Урахування потреб індивіда або суспільства у професійній діяльності соціальних служб
Лекція 5. Цінності в соціальній роботі
1. Урахування потреб індивіда або суспільства у професійній діяльності соціальних служб
2. Використання зарубіжного досвіду в організації соціальної роботи
3. Цінність як життєвий компонент соціальної роботи
4. Проблеми цінностей у соціальній роботі
Література
1. Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства XIV – XVII вв. – М., 1985.
2. Попович Г.М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: Навч.-метод. посібник. – Ужгород, 2000.
3. Соціальна робота в Україні: Навч. посібние / І.Д.Звєрєва, О.В.Безпалько, С.Я.Харченко та ін.; За заг. ред. І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової. – К., 2004.
4. Соціальна робота / соціальна педагогіка (понятійно-термінологічний словник) / Під заг. ред. І.Д.Звєрєвої. – К., 2004.
5. Теория и методология социальной работы: учебное пособие / С.И.Григорьев и др. – М., 2007.
Аналіз світового досвіду соціальної роботи свідчить про те, що в соціальній роботі можна знайти те загальне, без чого ця професійна діяльність утратила б свої базисні характеристики. Це загальне своїм системоутворюючим компонентом включає професійну культуру, яка, у свою чергу, містить у собі універсальні загальнолюдські, суспільно визнані базові цінності, а також загальні стандарти професійної поведінки.
Покажемо особливості взаємозв'язку професійної культури з ціннісними установками, її базовими цінностями.
Перед засновниками соціальної роботи завжди поставало кардинальне питання: Чиї потреби – індивіда або суспільства – повинні стати визначальними у професійній діяльності соціальних служб?
Можливі три варіанти відповідей на це питання.
Перший варіант припускає, що професійна соціальна робота полягає в тому, щоб задовольняти потреби суспільства й дозволяти «людські потреби» в інтересах суспільства», тим самим пристосовуючи інтереси або потреби індивіда до інтересів суспільства в цілому. У цьому випадку соціальна робота перетворюється в ще один додатковий орган соціального контролю і вступає в конфлікт зі своїми власними ціннісними установками, дегуманізуючи систему соціальної взаємодопомоги.
Друга альтернатива полягає в задоволенні потреб індивіда, і в цьому випадку інтереси суспільства відповідають потребам індивіда. Така позиція призводить соціального працівника і його клієнта до постійного конфлікту із самим суспільством.
І, нарешті, третя позиція, якої дотримується вітчизняна соціальна робота, – це варіант, при якому першочергове завдання професії в галузі соціальної роботи полягає в задоволенні потреб однаковою мірою як індивіда, так і суспільства. Остання позиція передбачає для соціальної роботи діючу роль посередника між людиною й суспільством, між потребами людини й потребами суспільства, між суспільними й індивідуально-особистісними цінностями тощо. У цьому випадку може бути ефективно реалізована триєдина мета соціальної роботи: підсилити життєву стійкість людини; використовувати найбільш оптимальні й гуманні засоби вирішення проблеми людини, які має ця соціальна система; об'єднати зусилля людини й суспільства у вирішенні соціальних проблем. Цей третій шлях потребує додаткових конкретних дій, спрямованих на поєднання інтересів конкретної людини й суспільства, досить високого професіоналізму соціальних працівників і чітко збалансованої та ефективної підготовки спеціалістів.