Основні фактори становлення індустріального суспільства. Мануфактури

Розклад феодального господарства був пов'язаний з таки­ми процесами, як розвиток товарного господарства; посилен­ня майнової та соціальної диференціації; формування вели­ких капіталів і розвиток розширеного відтворення; перетво­рення феодальної земельної власності на об'єкт купівлі-про­дажу; використання найманої робочої сили тощо.

Значну роль у занепаді феодального господарства та станов­ленні індустріального суспільства відіграло мануфактурне виробництво. Оскільки від ролі мануфактури в економічній структурі країн залежав розвиток їх у цілому, господарство XVI — XVIII ст. можна охарактеризувати як мануфактурне.

Мануфактура — підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія промисловості, що історично передувала великому машинно­му виробництву. Існували два типи мануфактур — розсіяна (децентралізована) та централізована.

Розсіяна мануфактура, що розвивалася в основному в XVI

— першій половині XVII ст., ґрунтувалася на сільських про­мислах і дрібному ремеслі. Робітники при даному типі вироб­ництва, не дивлячись на їхню просторову відособленість, були пов'язані поділом праці: одні робили з сировини напівфабри­кат, інші доводили його до необхідної кондиції.

Централізована мануфактура характеризувалася тери­торіальною єдністю виробництва і утвердилася в другій поло­вині XVII ст.

Мануфактури виникали в тих галузях, де рівень спеціалі­зації та технічного розвитку створював умови для реоргані­зації виробництва. Такі умови в XVI ст. були в сукняному виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні. Од­ночасно в промисловості зберігалося ремесло і дрібне товарне виробництво.

Передумови індустріалізації сільського господарства фор­мувалися у трьох основних напрямах: створення буржуазних форм земельної власності, перетворення феодальної ренти на капіталістичну, зростання товарності.

Відбулися значні зрушення в сфері торгівлі, обігу та розпо­ділу. Просте товарне виробництво переростало в ринкове, поглиблювався міжнародний поділ праці, формувалися націо­нальні, європейський та світовий ринки товарів і грошей. З'я­вилися монопольні торгові компанії, вдосконалилися товарні біржі. Панівну роль відігравали Голландія і Англія. Євро­пейські феодальні країни практично були вилучені зі світово­го ринку і перетворилися на країн-продавців продукції своїх аграризованих економік.

Значну роль у процесі генези індустріальної цивілізації відіграли буржуазні революції в Нідерландах, Англії, Північній Америці, Франції.

3. Соціально-економічні передумови і наслідки Нідерландської революції (1566—1609 рр.)

У першій половині XVI ст. господарство Нідерландів досягло високого рівня розвитку. У північних провінціях насе­лення займалося хліборобством, розведенням худоби. Біль­шість селян були вільними. Питома вага феодального земле­володіння становила лише 20—25%. Створювалися фермерські господарства, райони "торговельного землеробства", що спеці­алізувалися на вирощуванні певних культур. Успішно розви­валося рибальство, а нідерландська риба мала великий попит і збут у багатьох країнах.

Південні провінції крім хліборобства мали розвинуту про­мисловість мануфактурного типу. Фландрійські ткацькі вер­стати були відомі ще з часів середньовіччя і відзначалися високою досконалістю. Виробляли тут сукно, полотно, шовкові тканини. Значного розвитку досягла залізорудна промисло­вість. Сформувався національний ринок.

Успішно розвивалася торгівля Нідерландів з Італією, Фран­цією, Англією й балтійськими країнами. Найголовнішим пор­товим містом був Антверпен. Сюди причалювало по кілька тисяч кораблів, іноземні фірми мали тут своїх представників, антверпенська біржа займала одне з перших місць у Європі.

Важливою передумовою Нідерландської революції і станов­лення нового типу суспільства була реформація, ідеї якої знай­шли у Нідерландах добрий ґрунт. Саме вона розбудила дух інди­відуалізму, раціоналізму і прагматизму в матеріально-практич­ній діяльності людей. Релігійне освячена установка на працю при категоричному протестантському осуді марнотратства сприяла нагромадженню капіталу, а відтак і зміцненню почуття особистої свободи представників підприємницьких кіл.

