Джерела екологічної інформації

Словосполучення "екологічна інформація" міцно увійшло в побут багатьох організацій, чия діяльність пов’язана з питаннями стану навколишнього середовища, її охорони і т.п.

"Екологічна інформація" означає будь-яку інформацію в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи будь-якій іншій матеріальній формі про:

a)стан складових навколишнього середовища, таких, як повітря й атмосфера, вода, ґрунт, земля, ландшафт і природні об’єкти, біологічні різноманіття та його компоненти, включаючи генетично змінені організми, та взаємодію між цими складовими;

б)фактори такі, як речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми, що впливають або можуть впливати на складові навколишнього середовища, зазначені вище в підпункті a), і аналіз витрат й результатів та інший економічний аналіз і припущення, використані в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища;

в)стан здоров’я та безпеки людей, умови життя людей, стан об’єктів культури і будівель та споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових навколишнього середовища або через ці складові, фактори, діяльність або заходи, зазначені в підпункті б) вище.

Згідно з цим визначенням, форми подання екологічної інформації розуміються максимально широко. Вона може бути представлена у вигляді описового тексту, кількісних даних, формул, схем або карт, фотографій, відео- і аудіоматеріалів. Так само широко розуміються і носії екологічної інформації: книги, журнали, компакт-диски, відеокасети, бази даних, сайти в Інтернеті і т.д. Протокол визначення складу річкової води, газетна замітка про загибель риби в озері, матеріали оцінки впливу запланованої діяльності на навколишнє середовище, фільм просвітницького характеру, стаття про економічну ефективність атомних електростанцій, офіційна доповідь про стан здоров’я населення, нормативний документ, що регламентує роботу очисних споруд - усе це приклади матеріалів, що містять екологічну інформацію.

Екологічну інформацію формують численні й різноманітні організації. Це законодавчі, виконавчі органи, які видають різні нормативні акти, приймають плани і програми. Це служби відповідних міністерств і відомств, які ведуть ті чи інші спостереження за станом навколишнього середовища, здоров’ям людей, а також за факторами впливу на навколишнє середовище. Такими факторами, перш за все, є забруднювачі - промислові, сільськогосподарські та комунальні підприємства, користувачі природних ресурсів, а також різні природні явища, які впливають на навколишнє середовище.

Це численні науково-дослідні організації - інститути, станції та ін. Багато хто з них вирішують питання, далекі від охорони навколишнього середовища, але за родом своєї діяльності зобов’язані отримувати інформацію про його стан. В Україні існує мережа дослідних інститутів і організацій, які займаються питаннями стану різних компонентів навколишнього середовища (води, повітря, літосфери, ґрунтів, тваринного і рослинного світу) і здоров’я населення, а також вивчають динаміку зміни цього стану. Вони також досліджують фактори, які впливають на стан компонентів навколишнього середовища і механізми такого впливу.

Крім того, збором та аналізом екологічної інформації займаються і проектувальники, оскільки, наприклад, без знання характеристик геологічного середовища неможливо спроектувати міцну споруду. Їм доводиться аналізувати стан і інших середовищ - ґрунтів, води, біоти, оскільки нове будівництво завжди чинить негативний вплив на навколишнє середовище, і слід заздалегідь спрогнозувати ступінь цього впливу. Природно, що проектні організації мають у своєму розпорядженні інформацію про фактори впливу на навколишнє середовище, пов’язані з проектованим об’єктом. Ця ж інформація є і в розпорядженні замовників проектної документації - державних організацій або комерційних компаній.

Джерелами екологічної інформації можуть бути й інші комерційні організації, котрі наприклад, виконують вимірювання характеристик навколишнього середовища, розробляють цифрові карти на основі геоінформаційних систем і т.п.

Існують міжнародні організації, що координують діяльність з охорони навколишнього середовища. Під егідою таких організацій діють інформаційні системи, які забезпечують аналіз й зберігання екологічної інформації, одержуваної з різних джерел, а також обмін нею в міжнародному масштабі.

