Комп’ютерна мережа – це комп’ютери, зв’язані системою пересилання інформації (лініями зв’язку).

Роль комп’ютерних мереж, їх класифікація, загальна характеристика.

Комп’ютерні мережі.

Вопросы для закрепления.

1. Каковы требования, предъявляемые к разработке ИС налоговых органов?
2. Перечислите цели функционирования ИС налоговых органов.
3. что относится к объектам налогообложения?
4. Какие могут существовать режимы расчета и контроля

Для обміну інформацією між користувачами використовують комп’ютерні мережі - комп’ютери, з’єднані між собою лініями зв’язку.

Комп’ютерні мережі бувають локальні та глобальні.

Локальні мережі. Значну кількість комп’ютерів обладнано в багатьох закладах та організаціях. Кожен з них має обмежені властивості зберігати й опрацьовувати інформацію. Щоб уникнути дублювання робіт, а також з метою обміну інформацією, ефективного використання ресурсів (пам’яті, принтерів) і взаємодії користувачів, комп’ютери яких розміщені в межах ах одного будинку, міста, країни, континенту, об’єднують у комп’ютерні мережі. Всі сучасні фірми, де більше одного комп’ютера, - в мережі.

Текстові документи, графічні зображення, інформацію з баз даних, електронні таблиці можна пересилати від одного комп’ютера до іншого в межах міста, країни, планети за допомогою комп’ютерних мереж.

За зонами обслуговування комп’ютерні мережі поділяють на локальні та глобальні.

Локальна мережа – це група об’єднаних комп’ютерів, розміщених в одному будинку чи організації. Локальна мережа забезпечує: обмін даними між користувачами та їх колективну обробку; сумісне використання програм (ефективне використання пам’яті); сумісне використання принтерів, модемів, сканерів, інших пристроїв. Найпростішим прикладом локальної мережі є два з’єднані між собою комп’ютери спеціальним кабелем через гнізда на задній стінці системного блоку, які називають паралельними або послідовними портами. У Norton Commander та Windows є всі необхідні засоби для підтримки функціонування такої системи, що називається прямим з’єднанням.

Якщо в мережу об’єднують більше двох комп’ютерів, то необхідне додаткове обладнання та програмне забезпечення. Обладнання:

ü для кожного комп’ютера потрібна мережева плата (адаптер, контролер), яка вставляється в материнську плату і дозволяє отримувати та передавати дані;

ü кабелі;

ü спеціальні пристрої концентратори (HAB) або комутатори.

Група осіб, які користуються локальною мережею, називаються робочою групою, а окремо взятий комп’ютер – робочою станцією.

Якщо всі комп’ютери в мережі рівноправні, то така локальна мережа називається одноранговою, і для неї є все необхідне програмне забезпечення у Windows. Члени робочої групи мають доступ до незахищеної інформації на кожному комп’ютері мережі.

Для забезпечення функціонування локальної мережі часто виділяється спеціальний комп’ютер – сервер, на якому містяться програми для сумісного використання. Решту комп’ютерів такої мережі називаються робочими станціями (клієнтами), а з’єднання – мережею типу клієнт – сервер. Робочі станції можуть бути і без жорсткого диску. На таких комп’ютерах обладнують спеціальне програмне забезпечення (програму-сервер для сервера і програму-клієнт для робочої станції). Сервер – не робоче місце, за ним ніхто не сидить і не працює, іноді він знаходиться в окремому приміщенні, може і з обмеженим доступом.

Робочі станції можуть знаходитись на значній відстані від сервера, наприклад вдома. Якщо вони з’єднуються з сервером телефонною лінією, то такий принцип з’єднання називається віддаленим доступом до мережі. Апаратну підтримку з’єднання здійснює модем. Сучасний модем характеризується швидкістю передавання даних 28 чи 56 Кбіт/с, що є межею пропускної здатності традиційних телефонних ліній. Комп’ютер з віддаленим зв’язком до сервера інакше називають абонентським пунктом. Якщо телефонна лінія використовується виключно для роботи мережі, то таке з’єднання називається виділеною лінією.

