Боротьба з забрудненням навколишнього середовища.
Ефективна політика в галузі контролю за навколишнім середовищем – це така політика, котра дозволяє збалансувати граничні суспільні вигоди контролю з граничними суспільними витратами, необхідними для його впровадження в життя.
Існують три основних шляхи скорочення шкідливих викидів в навколишнє середовище:
1. Встановлення норм або стандартів по шкідливим викидам;
2. Введення плати за викиди.
3. Продаж тимчасових дозволів на викиди.
Стандарти по шкідливим викидам (emissions standards) – це встановлені законом межі концентрації шкідливих речовин в промислових відходах.
Такі стандарти прийняті в багатьох країнах. Перевищення встановлених стандартів веде до сплати штрафів або кримінальної відповідальності. Встановлення стандартів має свої недоліки. Передусім вони дозволяють в визначених межах безкоштовно викидати шкідливі речовини. При встановленні єдиних для держави норм не враховується різна ступінь гостроти екологічних проблем в різних регіонах, а також істотні відмінності граничних приватних витрат окремих фірм.
Плата за викиди – це плата, яка стягується з фірми за кожну одиницю забруднених викидів в навколишнє середовище. Така система сприяє скороченню загального обсягу шкідливих викидів. Але повної впевненості в тому, що стандарти забруднення не будуть порушені, при такій системі немає.
В останній час отримують широке застосування нові методи боротьби з забрудненням навколишнього середовища. Серед них така своєрідна форма, як продаж прав на забруднення природного середовища. Держава визначає об’єкти шкідливих викидів, що допускаються в даному регіоні і продає його в формі ліцензій з аукціону. Продаж прав на забруднення є більш гнучким засобах в боротьбі за покращення екологічної ситуації в країні.
4. Громадські блага. Роль держави в ринковій економіці.
Чисто громадське благо (pure public good) – це таке благо, яке споживається колективно всіма громадянами незалежно від того, платять люди за нього чи ні. Чисто громадське благо характеризується двома властивостями: не вибірковістю і невиключеності в споживанні.
Властивість не вибірковості в споживанні означає, що споживання чисто громадського одною людиною не зменшує його доступність для інших. Такі блага неконкурентні, так як граничні витрати для додаткового споживача дорівнюють нулю.
Властивість невиключеності в споживанні означає, що ні одна людина не може бути не допущена до споживання блага, навіть якщо він відмовляється за це платити. Чисто громадське благо володіє своєрідним зовнішнім ефектом: як тільки хто-небудь починає його споживати, воно стає доступним для усіх.
Щоб більше зрозуміти особливості чисто громадського блага, порівняємо його з чисто приватним благом. Чисто приватне благо (pure private good) – це таке благо, кожна одиниця якого може бути продана за окрему плату. На відміну від чисто приватного блага, чисто громадське не може бути поділене на одиниці споживання та продане по частках.
Споживання чисто громадського блага проходить колективно, але індивідуальна користь від цього споживання відрізняється. Якщо оплата чисто громадських благ буде здійснювати в відповідності з граничними вигодами від їх використання, з’являються стимули для укриття дійсної інформації, для зменшення реальних розмірів отриманих вигод від чисто громадського блага незалежно від того, платять за нього чи ні. В таких випадках виникає бажання обійтись без зайвих виплат, отримати це благо даром. Така ситуація отримала назву проблему безбілетника „зайця” (free – rider problem).
Проблема безбілетника частіше виникає в більших, ніж в малих групах споживачів, так як тут важче отримати необхідну інформацію про платників. В результаті існування проблеми безбілетника виробництво чисто громадських благ буває нижче ефективного. Ринок невзмозі справитися з цією проблемою, терпить фіаско. Виправити „провали” ринка допомагає держава.
„Провали” (фіаско) ринка (market failures) – це випадки, коли ринок невзмозі забезпечити ефективне використання ресурсів.
Виділяють чотири тири неефективних ситуацій, які свідчать про „провали” ринка:
1. Монополія.
2. Недосконала (асиметрична) інформація.
3. Зовнішні ефекти.
4. Громадські блага.
В цих випадках на допомогу ринку приходе держава. Вона намагається розв’язати ці проблеми, здійснює антимонопольну політику, соціальне страхування, обмежує виробництво товарів з негативними зовнішніми ефектами, виробляючи громадські блага. Ці направлення діяльності держави є нижньою межею втручання держави в ринкову економіку. Але в сучасному світі економічні функції держави більші. В їх числі: розвиток інфраструктури, дотації на шкільну освіту, субсидій, по безробіттю, пенсії та інші. Більшість з них споживається не колективно, а індивідуально.