно та ефективно використовувати інформацію на благо суспільства і природи.

Управління, планування та програмування природоохоронної діяльності в межах країни, регіонів, міст і селищ, окремих суб’єктів господарської діяльності, складання схем розвитку і розміщення продуктивних сил значною мірою залежать від наявності вірогідної інформації. Інформаційне забезпечення природоохоронної діяльності має синтетичний, аналітичний і оперативний характер.

Синтетичний характер інформації обумовлюється регіональними і міжгалузевими її особливостями (медицина, гігієна, метеорологія, біологія, техніка і технологія тощо).

Аналітичний характер обумовлюється великою кількістю даних, які слід зіставити з метою подальшого аналізу.

Оперативний характер інформації виходить із завдань швидкого реагування на еколого-економічні зміни, що відбуваються в навколишньому середовищі внаслідок порушень його стану з метою зменшення негативних наслідків та попередження подальших негативних змін у майбутньому.

Отримання і генерація необхідної інформації щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів пов’язані з такими особливостями:

Ø збільшення масштабів екологічної статистики та виникнення нових даних у зв’язку з поглибленням знань у цій галузі;

Ø інертність інформації (події вже відбулися, а необхідні дані ще потребують додаткового уточнення);

Ø суттєвий вплив фонових факторів (разом із даними про стан того чи іншого об’єкта або природного компонента - атмосфери, води, ґрунту - необхідно враховувати додаткову інформацію про стан суміжних об’єктів, динаміку процесів);

Ø багатоетапність (імперативність) збору й отримання інформації.

Розрізняють первинну і вторинну (похідну) інформацію. Первинна інформація отримується безпосередньо від об’єкта спостереження. Вторинна інформація є похідною від первинної і отримується, як правило, шляхом аналізу і синтезу наявних даних.

Для вирішення завдань, що стоять перед економікою природокористування, важливою є інформація про всі види антропогенної діяльності та результати спостереження за природними процесами і явищами. Найважливішими напрямками отримання й узагальнення інформації є:

1) в промисловості:

- загальна характеристика підприємства;

- характеристика прилеглих територій і впливу підприємства на них (зона впливу);

- параметри і ступінь впливу підприємства на навколишнє середовище (обсяги викидів і скидів, порушення довкілля і т.д.), які необхідні для проведення еколого-економічного аналізу.

2) у галузі охорони здоров’я:

- демографічна інформація;

- інформація про стан здоров’я населення (безпосередньо в галузі охорони здоров’я);

- інформація про санітарно-гігієнічні умови життєдіяльності людей (додаткове медичне обстеження населення, статистичні дані, аналітичні дані).

3) у житлово-комунальному господарстві й обслуговуванні населення:

- витрати на прибирання;

- витрати на експлуатацію громадського транспорту;

- витрати на ремонт житлового фонду;

- витрати на побутове обслуговування;

- утримання зелених насаджень.

4) у сільському і лісовому господарстві:

- загальний стан угідь.