Проблема мети виховання в педагогіці. Мета виховання у сучасній вітчизняній школі. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді.

Питання 10

Психолого-педагогічна характеристика періоду ранньої юності та його основних новоутворень

Питання 9

Рання юність (від 15 до 18 років) – вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості до життя як дорослої людини, вибору професії, виконання соціальних функцій. Анатомо-фізіологічні особливості. Подальші анатомо-фізіологічні зміни. Закінчується видозмінення організму, збільшується зріст, вага тіла, окружність грудної клітини. Закінчується окостеніння скелета, удосконалюється м’язова система. Розвиток психіки і пізнавальної діяльності. Закріплюються і вдосконалюються психічні властивості особистості. Інтенсивне інтелектуальне дозрівання, провідна роль в якому належить розвитку мислення. Навчальна діяльність створює сприятливі умови для переходу учнів до абстрактного й узагальнюючого мислення. Старшокласники більш усвідомлено і міцно оволодівають логічними операціями. Мовлення старшокласників ускладнюється за змістом і структурою, збагачуються новими науковими і технічними термінами, відбувається засвоєння і використання норм літературної мови. Вдосконалюється спостережливість, здатність помічати суттєві зовнішні ознаки. Розвивається репродуктивна і творча уява, критичність у ставленні до витворів уяви, посилюється самоконтроль. Становлення особистості. Інтелектуальний розвиток тісно пов'язаний з тенденціями особистісного зростання старшокласників. Збагачується емоційна сфера, усвідомлюються певні норми поведінки. Розвиваються почуття гуманізму, колективізму, дружби і товаришування, честі, обов’язку і відповідальності. Рання юність пора виникнення і переживання першого кохання, яке відчутно впливає на емоційне життя старшокласника. Вибір професії стає центром психологічного розвитку, формується вміння підпорядковувати свою поведінку конкретним цілям майбутнього самостійного життя. Формуються основні риси характеру.

Виховання – процес цілеспрямований. Виховання без мети не буває. Мета – це те, до чого прагнуть, що намагаються здійснити. Мета виховання – це очікувані результати педагогічної діяльності, те майбутнє, на досягнення якого спрямоване виховання. В основі мети виховання лежить виховний ідеал. Ідеал – це досконала людина, взірець виховання, до якого воно (виховання) прагне й ніколи не досягне. У різні історичні епохи мета виховання була неоднаковою. На її зародження й відмирання впливають різні фактори: рівень розвитку продуктивних сил і тип виробничих відносин; потреби й економічні можливості суспільства; рівень розвитку педагогічної теорії й практики; можливості навчально-виховних установ, педагогів та учнів. Це означає, що мета виховання не може бути однаковою за всіх часів, для всіх народів; вона постійно змінюється й має конкретно-історичний характер. Метою виховання в сучасній школі є виховання всебічно розвиненої особистості. Такий ідеал час від часу трапляється протягом багатьох сторіч, починаючи з Античної Греції, де він зародився. У різний час у поняття всебічного гармонійного розвитку особистості вкладався неоднаковий зміст. У Стародавній Греції це поняття включало, головним чином, інтелектуальний розвиток і розвиток культури тіла, що було притаманно лише дітям із заможних сімей. У період Середньовіччя ідея всебічного розвитку особистості була забута. В епоху Відродження вона знайшла відображення в працях педагогів-гуманістів Ф.Рабле й М.Монтеня, які в зміст всебічного розвитку включали культ тіла, насолоду літературою, мистецтвом, музикою. Інше розуміння всебічного гармонійного розвитку особистості наведено у працях соціалістів-утопістів Т.Мора, Т.Кампанелли та ін. Вони вперше уявили всебічний розвиток як процес поєднання виховання з продуктивною працею. Надалі цю ідею розвивали французькі просвітителі ХVІІІ ст. К.Гельвецій і Д.Дідро, які включали в розуміння всебічного гармонійного розвитку особистості розумове і моральне виховання. Виховання є глибоко національним за своєю суттю, змістом і характером. В Україні історично склалася своя, національна, система виховання. Головна мета національного виховання сьогодення – всебічний, гармонійний розвиток особистості. Всебічне виховання передбачає формування у людини певних якостей відповідно до вимог морального, розумового, трудового, фізичного й естетичного виховання, тобто передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національну ментальність, своєрідність на основі формування особистісних якостей громадянина України, які передбачають національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і талантів.

У сучасній зарубіжній педагогіці немає єдиної думки в трактуванні мети виховання. Гуманістична педагогіка головну мету вбачає у вихованні людини-гуманіста, формуванні в неї високих людських якостей, умінні встановлювати контакти з іншими людьми й розуміти їх. У прагматичній педагогіці головною метою виховання є самоствердження особистості. Усі цілі беруться х життя, практики. Виховання має підготувати людину до життя, забезпечити її зростання в практичній сфері, збільшити досвід, розвинути практичний розум.Педагогіка екзистенціалізму вбачає мету виховання в озброєнні людини досвідом існування. Головне у вихованні – самовиховання й саморозвиток. Основна увага приділяється індивідуалізації навчання і виховання особистості. Педагогіка неотомізму виводить мету виховання з християнської моралі, релігійних положень про терпимість, смиренність, непротивлення Богу.