Ритмічне чуття слід виховувати в учнів вже з перших уроків у І-му класі. Спочатку учні повинні навчитись відчувати, а потім відтворювати ритмічну пульсацію. Такі навички слід розвивати на конкретному музичному матеріалі: перед виконанням знайомої пісні, вчитель пропонує дітям одночасно зі співом відзначати (проплескувати чи простукувати по парті) найбільш наголошені долі. Для прикладу можна навести цокання годинника, крокування солдат на параді тощо. Для закріплення чуття ритмічної пульсації (метру) вчитель може запропонувати одному з учнів позначити його на дошці вертикальними рисками над словами пісні:

(Українська народна пісня “Веселі гуси”)

В нашої бабусі два веселі гуси.

Один сірий, другий білий, два веселі гуси.

Наступний етап – відтворення ритмічного малюнку пісні. Вчитель пояснює учням, що в музичних творах звуки різні за довжиною і пропонує учням разом зі співом пісні проплескати або простукати кожен її склад. Учні співають вивчені раніше пісні і відтворюють їх ритмічний малюнок. Для закріплення уявлень про метр і ритм можна провести такі ігри:

1. Учні співають пісню, одночасно частина класу простукує ручками

її метр (ритмічну пульсацію), інша частина проплескує її ритмічний малюнок.

2. Учні співають пісню, коли вчитель підносить руку вгору, вони відтворюють її метр, коли опускає вниз – ритмічний малюнок.

І тільки тоді, коли учні навчилися відчувати і вдтворювати метр і ритм (ритмічну пульсацію і ритмічний малюнок), зрозуміли різницю між ними, вчитель дає їм поняття про четвертну та дві восьмі. Але на початку учні не засвоюють цих назв, вони повинні запам’ятати, що довгий звук (четвертна тривалість) позначається однією вертикальною рискою і називаєть ся “та”, а дві короткі (восьмі) – двома вертикальними лініями зверху з’єднаними поперечною – “ті-ті”:

І П

та ті-ті

Для того, щоб учні навчились записувати (графічно зображати) ритмічний малюнок пісні, вчитель ускладнює завдання – учні співають пісню “про себе”, проплескують ритмічний малюнок і називають ритмічні склади:

(М. Лисенко. “Пісня Лисички”)

Я Ли- сич-ка, я сест-рич-ка, не сид-жу без ді-ла.

Ті-ті ті – ті ті-ті ті – ті ті-ті ті –ті та та

Потім записують на дошці:

П П П П П П І І

Потім даємо поняття про такт та розмір. Для цього учні вчаться відчувати найбільш наголошені звуки в пісні і перед кожним з них ставлять тактові лінії. Для спрощення спочатку розмір 2\4 позначаємо лише чисельником (2):

2 П П П П П П І І

Далі – поняття про половинну “та-а”, дві шістнадцяті “ті-лі” та четвертну паузу (Z). На паузі діти мовчки розводять руки в сторони.

Закріплення та подальший розвиток ритмічних навичок досягаються за допомогою ритмічних вправ (одноголосих, двоголосих, двоголосих вправ-канонів, триголосих), ритмічних ігор та ритмічних диктантів.

Приклади ритмічних вправ:

а) одноголоса:

2 П І П І П П І І І П П І П І І І

б) двоголоса:

2 П П П І П І І І П І П І П І Z І

І І Z І І П Z І І Z І Z І П І І

в) двоголоса вправа-канон:

1 2

Ритмічні ігри можна використовувати, користуючись різними навчально-методичними джерелами, а також їх може складати сам вчитель. Для прикладу наведемо два варіанти ритмічних ігор.

1. “Відлуння”: вчитель проплескує нескладну ритмічну вправу, учні проплескують після нього та називають ритмічні склади (можна продовжити гру записом одним з учнів цієї вправи на дошці).

2. “Телеграф”: вчитель “передає телеграму”, що складається з простої ритмічної вправи по плечу учневі, який сидить на останній парті, той – своєму сусіду, який сидить попереду нього і так до учня, який сидить на першій парті. Цей учень записує “телеграму” на дошці.

Навчати дітей писати ритмічні диктанти потрібно за етапами складності – від найлегшого до найважчого.

1. Вчитель проплескує або простукує ритмічний диктант, учні проплескують після нього, називають ритмічні склади і записують.

2. Учні називають ритмічні склади і записують.

3. Учні проплескують ритмічні склади і записують.

4. Учні записують.