Піднесене та низьке
Піднесене (2.7.) — категорія естетики, що характеризує явища, що є винятковими за своїми кількісно-якісними характеристиками, завдяки чому вони виступають як джерело глибокого естетичного переживання.
| 2.7. Піднесене – категорія класичної естетики, відносно рідка модифікація естетичного, що характеризує комплекс неутилітарних суб’єкт-обєктних відносин, у результаті яких виникає складне почуття захоплення, радощі, благоговіння, й відночас, страху, жаху, свяченого трепету перед чимось, що переважає всі здібності сприйняття і розуміння. |
Однією із особливостей зустрічі із піднесеним є переживання глибинної онтологічної, енергійної єдності із ним, рідства із ним, або із тими силами, що знаходяться поза ним, а також, водночас, відсутністі почуття загрози, реальної небезпеки для себе, тобто відчуття внутрішньої свободи і рівноправності як безкінечно малої величини перед безкінечно великим.
Щоб з’ясувати специфіку піднесеного, доцільно порівняти цю естетичну категорію з прекрасним:
— якщо прекрасне завжди несе у собі людську міру, то піднесене — це перевищення міри, тобто піднесене — це те, що вражає людське уявлення силою або масштабом свого прояву;
— прекрасне — це те, що, як правило, освоєно людиною, інакше кажучи, це область людської свободи. Піднесене — завжди щось незрозуміле, це область свободи у перспективі, область несвободи у сьогоднішньому розумінні. Піднесене — колосальне, могутнє, що перевершує можливості сучасного людства. Зіштовхуючись з цими грізними силами, прагнучи протистояти їм, поступово підкорюючи їх собі, людина тим самим споріднюється з вічністю, набуває свого істинного, земного безсмертя, що спирається на діяння та творчість.
З огляду на ці особливості піднесене пов’язане не тільки з сильними позитивними емоціями (захоплення, захват), але подібні явища здатні викликати почуття трепету, священного жаху тощо. В індивідуальному та суспільному житті як піднесене оцінюються вчинки, дії, відносини, які вражають нас величчю душі, силою почуттів, шляхетністю поведінки. Тому піднесене у суспільному бутті тісно сплітається з позитивними етичними цінностями.
Усі ці художньо усвідомлені явища складають сферу піднесеного у мистецтві. Історія мистецтва знає специфічні жанри для створення схожого ефекту: епопея, гімн, ода тощо, а також художні системи, ідеал яких побудований на уявленні про піднесене, наприклад класицизм.
Низьке — категорія естетики, яка відтворює гранично негативні явища дійсності і особливості суспільного та індивідуального життя, які викликають у людини співвідносну естетичну реакцію (презирство й зневагу).
Як низькі сприймаються явища, які приховують в собі, містять загрозу для життя людини, її гідності, самоповаги, які заважають процесу самореалізації особистості. Через це низьке пов’язано з проявами бездуховності, аморальної поведінки. За своїми якостями низьке є протилежним піднесеному, має спільні риси, з одного боку, з потворним, а, з іншого — з трагічним та комічним.