Вимоги користувачів до внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності

Необхідною складовою організації процесу формування та інтерпретації внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності є формулювання основних вимог щодо внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності.

Формування останніх має базуватись на завданнях, що стоять перед користувачами інформації:

Ø систематизація облікових даних для прийняття управлінських рішень;

Ø визначення очікуваного прибутку від того або іншого економічного заходу;

Ø оцінка впливу різних чинників на підсумкові результати роботи підприємства;

Ø складання прогнозу рентабельності випуску нових видів продукції;

Ø складання прогнозу фінансового стану фірми на перспективу;

Ø фінансова оцінка варіантів розвитку підприємства;

Ø здійснення контролю господарських процесів підприємства;

Ø вчасне виявлення причини недоліків у роботі для попередження виробничих втрат;

Ø здійснення контролю та оцінки діяльності менеджерів.

Для виконання поставлених завдань доцільним буде відштовхуватися від спроможності задовольнити конкретні потреби системи управління.

Основне завдання внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності – надання інформації в такому вигляді та формі, які необхідні управлінцю, та саме тоді, коли вона йому потрібна. При цьому ця звітність повинна бути достовірною, систематизованою, відповідно згрупованою або деталізованою ( в залежності від потреб) та, за можливістю, наглядовою та зручною для використання.

Тому, бухгалтерська звітність має відповідати таким вимогам:

• доцільність – суттєвість (доцільність) подання інформації;

• оперативність подання інформації;

• дохідливість – однозначність тлумачення інформації користувачами за умови достатніх знань:

• вірогідність – відсутність помилок і перекручень, що можуть вплинути на рішення користувачів звітності;

• порівнянність звітних даних – можливість порівнювати звітність за різні періоди та в різних центрах відповідальності;

• гнучкість - зміна окремих статей звітності в зв'язку з виробничою необхідністю для детальнішого розкриття інформації, необхідної на даному етапі.

Ефективна підготовка внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності повинна ґрунтуватися на визначені відповідних їй принципів.

Для їх формулювання доречним буде враховувати принципи організації бухгалтерського обліку, які були сформульовані в 19 сторіччі англійською бухгалтерською школою позитивізму:

1. Розподіл праці, який передбачає що робота бухгалтера має бути доведена до виконання простих маніпуляцій. Впровадження цього принципу можливо досягти в умовах організації автоматизованого процесу формування внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності з чітким відокремленням функцій та обов'язків бухгалтерів по всіх стадіях облікового процесу.

2. Локалізація інформації, що передбачає здійснення первинного обліку оперативними працівниками. В аспекті підготовки внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності використання цього принципу полягає, зокрема, в забезпеченні можливості системі управління на рівні керівників в межах встановлених повноважень, самостійно формувати внутрішні (управлінські) бухгалтерські звіти в залежності від існуючих інформаційних потреб.

3. Конкуренція в контролі, відповідно з яким передбачається зіставлення одного й того самого факту господарського життя з різними реєстрами та документами. В процесі формування внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності цей принцип є доречним до застосування при підготовці звітів, що забезпечить додатковий контроль якості показників, що формуються.

4. Дієвість бухгалтерії передбачає її спроможність задовольняти вимоги системи управління. Використання цього принципу спрямовано на забезпечення чіткого двобічного зв'язку між внутрішньою (управлінською) бухгалтерською звітністю та її користувачами, що сприяє підвищенню ефективності інформаційного забезпечення системи управління, оскільки з іншого боку бухгалтерія виходить з реальних та актуальних вимог системи управління щодо звітності, а з іншого боку система управління при формуванні інформаційних потреб ґрунтується на встановлених з її безпосередньою участю принципах побудови бухгалтерського обліку та процесу підготовки внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності.

5. Методологічна незалежність передбачає множинність способів обліку. З огляду на надані на законодавчому рівні можливості вітчизняним суб'єктам господарювання самостійно встановлювати форми внутрішньогосподарської звітності, використання принципу методологічної незалежності передбачає необхідність розробки підприємствами з урахуванням власної специфіки та умов функціонування власних компонентів (звітів) внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності.

6. Психологічний клімат полягає у первісному. Цей принцип повинен розглядатися як один із ґрунтовних при організації бухгалтерського обліку, оскільки його врахування дозволяє на початковому організаційному рівні передбачити та проаналізувати можливості створення технічних помилок та умисних або неумисних викривлень в процесі підготовки звітності та розробити контрольні заходи, спрямовані на запобігання викривлення звітів, що складаються для забезпечення інформаційних потреб системи управління.

Крім того, необхідно враховувати наступні принципи:

v цілісність;

v повнота (усебічність);

v безперервність;

v прямоточність;

v субординація;

v динамічність;

v випереджувальне відображення;

v системоутворювальні відносини окремих складових;

v відповідності.

Принцип цілісності передбачає розгляд системи, як об'єкту, як єдності, якість якої не зводиться до властивостей будь-якої з окремих частин, що утворюють її. Цілісність внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності виявляється в комплексному використанні всіх джерел облікової інформації з метою інформатизації системи управління. Орієнтація на окремі джерела обумовлює порушення системного підходу. Використання цього принципу забезпечує можливість надання бухгалтерської інформації різного ступеня узагальнення або деталізації по стадіях облікового процесу в залежності від конкретного завдання, що стоїть перед системою управління і для вирішення якого формується звіт.

Принцип повноти ( усебічності) полягає в урахуванні всіх внутрішніх зв'язків і відносин системи, усіх факторів, що впливають на її функціонування. Різноманітність та складність організації процесу підготовки внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності обумовлена різноманітністю завдань, що стоять перед системою управління підприємством. Тому необхідно враховувати та узгоджувати наявні людські та технічні ресурси, обсяги бізнесу, галузеву специфіку, динамічність розвитку економічних процесів. Використання принципу повноти полягає в формуванні звітності як складової всього спектру управлінської інформації суб'єкта господарювання.

