Агатангел Кримський

На підставі фонетичних досліджень вчений встановив, що „...жива мова Півдня ХІ віку стоїть посеред східного слов”янства цілком уже відокремлено. Мова Наддніпрянщини та Червоної Русі ХІ віку - це цілком рельєфна, ярко-індивідуальна одиниця”. Подібні наукові твердження вченого викладені у роботах: А.Кримський „Украинская грамматика”(1907) та А.Кримський, О.Шахматов „Нариси з історії української мови та хрестоматія пам”ячників письменницької староукраїнщини ХІ-ХУІІІвв.”(К.:1924).

У двадцятих роках минулого століття популярною була також робота Івана Свенціцького ”Нариси з історії української мови”(Львів, 1920).

В цей же час розробленням проблем історії української літературної мови займається Іван Огієнко.

Іван Огієнко (митрополит Іларіон)

Ряд його праць і нині актуальні: „Українська культура”(1914), „Повстання азбуки і літературної мови у слов’ян”(1937), „Історія української літературної мови”(1949).

У передвоєнний час побачила світ монографія М.Грунського, К.Коваліва „Нариси з історії української мови”(Львів,1941).

Активно розробляв питання походження української мови Леонід Арсенійович Булаховський „Питання походження української мови” (1959). Дослідник визнає існування давньоруської мови, але стверджує, що українська мова, принаймні її фонологічні особливості, засвідчуються у пам’ятках із ХІІст.

Із середини ХХст. починає роботу головним чином над питаннями історії українського правопису одеський учений Андрій Москаленко: „Нарис історії українського алфавіту і правопису”(1958). У 1965 р. у Львові виходить підручник Богдана Кобилянського „Лекції з курсу „Історія української літературної мови”(Львів, 1965).

Активним дослідником в галузі історичної діалектології був російський філолог Пилип Філін, який у монографії „Происхождение русского, украинского и белорусского языков”(1972) доводить, що монолітного давньоруського ареалу ніколи не було, а були дві східнослов’янські діалектні зони - північна та південна. Однак П.Філін не дає чіткого уявлення про час і етапи формування української мови.

Радянський дослідник Михайло Жовтобрюх, дослідивши фонетику староукраїнських пам’яток встаноив, що з ІІ пол. ХІІст. і в ХУІІІст. в межах єдиної давньоруської мови формуються зональні діалектні риси(південно-східні і південно-західні). Ці погляди вченого перегукуються із гіпотезою П.Філіна і вкладаються в усталену концепцію радянської історіографії, викладену у підручниках з історії української літературної мови: „Курс історії української літературної мови. Т.1-2.” за ред. І.К.Білодіда(1958), та „Історія української літературної мови” П.Плюща(1971). Дещо змінену згідно сучасних наукових уявлень про походження української мови концепцію подає у найновішому підручнику для вишів В.М.Русанівський „Історія української літературної мови”(К.: 2002).

Проблеми історії української мови висвітлені і в діаспорних виданнях, причому в силу неможливості материкових вчених через усілякі політичні перешкоди вільно висловлювати свої погляди в радянські часи, діаспорні вчені мали таку можливість, але були позбавлені повноцінної джерельної бази для досліджень. Тому можна із впевненістю констатувати той факт, що історія української та української літературної мови вповні недосліджена, що і не дозволяє видати прийнятний підручник бодай для студентів вишів, не говорячи вже про академічне видання.

Повертаючись до діаспорних видань, відзначимо, що саме вони вплинули на історичну лінгвістику кінця ХХст., продукувавши дискусії, і як наслідок- зміну поглядів на періодизацію української мови. Серед них: Іван Огієнко „Історія української літературної мови”(Вінніпеґ,1949), Олекса Горбач „Історія української мови”(Мюнхен,1992), Юрій Шерех „Нарис сучасної української літературної мови”(Мюнхен,1951), Юрій Шевельов „Українська мова в І пол. XX ст . (1900–1941). Стан і статус”(Нью-ЙоркХайдельберг, 1979).

Нині історією української мови займаються вчені: Василь,Німчук, Іван Русанівський, Юрій Карпенко, Григорій Півторак та ін., існують наукові школи у найбільших університетах України. Академічно галузь представлена відділом вчених Інституту української мови НАН України.