Тема 18. Ціноутворення в інформаційній галузі

Базові стратегії конкуренції вимагають адаптації до конкретних умов роботи підприємств, до конкурентного статусу підприємства, до степеня його домінування на ринку. Існують три стандартні ситуації: аутсайдер ринку, сильна конкурентна позиція, лідер ринку.

Вибір конкурентної стратегії фірми

Визначивши основних конкурентів інформаційної фірми, можна вибирати стратегію боротьби з ними. Взагалі боротьба з конкурентами ведеться зрештою за споживачів, за їх бюджет. І тому значення конкурентної боротьби полягає не стільки в діях проти підприємств суперників, скільки в завоюванні конкурентних споживачів, що користуються послугами конкурентів.

Тому керівники підприємств повинні зробити свою конкурентну стратегію чіткою і ясною і проінформувати про неї своїх працівників. Без розуміння стратегічної орієнтації підприємства не можливо планувати діяльність підрозділів, дотримувати спадкоємність в підготовці і реалізації конкретних заходів. Ефективність реалізації стратегії багато в чому залежить від згуртованості колективу. Кожний підрозділ підприємства повинен усвідомлено працювати на досягнення однієї і тієї ж поставленої мети.

Головною процедурою вибору повинна бути зважена оцінка сильних і слабких сторін кожної стратегії і реальних можливостей підприємства по її використанню в умовах кон'юнктури ринку, що склалася. Існують такі стратегії:стратегія зниження собівартості продукції, стратегія диференціації продукції, стратегія сегментування ринку, стратегія впровадження новин, стратегія негайного реагування на потреби ринку, стратегія диверсифікації.

Головним критерієм вибору стратегії є адаптація своїх можливостей до конкретних умов ринку.

· Крім чисто технічних і технологічних чинників, що забезпечують одночасне проходження різним стратегіям конкуренції, важливе значення має соціальний аспект питання, що розглядається. Створення автономних робочих груп (АРГ) - бригад, що включають робітників і інженерно-технічних працівників, орієнтованих на широкий комплекс робіт з виробництва певної товарної групи продуктів.

Застосування групового принципу є одним з базових, визначальних чинників, здатних повністю задовольнити більшість вимог різних стратегій конкуренції. Все це дозволяє об'єднати і постійно вдосконалювати трудові і виробничі ресурси, що робить більш істотною різницю між одночасним використанням конкурентних стратегій та іншими, менш конкурентоздатними варіантами.

Вибір стратегії конкуренції на різних стадіях розвитку ринку: новий швидко зростаючий ринок, ринок в період сповільнення зростання, ринок в період застою.

Аналіз можливостей використання перелічених стратегій і їх комбінацій не означає повне ігнорування довгострокової перспективи. Необхідно завчасно підготуватися до особливих умов, які виникають при переході до більш зрілого ринку, з сильною конкуренцією за частку ринку. Задача короткострокового зростання повинна бути збалансована з довгостроковими потребами в побудові міцних ринкових позицій.

Перелічені три стратегічних моменти не є взаємовиключними. Спроби створення нової інноваційної версії товару можуть привести до формування швидко зростаючого сегмента ринку. Концентрація зусиль на підвищенні ефективності виробництва може стимулювати появу зростаючих сегментів з великою чутливістю до цін. Вказані напрями не є єдиними. Існують іще: реорганізація ринку, придбання та злиття конкурентів, що приводить до відходу з галузі деяких підприємств і підвищує концентрацію виробництва.

18.1. Основні види ринкового ціноутворення і типи ринків