Збіги приголосних

Збіги голосних

Засоби милозвучності української мови

Українська мова, що є однією із наймилозвучніших у світі, уникає склад­них для вимови збігів голосних та приголосних звуків.

Українська мова настільки послідовно уникає збігу голосних, що в укра­їн­­сь­ких за походженням або давно запозичених словах збігів голосних прак­тично не буває. Два голосних підряд в українському слові може бути лише у рідкісних випад­ках на межі префікса і кореня чи на межі двох частин складного слова: при­озерний, металообробний. У цих випадках на межі збігу виникає невеличка пауза, яка полегшує вимову.

Збіги голосних в українській мові існують звичайно у словах іншомовного походження, які ще недостатньо адаптувалися в українській мові: аероди­на­міка, іонізація, валеологія, аудієнція. Після тривалого вживання слова присто­со­ву­ються до норм української мови. Наприклад, втратили збіг голосних і у вимові, й на письмі такі слова: траєкторія (а не траекторія), парафіяльний (а не парафіальний), дієз (а не діез), автобіографія, автомобіль, автотренінг (грец. autos). Ціла низка слів адаптувалися частково, тобто у вимові збіг голосних усунуто, але на письмі він усе ще зберігається: аудиторія (авдиторія), аудієнція (авдієнція), аудит (авдит), Уолт (Волт), проект (проєкт) і т. ін.

Збіги приголосних трапляються значно частіше. Проте в українських сло­вах складні для вимови сполучення звуків спрощує ряд фонетичних про­це­сів, про які йшлося вище. Це і чергування звуків, і спрощення, і зміни при­го­лос­них під час слово­змі­ни та словотворення. Наприклад: чеський (а не чехський), проїзний (а не проїздний), їжджу (а не їзджу) тощо. Незручні для вимови збіги трап­ляються найчастіше у словах іншомовного походження: рентген, спектр, монстр, сфінкс, постскриптум, презумпція, пункт, бухгалтерія.

Українська мова прагне до милозвучності не лише в середині одного сло­ва, але й у звучанні цілої фрази. Тому мовці не ускладнюють собі вимови фра­зами: Я мешкаю в Львові, Вітаю Вас з святом. Натомість ми, навіть не замис­лю­ючись, вимовляємо: Я мешкаю у Львові (ві Львові), Вітаю Вас зі святом.

Досягненню милозвучності, особливо на письмі, сприяє до­три­мання пра­вил чергування голосних звуків з приголосними, зокрема таких:

1. Правила чергування прийменника-префікса у з в.

У вживаємо:

а) на початку фрази перед наступним приголосним: У художньому стилі вживають багато епітетів. Учора нам було весело.

б) у позиції між двома приголосними: зайшов у трамвай, наш учитель.

в) незалежно від попереднього звука перед наступними в, ф, св, тв, кв, дв, сф, зв і т. ін.: у зв’язку з, у святкові дні, у творах Лесі Українки, у сфері економіки, у квартирі тощо.

В уживаємо:

а) на початку фрази перед наступним голосним: В Одесі сьогодні сонячна погода.

б) у позиції між двома голосними: зайшла в автобус, була в учительській.

в) після приголосного перед голосним та після голосного перед при­го­лос­ним, крім звуків і звукосполук в, ф, дв, тв, кв, сф, зв, св і т. ін.: зайшла в маршрутку, наша вчителька, гуляли в парку, у зв’язку з.

Якщо доводиться вибирати між збігом голосних і збігом приголосних, то насамперед усуваємо збіг голосних.

2. Позиційне чергування з / зі / із

Правила чергування цього прийменника-префікса переважно збігаються з правилами чергування у / в, але з такими уточненнями:

а) Дуже складними для вимови є позиції збігу свистячого звука (з, с, ц, дз) зі свистячим чи із шиплячим (ж, ч, ш, дж). Тому насамперед треба уникати саме таких ситуацій. Тобто не можна вживати з, якщо поруч вже стоїть свистячий або шиплячий звук: не з свистом, а зі свистом, не з щавлем, а зі щавлем, не з звіринця, а зі звіринця.

б) Прийменник зі має дещо обмежену традицією сферу вживання. Тому іноді доводиться його замінювати на із: відвідував із задоволенням, ознайомитись із твором.

3. Чергування і / й/ та

І вживають у позиції між двома приголосними, а також після голосного перед приголосним чи після приголосного перед голосним, залежно від паузи. Слід пам’ятати, що сполучник і має ширший спектр значень, ніж й чи та, тому часто його вживають незалежно від правил милозвучності.

Й вживають у позиції між двома голосними: кімнати й аудиторії, прийти й оцінити роботу.

Та має стилістичний відтінок книжності, тому ним не варто надуживати. Але ні в якому разі не слід вживати сполучник та, якщо поруч стоїть слово, що починається або закінчується на склад з літерою т: не та таке інше, а і таке інше, не зайти та подивитися, а зайти і подивитися.

4. Чергуваннявід / віді (відо), над / наді (надо), під / піді (підо), роз / розі і т. ін.: відбирати – відібрати (відобрати), надсилати – надіслати, над тобою – наді мною (надо мною), розходитися – розійтися, підзивати – підізвати тощо.

5. Чергування постфіксів сь / ся: одягатися зручно – одягатись охайно, милуватися природою – милуватись оселею, признаватися коханому – признаватись охоче, довідуватися вчасно – довідуватись увечері.

6. Чергування часток б / би: сказав би – сказала б, ходив би – ходила б, хотів би – хотіла б, відвідував би – відвідувала б.

7. Немилозвучними вважають також набридливі повтори тих самих звуків чи звукосполук. Для їх усунення можна використовувати будь-які синонімічні конструкції. Наприклад: замість Ці цікаві розповіді слід сказати Такі (ті, оті) цікаві розповіді або Ці дивовижні розповіді тощо; замість Піти тим самим шляхом можна сказати Тим самим шляхом піти чи Піти цим же шляхом тощо.