Нарешті, громадські екологічні організації в багатьох випадках виступають не тільки як споживачі екологічної інформації, а й здійснюють її збір, аналіз і поширення на професійному рівні. Такі організації можуть служити джерелом екологічної інформації для своїх колег та іншої зацікавленої аудиторії.

Обговорюючи проблеми, пов’язані з екологічною інформацією, неможливо обійти питання, котрі відносяться до роботи державних органів - міністерств, державних комітетів, а також організацій, їм підлеглих. У функції багатьох відомств входять збір, обробка та накопичення інформації, що і здійснюється ними систематично в масштабах держави. Кожне з них являє собою складну організаційну систему, яка об’єднує безліч різних установ - територіальних підрозділів, лабораторій, наукових інститутів, інформаційних центрів. Багато з таких установ можуть розглядатися в якості окремих джерел інформації.

Як відомо, інформацію про стан навколишнього середовища в Україні накопичують державні органи. Різні міністерства й відомства ведуть власні спостереження і збирають відомості про стан водного та повітряного басейнів, підземних вод і ґрунтового покриву, мінеральних і біологічних ресурсів, про захист ресурсів і про різні види відходів. Для того щоб ефективно отримувати інформацію з цих джерел, важливо мати чітке уявлення про те, якою саме інформацією володіють ті або інші відомства.

На даний час в Україні суттєвими джерелами екологічної інформації є офіційні структури, що здійснюють моніторинг навколишнього природного середовища України відповідно до «Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища». До них належать:

1) Міністерство екології та природних ресурсів. Основними об’єктами його уваги є джерела промислових викидів в атмосферу і дотримання норм гранично допустимих викидів; джерела скидів стічних вод і дотримання норм гранично допустимих скидів; стан поверхневих вод суші, сільськогосподарських угідь, наземних і морських екосистем; скиди і викиди з об’єктів, на яких використовуються небезпечні радіаційні технології; стан і склад звалищ промислових і побутових підходів;

2) Науковий комітет НАН України. Здійснює авіаційно-космічні спостереження за станом озонового шару, рівнем забрудненості атмосфери, забрудненості ґрунтів, поверхневих вод, снігового покриву, лісів, сільськогосподарських посівів, а також радіаційним станом;

3) Міністерство охорони здоров’я. Його обов’язком є вибіркові спостереження за рівнем забруднення атмосфери у місцях проживання населення, станом поверхневих вод суші в місцях використання їх людьми, станом морських вод у рекреаційних зонах, хімічним і біологічним забрудненням ґрунтів у населених пунктах, станом здоров’я громадян і впливом на нього забруднення навколишнього середовища;

4) Міністерство сільського господарства. Воно виконує спостереження за ґрунтами сільськогосподарського використання, токсикологічні і радіологічні спостереження за сільськогосподарськими культурами, тваринами і продукцією;

5) Міністерство лісового господарства. Його функцією є моніторинг стану лісів, лісових ґрунтів, мисливської фауни;

6) Державний комітет гідрометеослужби. Ця структура здійснює спостереження за станом атмосферного повітря, атмосферними опадами, метеорологічними умовами, аерологічними параметрами, станом поверхневих вод суші, підземними водами, станом і режимом морських вод, станом ґрунтів, радіаційною обстановкою;

7) Державний комітет водного господарства. Він виконує спостереження за поверхневими і підземними водами в зонах впливу атомних електростанцій, у межах впливу меліоративних систем, облік поверхневих вод;

8) Державний комітет геології. До його компетенції належать спостереження за складом і характеристиками підземних вод, оцінювання їх ресурсів;

9) Державний комітет земельних ресурсів. Його обов’язком є спостереження за структурою землекористування, станом і якістю ґрунтів, рослинного покриву, осушуваних та зрошуваних земель, берегових ліній річок, озер, заток;

10) Державне житлове комунальне господарство. Організація забезпечує спостереження за станом питної води, стічної води каналізаційної мережі, зелених насаджень.