За способом об’єднання абонентів мережі поділяють на зіркоподібні (вузлові), кільцеві та одно канальні. Схеми з’єднання (топології) мереж.

Зіркоподібний спосіб об’єднання використовують, наприклад, у банківських мережах. Усі абоненти з’єднані із сервером. Об’єднані між собою сервери теж можуть утворювати багатозіркову мережу.

У кільцевих мережах абоненти з’єднані між собою за допомогою спеціального обладнання у кільце без центрального комп’ютера. Обладнання дешевше, мережа однорангова.

Одноканальний (магістральний) спосіб об’єднання використовують з метою економії витрат на дорогі лінії зв’язку. Усі абоненти під’єднані до одного каналу зв’язку, який називається каналом (магістраллю, шиною).

Недоліком кільцевих та одно канальних мереж є ненадійність. Порушення будь-якого контакту і мережа не працює, важко переробляти, добавляти обладнання, перевантаження кабелю, повільна передача даних.

Найзручніший спосіб побудови локальної мережі – під’єднання комп’ютерів до спеціального приладу – концентратора – ХАБ. Він має 4, 6, 8, 12, 16, 24... портів-гнізд для під’єднання мережених кабелів; на кінцях кабелів містяться з’єднувачі. Концентратор виглядає як павук, може підвішуватись до стіни. Він передає дані, що надходять до всіх комп’ютерів крім того. від якого надійшли. Часто пропускна здатність мережі знижується через намагання одночасно передати одні й ті ж самі дані або нераціональне використання. Для підвищення пропускної здатності мережі можна застосувати не концентратор, а комутатор. Він виконує ті ж самі функції, але повідомлення передає конкретному одержувачу.

Локальні мережі містять комутаційні вузли, що здійснюють передачу даних:

∙ концентратор (hub) — пристрій, що забезпечує фізичне з’єднання різних ланок кабелю між собою і повторення сигналу, що надійшов з однієї з ланок на інші;

∙ комутатор (switch) — пристрій, що визначає адресу кожного повідомлення і з’єднує комп’ютер-відправник та комп’ютер-адресат;

∙ маршрутизатор (router) — пристрій, який з’єднує в одну мережу окремі мережі, що можуть працювати за різними протоколами. Роль маршрутизатора може виконувати комп’ютер. Основними завданнями маршрутизатора є визначення раціонального маршруту передачі пакетів даних від одного вузла мережі до іншого та їх передача.

Розподільні мережі. Локальна мережа – в одному приміщенні. Іноді підприємство (банк, комунальні служби, бізнесові) мають свої підрозділи в різних кінцях міста, в різних місцях. Для ефективної роботи їм необхідно об’єднати свої підрозділи в мережу – розподільну. Якщо не дуже далеко, можна прокласти власний кабель, але це дорого і ненадійно. Краще орендувати телефонні лінії зв’язку. В такому випадку необхідно додаткове обладнання: модеми, маршрутизатори або роутери.

Цілодобова робота – отримання інформації на тимчасово непрацюючу станцію.

Всі локальні мережі можна поділити на однорангові та багаторангові(з виділеним сервером)

Ресурси мережі – це програмне забезпечення і пристрої, що входять до апаратної частини деякого з комп’ютерів мережі, доступні і можуть використовуватись будь-яким користувачем мережі. Ресурсами мережі можуть бути принтери, сканери, модеми, стримери, фотонабірні апарати, жорсткі диски, пристрої резервного копіювання даних, верстати з числовим програмним управлінням тощо. Ресурси мережі, які доступні для використання в мережі, називають спільними.

Таблиця . Порівняльна характеристика мереж

До того ж, додатковими перевагами мереж на основі виділених серверів є:

• централізований розподіл ресурсів;

• захист від несанкціонованого доступу;

• резервне збереження даних;

• централізоване обслуговування значної кількості користувачів мережі;

• пришвидшення обробки запитів користувачів.