Принцип систематичності передбачає як відповідну систему занять, так і послідовність навчання.

Принцип систематичності

В основі цього принципу покладена фізіологічна закономірність слідових явищ у відповідь на фізичне навантаження. Слідові явища в організмі тримаються не більше ніж 48-72 години, через цей відрізок часу настають зворотні явища. Тому процес фізичного виховання повинен бути неперервним. Неперервність передбачає відсутність надто великих і педагогічно невиправданих перерв між окремими заняттями, що призводять до зниження досягнутого позитивного впливу. Ефект позитивного впливу повинен нашаровуватись на сліди, що отримані від попереднього заняття.

В організмі під час й у результаті виконання фізичних вправ відбуваються певні зміни, процеси, які протікають за фазами (фази біологічного стану організму) у відповідь на фізичну роботу з оптимальним об’ємом та інтенсивністю.

1) Робоча фаза (слідові явища).

Ця фаза характеризується підвищеним функціонуванням органів і систем, що здійснюють роботу; підвищенням рівня енергоутворення й, головне – реалізацією потенційної працездатності організму – і в той же час, поступовим зниженням робочих ресурсів або джерел енергії (глікогену, креатинфосфату).

2) Фаза відносної нормалізації (щодо вихідного рівня).

Ця фаза починається після закінчення роботи. Вона характеризується відновленням працездатності, поверненням низки показників до вихідного рівня.

3) Фаза суперкомпенсації (надвідновлення).

Сутність фази складається в тім, що організм не просто відшкодовує робочі витрати, а компенсує їх із надлишком, зокрема шляхом надвідновлення енергетичних речовин. Це й становить основу відставленого ефекту від вправи.

4) Редукційна фаза – якщо за окремим заняттям триває занадто велика перерва, то знижується тренованість організму, і вона навіть може бути нижчою за вихідну, тобто ефект від попереднього заняття губиться.

Тому основною рисою принципу систематичності є безперервність процесу, в основі якого лежить необхідність нашарування «слідових явищ» (після 2-3 днів воно стирається).

Таким чином, дія фізичних вправ не припиняється відразу після їхнього виконання. Залишається певний слід.

Якщо навантаження було для організму звичним (тобто організм його вже випробовував), то після припинення вправи його працездатність відновлюється до вихідного рівня. Якщо ж організм одержав навантаження, що перевищує звичну норму, то в процесі відпочинку не тільки відновлюється працездатність, але й одночасно відбуваються перебудови, що призводять до підвищення функціональних можливостей організму. Отже, необхідний такий об’єм навантаження, при якому в процесі відпочинку поряд із відновленням відбуваються адаптаційні перебудови в організмі, що спричиняють суперкомпенсацію (надвідновлення) його функцій.