Поглиблення інтернаціоналізації господарства

Формування економічної єдності світу

Генеза економічної єдності світу охоплює три великі періоди, що відповідають трьом епохам у розвитку людських цивілізацій: аграрній, індустріальній та постіндустріальній (ноосферно-космічній). На ниніш­ньому етапі формується економічний базис єдиної світової цивілізації. Матеріальні підвалини цього всесвітньоісторичного процесу створю­ються у сфері виробництва, в умовах і формах економічного життя людства.

Глобальний синтез, який поширюється на всю планету, веде до утворення світової економічної спільноти, цілісної господарської міжнародної структури. Серед чинників, що формують економічну єдність світу, треба також зазначити інтер­націоналізацію виробництва та обігу, міжнародну господарську інте­грацію, науково-технологічну революцію, необхідність спільного розв'язання глобальних проблем людства тощо.

 

Інтернаціоналізація господарського життя не що інше, як поступо­вий вихід виробництва за межі окремої країни та формування його міжнаціональних форм у межах світового господарства.

Можна виділити три головні етапи розвитку інтернаціоналізації господарського життя. На першому етапі (приблизно кінець XVIII — кінець XIX ст.) інтернаціоналізація виробництва грунтувалася пере­важно на взаємодії національних господарств завдяки простій коопе­рації.

На другому етапі (кінець XIX — середина XX ст.) інтернаціо­налізація виробництва переходить в іншу стадію, що пов'язана з роз­витком складної кооперації. Характерною ознакою складної кооперації є те, що вона грунтується на міжнародному поділі праці, який стає визначальним чинником поглиблення інтернаціоналізації господарсь­кого життя та формування світового господарства.

На третьому (нинішньому) етапі, що розпочався від середини XX ст., інтернаціоналізація виробництва набуває комплексного характеру, тоб­то охоплює усі підсистеми господарства. Таким чином вона поши­рюється практично на всі країни світу, всі галузі виробничої та неви­робничої сфер. Саме завдяки інтернаціоналізації здійснюються головні умови збалансованого економічного розвитку.

Існують різні показники, що визначають якісні та кількісні аспек­ти інтернаціоналізації господарського життя. Це, зокрема, рівень між­народної спеціалізації та кооперування виробництва, обсяги міжнарод­ної інвестиційної діяльності, обороту фінансового капіталу, спільної підприємницької діяльності, міграція робочої сили тощо.