Наголошування іменників

Спрощення в групах приголосних

1. У звукосполученнях -здн-, -ждн-, -стн-, -стл- випадає середній звук д або т: проїзд – проїзний; тиждень – тижня, тижневик, тиж­невий; вість – вісник; перстень – персня; участь – учасник; щастя – щасливий. Але у деяких українських словах спрощення не відбувається ні на письмі, ні у вимові через можливість спотворення змісту слова: хваст­ли­вий, кістлявий, пест­ливий, шістнадцять, зап’яст­ний. Спрощення також не відбувається у словах іншомовного походження: кон­траст­ний, ба­ластний, форпостний, аванпостний, ком­постний.

2. У звукосполученнях -зкн-, -скн- випадає к: бризкати – бризнути, тиск – тиснути, блиск – блиснути. Винятки: випускний, пропускний, вискнути, тоскно, скнара, скніти, бурлескний.

Спрощення відбувається у вимові, але не відбувається на письмі у сполученнях приголосних:

нт + ський = нський у вимові, але на письмі: студентський;

нт + ство = нство у вимові, але на письмі: агентство, студентство;

ст + ський = ський у вимові, але на письмі: туристський. Виняток: місто – міський;

ст + ць = сць у вимові, але на письмі: артистці;

ст + ч = щ у вимові, але на письмі: невістчин;

ст + д = зд у вимові, але на письмі: шістдесят.

Акцентологічні нормирегулюють місце наголосу у словах. Наголосомнази­ва­ють вимову складу з більшою силою голосу.

Система наголосів в українській мові доволі складна. Наголоси сучасної української лі­те­ра­турної мови склалися історично на основі вимови, властивої серед­ньо­над­дніпрянським говорам. У всіх сумнівних випадках щодо місця наголосу в мові потрібно звер­та­тися до орфо­е­піч­ного або ор­фо­графічного словника, проте можна виділити деякі закономірності в на­го­лошуванні слів.

1) у віддієслівних іменниках на -ання, -ення частіше наголошений суфікс: навчання, піз­нан­ня, запи­тан­ня, читання, видання, вчення;

2) абстрактні іменники на -ина, утворені від прикметників, мають наголос на за­кін­чен­ні: старовина, глибина, величина, височина, новина;

3) складні слова з компонентом -пис мають наголос на голосному, що стоїть перед цим компонентом: літопис, рукопис, правопис, перепис, живопис;

4) у словах іншомовного походження компонент -метр є наголошеним: кіло­метр, сантиметр, дециметр, проте у назвах приладів наголос падає на сполучний голосний: термометр, хронометр, гідрометр;

5) у словах іншомовного походження з компонентом -лог цей компонент є наголошеним: монолог, діалог, каталог;

6) у словах іншомовного походження з компонентом -кратія наголошений склад -кра- : демократія, бюрократія, аристократія;

7) в іменниках першої та другої відміни, в яких у називному відмінку множини наголошено закінчення, у разі поєднання з числівниками два, три, чотири наголошують основу: два сини, три шляхи, дві книжки;

8) англійські і німецькі прізвища зберігають наголос на першому скла­ді (Фішер, Діккенс), французькі – на останньому (Дассен, Екзюпері), поль­ські – на передостанньому (Міцкевич, Словацький). Незначна частина прі­звищ в українській мові змінила наголос: (Нью­тон, Рентген, Шекспір);

10) складні іменники мають наголос здебільшого на першій частині: всесвіт, Чорнобиль, Жовтобрюх.