Виникнення та еволюція економічної думки
Предмет і метод економічної теорії
МОДУЛЬ 1
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
№ з/п | Назва розділу, модуля, теми програми | Обсяг годин | |||||||
За навчальною програмою | За робочою навчальною програмою | ||||||||
Всього | З них: | Всього | З них: | ||||||
Аудиторних | Само стій них | Аудиторних | Само стій них | ||||||
Лекцій | семі-нар | Лекцій | семі-нар | ||||||
Модуль І | |||||||||
І. Загальні основи економічного розвитку суспільства | |||||||||
1.1 | Предмет і метод економічної теорії | - | - | - | |||||
1.2 | Зміст економічної діяльності суспільства та її результати | - | - | - | - | ||||
1.3 | Фактори, процес і результати виробництва | - | - | ||||||
1.4 | Товарне виробництво. Гроші. Грошові системи. | - | - | ||||||
1.5 | Власність в системі економічних відносин. | - | - | - | |||||
1.6 | Загальні основи соціально – економічного прогресу. | - | - | ||||||
1.7 | Економічні аспекти глобальних проблем. | - | - | - | |||||
Модуль ІІ | |||||||||
ІІ. Мікроекономіка суспільного сектору. | |||||||||
2.1 | Підприємство як виробнича система | - | - | ||||||
2.2 | Витрати виробництва. | - | - | - | |||||
2.3 | Гранична корисність продукту. | - | - | - | - | ||||
2.4 | Ринкова економіка. | - | - | - | |||||
2.5 | Підприємства на ринку продукту в умовах різних видів конкуренції | - | - | ||||||
2.6 | Ринок факторів виробництва і розподіл доходів. | - | - | ||||||
ІІІ. Макроекономіка | |||||||||
3.1 | Домогосподарство як постачальника ресурсів виробництва, як сфера споживання. | - | - | - | |||||
3.2 | Сімейний бюджет : доходи-видатки | - | - | - | |||||
3.3 | Сукупний попит і сукупна пропозиція. | - | - | ||||||
3.4 | Фіскальна політика. Бюджетний дефіцит і державний борг | - | |||||||
3.5 | Зайнятість ,безробіття, інфляція | ||||||||
3.6 | Економічне зростання і його чинники. | - | - | ||||||
Модуль ІІІ | |||||||||
ІУ. Світова економічна система | |||||||||
4.1 | Формування і закономірності розвитку міжнародної економіки. | - | - | - | |||||
4.2 | Суть і форми міжнародних економічних відносин. | - | |||||||
4.3 | Міжнародна економічна інтеграція. | - | - | - | |||||
У. Проблеми переходу до ринкової економіки. | |||||||||
5.1 | Особливості переходу від директивно - планової до ринкової економіки. | - | - | - | - | ||||
5.2 | Формування економічних передумов переходу до соціального ринкового господарства. | - | - | ||||||
Всього: | |||||||||
1.Виникнення та еволюція економічної думки
2.Предмет економічної теорії.
3.Економічні категорії і економічні закони
4. Методи економічних досліджень
5.Роль економічної науки в суспільстві
Економічна теорія вперше виникла в античному суспільстві як “економія” – наука про домогосподарство. Термін “економія” вперше запропонував Ксенофонт. Найбільш глибоким дослідником економічних проблем був Аристотель.
Становлення капіталізму сприяло виникненню економіки як самостійної науки, яка дістала назву політичної економії. В центрі її уваги спочатку знаходилась не сфера виробництва, а сфера обігу. Розвиток світової торгівлі підвищив роль купців. Інтереси купців виражала перша школа, що виникла в політичній економії – меркантилізм (XVI –XVII)ст. В 1615 році Антуан – де Монкретєн опубліковує “Трактат політичної економії”, що дав назву майбутній науці.
Метою дослідження меркантилістів були пошуки джерел буржуазного багатства. Об’єктом спостережень стала капіталістична торгівля, а предметом уваги – рух грошей і товарів між окремими сторонами. Це вчення відображало інтереси торгівельної буржуазії в період первісного нагромадження капіталу.
На зміну меркантилізму приходить класична політична економія. Засновники – У. Петті. Ф. Кене та А. Р. Ж. Тюрго. Найвищого досягнення набула в працях англійських економістів А. Сміта (1723 - 1790) та Д. Рікардо (1772 - 1823). Класична політична економія зосередила увагу на аналізі відносин у сфері виробництва, включивши до неї всі галузі матеріального виробництва, та на вивченні її об’єктивних закономірностей, започаткувала теорію трудової вартості, аналіз капіталу та процесу відтворення.
У Франції варіантом класичної школи були фізіократи (з грец. – влада природи). Вони вперше джерелом суспільного багатства назвали не сферу обігу, а сферу виробництва, природу. Земля, на їхню думку, була найвищою цінністю. Фізіократи проаналізували капітал як один із факторів виробництва і прибуток як форму доходу з капіталу.
Класична школа буржуазної політичної економії, її прогресивні ідеї набули розвитку в марксистській політичній економії.
К. Маркс довів до рівня наукової теорії ідеї класиків політичної економії про двоїстий характер праці, виокремлює те, що обмін є істотною умовою визначення вартості товару, його реалізації, перетворення продукту праці на товар, виділив поняття середньої вартості товару, навколо якої коливаються ціни, а сама ціна, крім того виражає коливання попиту і пропозиції.
Історична школа та маржиналізм. Економічні явища, на думку представників історичної школи, зумовлені історичними обставинами. Тому вони політекономію ототожнювали з поняттям “національна економіка”. У середині ХІХ ст. виникає новий напрям економічної науки – маржиналізм (від франц. - граничний). Основою маржиналізму є теорія граничнї корисності, згідно з якою ринкова ціна товару визначається не суспільно необхідними витратами, а ступенем насичення потреби у ньому, корисністю останньої одиниці запасу певного виду товарів, тобто граничною корисністю.
Основні напрямки сучасної економічної теорії:
1.Неокласична економічна теорія.
2.Інституціонально – соціальний напрямок, або інституціоналізм.
3.Кейнсіанство та неокейнсіанство.
Об’єктом дослідження неокласиків є поведінка ”Людини економічної”, яка як продавець робочої сили, споживач чи підприємець намагається максимізувати свій дохід, звести до мінімуму свої витрати (чи зусилля).
Інституціоналізм (з лат. – установа) – один із напрямів західної економічної думки, що виник наприкінці ХІХ ст. Він заперечував обумовленість розвитку людського суспільства виробничими відносинами, рушійною силою визнавав психологічні, соціально-правові фактори. Найпрогресивнішими ідеями його прихильників є необхідність участі трудящих в управлінні виробництвом, надання їм соціальних гарантій.
Кейнсіанство – один із провідних напрямів сучасної економічної теорії. Назву отримав від імені англійського економіста Дж. Кейнса. Він усвідомив, що без активного втручання держави в розвиток соціально-економічних процесів, без істотного розширення функцій держави капіталізм неспроможний надалі існувати.
Посткейнсіаннство – один із напрямів розвитку західної економічної науки, що розглядає теорію Кейнса лише як один із елементів нової системи економічних поглядів. Значну роль посткейнсіанці відводять існуванню грошей та грошово-кредитних інститутів, грошового попиту та грошової пропозиції на процес відтворення, виступають за розробку довгострокової стратегії регулювання економіки, проведення глибоких структурних реформ, за впровадження системи національного планування економіки.
Суттєвий внесок в розвиток світової економічної науки внесли українські вчені : Десницький, М.А. Балудянський, І.В. Вернадський, Є.Є. Слуцький, М.В. Птаха.