Учення фізіократів про капітал

Однією з важливих заслуг фізіократів є запровадження в економічну літературу категорії “капітал”, яка до цього мала незрозумілий зміст. Під капіталом розумілися гро­шові кошти, що їх віддавали в позику, нерухомість, яку здавали в оренду (Рим), гроші, що авансувались у торго­вельні операції. Як бачимо, це капітал, який функціонує у сфері обігу. Фізіократи закріплюють за ним виробницт­во. Обробіток землі — Божа справа, Бог — творець. Тут джерело багатства. Торгівля в каноністів може бути ви­знана Божою справою тільки в обмеженому варіанті — зовнішня торгівля, яка в них — “необхідне зло”.

Фізіократи вважають корисним тільки такий обмін, ко­ли виробники передають продукт безпосередньо спожива­чеві [обмін між фермерами і безплідним класом (ремісни­ки)]. “Одна лише потреба є матір’ю промисловості”. Ремісники — найманці землеробського класу. Їхній дохід, як і дохід торгівця — плата за працю з урахуванням становості. Погляди каноністів зберігають фізіократи. Отже, катего­рією “капітал” оперують тільки в сільському господарстві. Земля — дар Божий — має бути приведена в культурний стан, що досягаєть­ся способом “землеробських авансів”. Це — витрати на осушення, огородження, меліорацію та інші заходи підвищення природної ро­дючості грунтів. Та потрібні й початкові аванси: будівлі, худоба, знаряддя праці. Це також різновид основного капіталу.

Фермер робить “щорічні аванси”. Це — насіння, заробітна плата сільськогосподарським робітникам та інші витрати, що по­вторюються з року в рік. Це — оборотний капітал.

У таблиці Кене фермери 2/5 виробленої продукції використо­вують як оборотний капітал, 1/5 продають безплідному класу, бо він потрібний для заміни початкового основного капіталу.

В аналізі відтворення в економічній таблиці Кене використову­ється поняття “капіталізація”. “Земля виробляє щороку на людську користь 2 543 322 000 ліврів, з яких 1 050 000 000 ліврів становить чистий продукт. Якщо капіталізувати цей продукт з 30 %, то він є, з цього погляду, багатством у 33 455 000 000 ліврів, до якого ще слід додати 4 333 340 009 первісних витрат. Загальна сума, включаючи ще 2 210 500 ліврів рі­чного продукту, має дорівнювати 36 788 340 ліврам”.

“Отже, згідно з порядком, який розглядається, обіг і розподіл річних доходів, за вирахуванням податку, десятини і процентів на річні та первісні витрати землероба, щороку відтворюються земельним майном”.

У даному уривку Кене також використовує категорію “про­цент на річні та первісні витрати”. Як бачимо, він близько підхо­дить до категорії “капітал” як цінності, що приносить нову цін­ність — чистий продукт. Його джерело — земля, праця — не може створювати жодної фізичної субстанції, тобто чистого про­дукту в його натуральній формі.

У проценті Кене вбачав не чистий дохід капіталіста — ферме­ра, а відшкодування витрат, резервний фонд, з якого відшкодову­ється амортизація.

Жак Тюрго обіймав важливі державні посади в уряді Людовіка XVI. Він мав можливість запровадити в економічну політику засади вчення фізіократів, але це здійснила революція 1789 р. Але Тюрго — не тільки державний діяч, а й видатний учений, ав­тор однієї з перших теорій прогресу. Він протиставляє історію людського роду природі: “Всесвітня історія розгляду послідов­них успіхів людського роду та докладне вивчення причин, що їх викликали”. Історія людського роду знає епохи піднесення й па­діння, але людський розум прогресує. Перші кроки — це збиран­ня, одночасно виникає полювання, потім — одомашнення тва­рин, відтак — нагромадження коштів, багатства; з’являється дух власності, полонені стають рабами. Особливе місце має перехід від скотарства до рільництва. З’являється власність на землю. Власність недоторканна. Поява власності призводить до нерівно­сті, але нерівність — шлях до прогресу. Вона вивільняє певну кі­лькість людей від важкої фізичної праці, створює умови для роз­витку мистецтва, науки. Цим обумовлюється суспільний прогрес.

На думку фізіократів, необхідно перейти від дрібної культури феодального землекористування до фермерської оренди. (Це вони бачили в Англії.) Ідею фізіократів щодо податків на чистий про­дукт втілила французька революція. Пропозиції Ж. Тюрго були схвалені Установчими зборами. Карл Маркс називає Тюрго “од­ним з батьків французької революції”. Тюрго вловив суперечність між феодальною видимістю та змістом учення фізіократів. “Ви прихильники промисловості та торгівлі, а маєте незручність як їхні вороги”.

Висновки

Фізіократія — школа, система, присвячена перш за все господарському устрою аграрної технологічної рево­люції того періоду європейської цивілізації; вона розкрила спіль­ність організаційних форм землекористування того часу — оренд­ні відносини фермерів на прикладі Англії. Фізіократи показали міжгалузеві зв’язки землеробства та промисловості. Вони шукали технологічні рішення підвищення ефективності сільського госпо­дарства, їхня заслуга — економічна таблиця Кене, про яку писали, що вона показала, яким способом у будь-який економічний період нові кількості товарів надходять в економіку (з невичерпної, як вони гадали, скарбниці природи). Заслуга школи фізіократів у то­му, що вона висвітлила закономірності існування класів, довела, що особистий інтерес виходить з того, що йому найбільш вигідно, але це не суперечить інтересам загальним, що в конкуренції наро­джується рівноважна ціна; запропонувала першу класифікацію до­ходів та законів їх розподілу. В економічну політику ввійшла ви­мога свободи праці, свободи торгівлі загалом і зовнішньої зокрема, було визначено, що роль держави — в обмеженні торгівлі; доведе­но переваги прямих податків перед непрямими.

До речі, епіграфом до своєї економічної таблиці Кене зробив вислів: “Бідні селяни — бідне королівство, бідне королівство — бідний король”. До цього слід додати, що, за вченням фізіократів, нагромадження й цивілізація могли виникнути тільки тому, що рільництву притаманна ця єдина і дивна спроможність — давати чистий продукт. Цей висновок було зроблено ще до відкриття закону про те, що в природі ніщо не створюється, ніщо не зникає, і що посіяне в землю хлібне зерно будує свій ко­лос з матеріалів, запозичених з грунту та з атмосфери [58].