Самість

Як відомо, малі діти розмовляють з ляльками, стільцями, деревами та безліччю інших речей і позначають їх знаками, надаючи їм ім’я. Але ще важливіше те, що на якомусь етапі діти навчаються застосовувати знаки для позначення і самих себе. Називаючи себе ім’ям, яким називають її інші люди, дитина створює у своїй свідомості особливий об’єкт своїх ставлень - самість (the Self).

Самість - це індивідуальне усвідомлене переживання людиною своєї особистої ідентичності, що є окремою від усіх інших людей та речей. Інакше кажучи, самість - це усвідомлене людиною своє “Я”, те уявлення, що ви маєте про себе, як окрему істоту, що здатна думати, відчувати та діяти.

В українській мові люди визначають існування самості, коли вживають дієслова з часткою "ся" ("сь"): наприклад, оберігатися (тобто - оберігати себе), виявлятися (тобто - самому), а також у таких висловах, як “задоволений собою”, “незадоволений собою”, “контролювати себе”, “перевіряти себе”, “ненавиджу себе” й таке подібне.

Коротко кажучи, людина взаємодіє не тільки з іншими людьми - вона взаємодіє також і сама з собою. Через самість ми здатні спостерігати нашу власну поведінку, реагувати на неї та спрямовувати її тим чи іншим чином.

Відчуття самості відрізняє людину як унікальну особу, як особу, відмінну від усіх інших. Через самість людина має можливість визначати своє місце у природному та соціальному світі та зберігати свою неперервність у часі. Саме це забезпечує основу для ідентичності - для вашої відповіді на питання “Хто Я?”

Поява та поступовий розвиток самості є центральним процесом в усьому комплексі процесів соціалізації.

Самість не надається біологічно, а виникає у ході соціальної взаємодії.

Орієнтуючись стосовно інших людей, ми складаємо про них певну думку та очікуємо, що ймовірно вони будуть говорити та робити. Але при цьому ми маємо скласти певну думку і про себе, визначити як інші люди реагують на наші дії, та зрозуміти, що ми збираємося робити далі.

Ці дві сукупності думок взаємопов’язані. Наприклад, якщо в аудиторії до вас хтось звертається, ви маєте відразу визначити, хто саме звертається - викладач чи однокурсник. Але визначаючи, хто є ця особа, ви одночасно визначаєте, хто ви є у цій взаємодії - партнер чи студент. І визначаючи, що робить ця особа - викликає на розмову чи викликає на перевірку ваших знань, - ви визначаєте і те, що робитиме ви: просто поспілкуєтесь чи будете демонструвати свої знання.

Самоусвідомлення будується, таким чином, через усвідомлення відносин з іншими людьми. Механізм соціальної поведінки та механізми самоусвідомлення - майже ті ж самі. Ми усвідомлюємо самих себе, тому що ми розуміємо інших людей, й ми пізнаємо себе, коли пізнаємо інших людей.

Значний внесок в розуміння цих процесів зробили відомі американські соціологи Чарльз Хортон Кулі (Charles Horton Cooley) та Джордж Герберт Мід (George Herbert Mead).