Кореляційний аналіз в експериментальному дослідженні

Кореляційне дослідження призначено для того, щоб оцінити взаємовідносини між двома і більше факторами, які називаються «Змінними». Ці фактори не контролюються дослідником. Кореляційне дослідження спрямоване на виявлення того, чи є зв'язок між змінними. Коли одна змінна змінює свою величину, що відбувається з величиною іншої змінної? Кореляційний аналіз дає інформацію про направлення і силі взаємозв'язку між двома змінними. Напрямок взаємозв'язку між змінними A і B каже досліднику, як вони пов'язані (позитивно чи негативно). Сила цього взаємозв'язку може розглядатися як ступінь точності, з якою ви можете передбачити величину якої-небудь однієї змінної, знаючи величину інший. Напрямок і сила взаємозв'язку між двома змінними характеризується статистичними критерієм, званим коефіцієнт кореляції (r). Цей коефіцієнт може рангуватись від +100 до -100.

Отже, кореляційний аналіз (із лат. Співвідношення) застосовується для перевірки гіпотези про статистичну залежність значень двох чи декількох змінних у тому випадку, якщо дослідник може їх вимірювати, але не змінювати.

Кореляційний зв'язок – це узгоджена змінна двох ознак, що відображає той факт, що мінливість однієї ознаки знаходиться у відповідності із мінливістю з іншою.

Види кореляційних зв’язків між ознаками – це ймовірні зміни які можуть пояснюватись багатьма причинами і можуть бути різними.

Кореляція буває:

Лінійна і не лінійна;

Позитивна і негативна;

Нульова (зв'язок між змінними відсутній).

Лінійна кореляція буде тоді якщо із збільшенням чи зменшенням однієї змінної х, друга змінна у в середньому або також зростає або спадає.

Нелінійна кореляція, якщо при збільшенні однієї величини характер змін другої не лінійний, а описується іншими законами.

Задача кореляційного аналізу зводиться до встановлення напряму (позитивний чи негативний) і форми( лінійної чи нелінійної) зв’язку між варіюючи ми ознаками,а також, вимірювання їх частоти і на кінець до перевірки рівня значимості отриманих коефіцієнтів кореляції.

Коефіцієнт кореляції – це статистичний показник взаємозв’язку.

Коефіцієнт кореляції не може бути >-1 і <1.

Оцінюють коефіцієнт кореляції здебільшого за такою шкалою:

0-0.2 – зв'язок відсутній;

0.2-0.4 – зв'язок слабкий;

0.4-0.6 – зв'язок середній;

0.6-0.8 – зв'язок тісний і високий;

0.8-0.9 – зв’язок дуже тісний і дуже високий;

0.9-1 – зв'язок підозріло високий.

Необхідно запам’ятати – наявність кореляції не є показником вираженості і спрямованості причинно-наслідкових відносин.

Термін кореляція був введений в науку видатним англ. Дослідником Френсісом Гальтоном в 1886р. Однак точно формулу для коефіцієнта кореляції розробив його учень Карл Пірс.

Сам коефіцієнт характеризує наявність тільки лінійного зв’язку між ознаками, що позначаються символом х і у. саме тому коефіцієнт кореляції ще називають коефіцієнт лінійної кореляції.

Для застосування кореляції Пірсона необхідно дотримуватись умов:

1. Змінні що порівнюються повинні бути отримані в інтервальній шкалі або в шкалі відносин.

2. Розподіли змінних х і у повинні бути близькими до нормального.

3. Число варіюючи ознак у змінних х і у, що порівнюється має бути однакове.

Коефіцієнт ранкової кореляції запропонований Спірменом, відноситься до непараметричних показників зв’язку між змінними, вимірюваними у ранговій шкалі. При обчисленні його не потрібно ніяких припущень про характер розподілу ознак генеральної сукупності. Цей коефіцієнт визначає мірі або ступінь тісного зв’язку порядкових ознак, які в цьому випадку являють собою ранги величин, що порівнюються.

Для використання коефіцієнту кореляції Спірмена, необхідно дотримуватись умов:

1. Змінні, що порівнюються мають бути отримані в порядковій (ранговій) шкалі, але можуть бути виміряні в шкалі інтервалів і відносин.

2. Характер розподілу корелюючи величин немає значення.

3. Число варіюючи ознак у змінних х і у, що порівнюються має бути одинаків.