Обернення умовних суджень

Розрізняють два види обернення умовних суджень: контрпозицію і конверсію.

Контрпозиція умовного судження полягає в тім, що ми заперечуємо підставу і наслідок вихідного умовного суджен­ня, а потім наслідок робимо підставою, а підставу — наслідком оберненого судження. Наприклад: "Якщо угода не відпові­дає умовам закону, то вона не дійсна; отже, якщо угода ви­знана дійсною, то вона відповідає закону". Схема контрпозиції умовного судження така:

Якщо А, то В. Отже, Якщо не В, то не А, або інакше:

А → В → В → А.

Конверсією називається обернення умовних виділяючих і одиничних умовних суджень. Конверсія умовних суджень полягає в тому, що наслідок вихідного судження робиться основою, а основа — наслідком вивідного судження. Наприк­лад: "Якщо межі необхідної оборони не перевищені, то кри­мінальна відповідальність за заподіяне не настає; отже, якщо карна відповідальність за заподіяне при необхідній обороні не настає, то межі необхідної оборони не перевищені". Схема обернення таких суджень:

Якщо А, то В. Отже, Якщо В, то А, або А ~ В → В ~ А.