Хід економічного розвитку Нідерландів гальмувала феодаль­на католицька Іспанія, яка в середині XVI ст. перетворила країну у свою провінцію. Жорстока інквізиція щодо населен­ня протестантських північних провінцій Нідерландів, високі податки щодо купців, промисловців, обмеження у торгівлі та підприємництві призвели до масового невдоволення і врешті до революції, яка мала національно-визвольний характер.

Революція та визвольна війна перемогли тільки у північних провінціях, які 26 липня 1581 р. проголосили свою повну не­залежність (Іспанія визнала незалежність Нідерландів лише у 1609 р.).

Звільнення від іспанського феодального панування стало додатковим стимулом для економічного зростання Голландії. У середині XVII ст. голландські мануфактури (кораблебудівні, текстильні та ін.) були кращими у Європі. Успішно розвива­лися парусні, канатні, паперові, цукрорафінадні, миловарні, скляні, пивоварні мануфактури. Більшість були централізова­ними. На них працювало до 100 робітників. Почала зростати кількість міського населення, питома вага якого у першій половині XVII ст. становила від 35 до 50%.

Розвиток сільського господарства Голландії мав компроміс­ний характер. Революція не знищила остаточно феодальну зе­мельну власність, проте пріоритет в аграрному секторі отримала фермерська селянська власність, яка зміцнювалася за рахунок розподілу монастирських земель, осушування (польдерізації). Фермерство Голландії було орієнтоване на вирощування культур, що давали найбільший прибуток — льон, коноплі, тютюн, хміль, рослини-фарбники. Ефективно розвивалося тваринництво. Голландський сир і масло знаходили консумента у всій Європі.

Торгівля стала найбільш прибутковою сферою діяльності голландців і охоплювала весь світ. У 1602 р. створена акціо­нерна компанія — приватна акціонерна спілка, значну кіль­кість акцій якої контролювала держава.

У зовнішню торгівлю і морські перевезення вкладалися великі капітали. Голландія володіла найбільшим у Європі морським торговим флотом, на її долю припадало приблизно 75% загальної кількості кораблів європейських країн. Голландці, витіснивши португальців, створили величезну імперію, яка простягалася від Мозамбіка до Японії. Вони з надзвичай­ною енергією закладали торгові факторії, монополізували по­стачання прянощів та східних товарів, займалися каботажни­ми перевезеннями. Великі прибутки давали работоргівля і піратство. Зовнішня торгівля та морські перевезення стали настільки вигідними, що Ост-Індійська компанія у 1606 р. виплатила своїм членам 67% дивідендів. У 1699 р. капітал компанії становив 4 т золота.

У кінці XVI ст. найбільшим портовим містом Нідерландів стає Амстердам. Його кораблі перевозили 5/6 товарів, якими обмінювалися Піренейський півострів і Північна Атлантика. Голландці зайняли панівне становище у торгівлі Португалії з Іспанією.

Розвиток торгівлі зумовив зростання ролі банківської спра­ви та кредиту. На початку XVI ст. в Антверпені склався гро­шовий ринок, де у міжнародних розрахунках використовува­ли векселі (письмові боргові зобов'язання) на пред'явника. Борги та кредити поступали на ринок. Векселі були в обігу замість готівки, переходили з рук в руки, поки не анулювалися. Загальною стала практика платіжних розпоряджень (асигна­цій), що встановлювала відповідальність кредиторів. У 1598 р. було засновано Страхову палату. Упродовж XVII ст. Амстер­дам перетворюється у найбільший міжнародний фінансово-кредитний центр, цьому сприяли низькі проценти (5%) на позичковий капітал.

На кінець XVII ст. Голландія, що базувала своє господар­ство на нестійкому фундаменті посередницької торгівлі, поча­ла втрачати торгову першість на користь Англії, яка перева­жала її у промисловому розвитку. Внаслідок цього капітал Голландії все більше ставав лихварським, переміщався з тор­гівлі і мореплавства у банківську сферу.