Лекція №4
Тема: Класифікація шрифтів. Анатомія літери та її елементів. Питання:
1.Класифікація шрифтів.
2.Анатомія літери та її елементів.
3.Малюнок шрифту: трикутні, штрихові та прямокутні засічки; контраст малюнку.
4.Рубані шрифти, шрифти з ледве помітними засічками, медієвальні, звичайні, брускові, нові малоконтрастні шрифти.
5.Накреслення шрифту: щільність (вузьке, нормальне і широке накреслення), нахил (пряме, курсивне і похиле накреслення), насиченість (світле, напівжирне і жирне накреслення), заповненість (контурне, відтінене і заштриховане накреслення).
6.Кегль. Брильянт, діамант, нонпарель, міньйон, петит, боргес, корпус, цицеро, мітель, терція.
7.Гарнітура. Гарнітури ХХ ст.: бажанівська, книжкова, брускова газетна, кудряшівська тощо.
8.Інтерліньяж. Апрош. Кернінг.
Шрифт – це графічна, художня форма зображення літер, знаків і цифр певної системи письма (О.В.Снарський).
Шрифт (нім. Schrift) – комплект літер, який відтворює який-небудь алфавіт (латинський, російський, арабський, грецький), а також цифри і знаки.
Малюнок шрифту визначають дві графічні ознаки:
1) наявність і форма засічок (підсічок) – елементів, які закінчують основні штрихи літер; засічки бувають різної форми: трикутні, штрихові та прямокутні; є шрифти із засічками і без них;
2) контраст малюнку – співвідношення основних і сполучних рисок; є шрифти низького, середнього і високого контрасту.
За характером малюнку шрифти об’єднуються в гарнітури.
Гарнітура (фр. garniture) – комплект шрифтів одного малюнку в різних накресленнях і кеглях. Кількість різновидів шрифтів в межах однієї гарнітури може бути різною залежно від кількості накреслень, які входять до неї, і від кількості розмірів у кожному накресленні.
Групи гарнітур за характером малюнку:
1) рубані (рублені) шрифти – шрифти, що не мають засічок;
2) шрифти з ледве помітними засічками – це гарнітури з дещо потовщеними кінцями вертикальних штрихів;
3) медієвальні шрифти – гарнітури з помітною контрастністю штрихів, із засічками у вигляді плавного потовщення кінців основних штрихів, що наближаються за своєю формою до трикутника, переважно з похилими осями круглих літер;
4) звичайні шрифти – гарнітури з контрастними штрихами, з довгими тонкими засічками, що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом, інколи з легким заокругленням, округлі літери з вертикальними осями;
5) брускові шрифти – гарнітури з неконтрастними або малоконтрастними штрихами з довгими засічками, що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом або з легким заокругленням;
6) нові малоконтрастні шрифти – гарнітури, що мають малоконтрастні штрихи з довгими засічками, переважно із заокругленими кінцями, які сполучаються з основними штрихами під прямим кутом або легким заокругленням (ГОСТ 3489.1–71). Гарнітури мають свої найменування: єлизаветиська, шкільна, журнальна, академічнагарнітури тощо.
Акциденція (акцидентний набір) – поліграфічне відтворення малих форм (бланків, атестатів, ярликів, грамот тощо), афіш, плакатів та ін.
Акцидентні шрифти – (лат. accidentia – випадок) – шрифти, вживані головним чином у складанні випадкових публікацій, титульних елементів видань.
Накреслення шрифту: щільність(вузьке, нормальне і широке накреслення),нахил (пряме, курсивне і похиле накреслення), насиченість(світле, напівжирне і жирне накреслення), заповненість (контурне, відтінене і заштриховане накреслення):
– за шириною вічка (щільністю): вузькі, нормальні і широкі (ширину вічка визначають за зоровим відношенням сторін малих знаків "н", "п" і под.; для кеглів 8-12 відношення ширини знака типу "н" до висоти знака для вузького шрифту – 45-60 %, для нормального – 60-85 %, для широкого – 85-105 %).
– за нахилом і характером вічка: прямі, похилі, курсивні (основні штрихи прямокутних літер прямого накреслення розташовані вертикально, тобто, перпендикулярно до горизонтальної лінії рядка; у курсивному і похилому шрифтах ці штрихи розташовані під кутом до вертикалі; при цьому малі літери курсивного шрифту в багатьох випадках наближаються до накреслення рукописних літер);
– за насиченістю: світлі, напівжирні, жирні (насиченість шрифту визначається за відношенням товщини основного штриха до висоти знака малих літер типу "н", "п" і под. Для кеглів 8-12 у світлих шрифтах відношення товщини основного штриха знака до його висоти не повинне перевищувати 23 %, для напівжирних – від 23 до 34 %, а в жирних – 34 %);
– за заповненістю: контурні, відтінені, заштриховані (у контурних літерах штрихи не заповнені кольором; відтінені літери являють собою наслідування рельєфної побудови літери, в якому товщину передають тінню, що її кидає товщина штриха; заштриховані літери мають не лише контур, а й частково заповнені штрихи, покриті яким-небудь графічним візерунком).
Розмір шрифту вимірюється в кеглях.
Кегль (нім. Kegel) – розмір шрифту, який включає висоту літери (вічка) і заплічків (вільного простору над і під вічком). Кеглі вимірюються в пунктах.
Типометрія – система вимірювання елементів шрифту і набірних форм у поліграфії. За основу в типометрії прийнято французький (у деяких країнах англійський) дюйм. Основні одиниці типометрії: пункт = 1/72 дюйма (0,376 мм), квадрат = 48 пунктам (48 мм). Проміжною одиницею є цицеро = ¼ квадрата (4,5 мм).