Принцип безперервностіпередбачає послідовну побудови процесу формування та інтерпретації внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності при розв'язуванні окремих управлінських завдань.

Принцип прямоточностізабезпечує раціональну організацію інформаційних потоків між користувачами в межах функціонування системи управління підприємством.

Принцип субординаціїспрямований на побудову ієрархії елементів та відносин за чітко визначеними критеріями ( мобільність, адекватність, доречність). У якості провідного критерію організації процесу формування та інтерпретації внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності виступає її адекватність організаційної та технологічної структури підприємства. Так при формуванні звітів щодо доходів та витрат в розрізі центрів відповідальності необхідно ґрунтуватися на діючій у суб'єкта господарювання організаційній структурі, яка є базою для встановлення центрів відповідальності.

Принцип динамічностіпередбачає змінність усіх складових системи управління. Тому динамічність процесу формування та інтерпретації внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності обумовлена постійним переглядом завдань, що стоять перед керівниками, які передбачають необхідність відповідних змін у звітності по формі, змісту ( у тому числі впровадження додаткових показників звітності), строкам подання, звітним періодам, рівням аналітичності показників і таке інше.

Принцип випереджувального відображенняпередбачає постійну наявність проблем, розв'язання яких продиктоване часом, а, отже, потребує прогнозування найімовірнішого стану всіх систем у майбутньому. В аспекті організації процесу формування та інтерпретації внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності цей принцип полягає в необхідності забезпечення складання відповідних звітів у найкоротші терміни з урахуванням можливості надання інформації прогнозного напрямку.

Принцип системоутворювальних відносин окремих складовихнаголошує на необхідності визначення саме тих зв'язків між елементами (окремими звітами) які забезпечують їх цілісність, існування та розвиток. Складність організації процесу формування та інтерпретації внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності та низька ефективність практичних досягнень у цьому напрямку зумовлена двома чинниками. По-перше, відсутністю в економічній літературі науково обґрунтованих і практично розроблених з урахуванням української специфіки напрацювань щодо підготовки внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності. По-друге, недосконалістю системи бухгалтерського обліку, для якої нині характерне відхилення у бік надання інформації для складання фінансової звітності. Відсутність на достатньому рівні розроблених методичних рекомендацій щодо порядку

формування в бухгалтерських облікових реєстрах і надання інформації, необхідної внутрішнім користувачам, сприяє створенню різних, зазвичай непогоджених, внутрішніх (управлінських) бухгалтерських звітів, що відрізняються непостійністю.

Окрім означених принципів до організації процесу підготовки внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності суб'єктів господарювання, необхідно застосовувати принцип відповідності:витрати, що виникають при підготовці внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності мають відповідати економічній вигоді, досягненню якої вони сприяли.

8.3 Підготовка внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності

Важливою складовою підготовки внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності є вибір методу підготовки. Ефективним є використання графічного методу табельної форми. Графічний метод полягає у відображенні залежності різних явищ та процесів у вигляді рисунків. Прикладом застосування цього методу є створення оперограм, документограм, які є основою організації руху документів. Широкого використання у практичної діяльності набули різні види графіків: тестові та символьні, сітьові та табличні, лімітні та матричні.

Організація процесу підготовки внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності передбачає чітке окреслення параметрів руху носіїв бухгалтерської інформації.

Для цього необхідно насамперед визначити перелік робіт, які будуть виконуватися під час заповнення форми звітності. Встановлення цього параметру дозволяє організувати роботу виконавців облікової служби та розмежувати функції кожного з метою уникнення їх дублювання або, навпаки, не встановлення окремих видів робіт, що обумовить несвоєчасність складання звітності.

Наступним є встановлення взаємозв'язку окремих форм внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності, який по-перше, дозволяє контролювати показники на предмет їх узгодженості та достовірності, а по-друге, є підґрунтям для визначення ще одного параметру «строки підготовки внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності». Узгодження строків спрямоване на виконання такої вимоги користувачів як доречність (своєчасність) звіту.

Базовим параметром, який впливає на підготовку внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності є спосіб її передачі користувачам.

Як ми зазначали раніше, в залежності від цього звіту поділяють на автоматизовані, частково автоматизовані та ручні. У випадку надання звітів у автоматизований спосіб необхідно чітко регламентувати умови підтвердження факту його надання.

Автоматизація процесу створення цієї звітності дозволяє забезпечити її формування без додаткового втручання облікових працівників – на підставі первинних документів та облікових регістрів.

Однак при цьому існує вірогідність формування звітів на підставі неповної бухгалтерської інформації, наприклад, якщо бухгалтер не зареєстрував в автоматизованій формі прийнятті до обліку первинні документи, або не проконтролював якість відображення бухгалтерської інформації в облікових регістрах. Тому важливим є встановлення додаткових засобів контролю, які унеможливлюють створення внутрішньої (управлінської) бухгалтерської звітності доки не будуть проведені всі стадії облікового процесу, на яких формується відповідна інформація. У такому разі можливість формування зазначеної звітності користувачами у межах їх повноважень повинна бути зафіксована визначеною дією в автоматизованій системі (наприклад заповненням константи «остання дата, що врахована при формуванні облікових регістрів», або «дата заборони редагування бухгалтерської інформації»).

Певна річ, доцільним в цьому аспекті є встановлення параметру «технічні засоби, які використовують для підготовки зведених даних».

Як зазначалося раніше, внутрішня (управлінська) бухгалтерська звітність – основне джерело інформації, необхідної менеджеру для ефективного управління діяльністю підприємства.

Таким чином, потреба в інформації – головна причина створення форм цієї звітності.