Схилові процеси

Карстові явища.

 

При інженерно – геологічних вишукуваннях в районах розвитку карсту слід встановлювати:

а) геологічні, гідрогеологічні та геоморфологічні умови розвитку карсту;

б) розповсюдження, характер та інтенсивність прояву карсту, історію і закономірності його розвитку;

в) районування території відносно умов розвитку карсту, характеру і ступеня закарстованості;

г) оцінку стійкості територій відносно карстових провалів та осідання;

д) особливості фізико – механічних властивостей грунтів та гідрогеологічних умов, пов’язаних з карстом;

е) оцінку розвитку карсту під впливом природних і техногенних чинників в період будівництва і експлуатації об’єктів;

ж) рекомендації інженерно – геологічного характеру щодо раціонального використання території та протикарстових заходів.

До лабораторних досліджень слід включати визначення складу, стану та фізико – механічних властивостей як розчинних, так і нерозчинних порід, які входять до складу здатної до карстування товщі та покривних відкладень, в тому числі вивчення заповнювачів карстових порожнин і тріщин. Визначається хімічний склад підземних вод та їх агресивність відносно порід, що карстуються, аналітичними та експериментальними методами.

При вишукуваннях в районах розвитку карсту виробки допускається розміщувати на відстані менш ніж 20м, проходити свердловини під окремі опори і фундаменти, заглиблювати їх не менш ніж на 5 метрів в незакарстовані породи. Поряд з виробками рекомендується використовувати статичне, динамічне, вібраційне зондування пенетраційно - каротажні дослідження, які дають змогу уточнювати та встановлювати в масиві грунтів ослаблені розущільнені зони і порожнини, інтенсивність провалоутворення, середні діаметри карстових провалів, лінії водотоків та проникність порід.

 

( зсуви, обвали )

 

Для зсуво – та обвалонебезпечних схилів додатково слід визначати:

· форми рельєфу ( розмір, гіпсометричне положення, кути нахилу морфологічних елементів та ін.);

· історію розвитку, генезис і вік схилів та їх морфологічних елементів;

· умови залягання в масиві грунтів поверхонь та зон ослаблення, фізико – механічні властивості порід в них ;

· тектонічну порушеність гірських порід: вік, генезис, умови залягання, літологічні та структурно – текстурні особливості гірських порід з оцінкою їх впливу на розвиток зсувів та обвалів;

· сучасні тектонічні рухи, сейсмічність, сейсмічне мікрорайонування;

· режим підземних вод, умови їх розвантаження на схилах з оцінкою впливу підземних вод на розвиток зсувних та обвальних процесів;

· особливості та інтенсивність вивітрювання, ерозії, переробки берегів та інших геологічних процесів, що сприяють розвитку зсувів і обвалів;

· зсувні та обвальні процеси із зазначенням їх типу за механізмом зміщення, розмірів зміщення за площею, глибини захоплення схилу, базисів їх зміщення, віку накопичень, приуроченості цих процесів до морфологічних елементів та їх залежності від геологічної будови, літології, гідрогеологічних та геокриологічних умов;

· позитивний та негативний досвід протизсувних та протиобвальних заходів, здійснюваних на даній території та на ділянках з аналогічними інженерно – геологічними умовами.

Основними методами вивчення рельєфу є аналіз топографічних карт, дешифрування аерофотоматеріалів, маршрутний опис місцевості.

На основі інженерно – геологічних вишукувань слід виконувати:

· інженерно – геологічне районування території щодо небезпеки виникнення зсувних та обвальних процесів та особливостей їх розвитку;

· оцінку стійкості схилів та очікуваних її змін із вказівкою можливих зсувних та обвальних процесів, їх місцеположення, розмірів, а також величини та швидкості переміщення ґрунтових мас;

· оцінку можливих побічних наслідків зсувних та обвальних процесів (затоплення долин при утворенні обвально – зсувних загат, виникнення високої хвилі при швидкому зміщені земляних мас в акваторію та ін.).