Шрифти певних кеглів мають історично усталені назви:
– кегль 3 пункти – брильянт (фр. brillant – блискучий, сяючий); найменший із шрифтів, майже вийшов з ужитку;
– кегль 4 пункти – діамант (нім. Diamant – діамант);
– кегль 6 пунктів – нонпарель (фр. nonpareille – незрівнянний); ним набрано енциклопедичні словники, напр. СЭС;
– кегль 7 пунктів – міньйон(фр. mignonne – крихітний);
– кегль 8 пунктів – петит (фр. petit – маленький);
– кегль 9 пунктів –боргес (нім. Borgis, від італ. borghese – міський);
– кегль 10 пунктів –корпус (лат. corpus juris civilis – свод цивільних законів, назва першої книги, надрукованої шрифтом такого розміру);
– кегль 12 пунктів – цицеро (лат. cicero – за ім’ям давньоримського політичного діяча, книга творів якого вперше була надрукована шрифтом такого розміру);
– кегль 14 пунктів – мітель (нім. mittel – середній; середній за розміром шрифт, який існував свого часу);
– кегль 16 пунктів – терція (лат. tertia – третя; свого часу третій за розміром шрифт).
Шпація(лат. spatium – простір, проміжок) – пробільний матеріал для утворення пробілів у рядку між словами, а також між літерами при наборі врозрядку.
Квадрат (лат. quadratus – чотирикутний) – пробільний матеріал для заповнення великих проміжків у рядках.
Шпон– (нім. Span, Spon) – пробільний матеріал для збільшення проміжків між рядками при ручному наборі (тонкі металеві пластинки кеглю 1, 2, 3 і 4 п.).
Лінійки – набірні друкарські елементи, висота яких дорівнює висоті літер, а довжина змінюється залежно від виду лінійки та її призначення. Види лінійок: тонка, напівтупа, тупа, подвійна, рантова, асюре, пунктирна.
Набірні прикраси – набірні друкарські елементи для графічного компонування тексту.
Інтерліньяж (фр. interlinnage) – міжрядковий інтервал.
Апрош (фр. approche) – пробіл між літерами (знаками) і словами.
Кернінг(нім. Kern) – вибіркова зміна міжлітерного інтервалу. Причина: при однакових пробілах відстань між літерами з прямими штрихами видається меншою, ніж між літерами з похилими штрихами. Застосовується для гармонійного графічного поєднання певних літер. Здійснюється: а) в металевому наборі – шляхом застосування літер з нестандартною, тоншою ніжкою чи шляхом додавання тонких шпацій між літерами з прямими штрихами (або зменшення шпацій між літерами з похилими штрихами); б) в комп’ютерному наборі – в ручному або автоматичному режимі.
Літературна гарнітура. Літери літературної гарнітури мають короткі засічки у вигляді трикутників, своєю вершиною ніби з’єднаних з основним штрихом так, що сторони трикутника утворюють з основним штрихом тупий кут. Кінці літер "а", "Л", "л" і "с" краплеподібні, трохи сплющені, круглі літери "с", "е", "Є", "є" – відкриті, у малих літер "р", "ф", "і" та "ї" верхня засічка замінена рогоподібним виступом уліво. Перехід від основного штриха до сполучного послідовний і плавний, контрастність штрихів – помірна. Гарнітура має світле і напівжирне накреслення в прямому і курсивному варіантах. Великі літери в курсивному варіанті відрізняються від літер прямого накреслення нахилом управо, а малі мають накреслення, подібне до рукописних літер; у багатьох з них ("и", "і", "ї", "й", "к", "м" та ін.) лівий штрих має виступ уліво у вигляді перевернутої коми.
Шкільна гарнітура відрізняється широким вічком, невеликим контрастом між основними і сполучними штрихами, особливо чітко виписаною формою і масивністю літер. Засічки у вигляді прямих потовщених ліній розташовані під прямим кутом до основного штриха із заокругленням у місцях з’єднання з ним. Літера "ф" мала має внизу повну засічку, а вгорі лише штрих, який виходить уліво. Малі літери майже квадратні, вони вдвоє менші за великі. Збільшене вічко літер відчутно зменшує заплічки, від чого міжрядковий пробіл (інтерліньяж) помітно зменшується. Для досягнення зручності читання шкільної гарнітури рекомендується застосовувати шпони. Має пряме і курсивне, світле і напівжирне накреслення.
Єлизаветинська гарнітура займає середнє місце між світлим і напівжирним накресленням звичайної гарнітури, але нарядніша за неї. Вона відзначається дещо зменшеним і звуженим вічком, а також певною своєрідністю малюнків літер "д", "ж", "з", "л", "с". Кінцеві штрихи літер "к" і "ж" вгорі та "л" і "у" внизу закінчуються крапками, я і в звичайній гарнітурі. Нижні кінцеві штрихи у літер "к" і "я" короткі, закінчуються на рядку, у "з" і "є" – язикоподібні й ідуть по нижній лінії рядка, спускаючись під рядок у вигляді перекинутої коми, а в малих літер "ц" і "щ" проходять розчерком під літерами. Мала літера "б" має такий великий виступний елемент, що зображення літери наближається до цифри "6". Лівий сполучний штрих у літері "д" іде енергійно знизу вгору під гострим кутом і з’єднується з основним штрихом під дашком. Літера наче відхилилася назад. У курсивному варіанті літери "З", "з", "Є", "є", "б", "ц" і "щ" розчерків не мають. Елизаветинська гарнітура має лише світлий варіант і обмежену кількість кеглів