Постмодерн
Постмодерністське світовідчуття
Світ як хаос, де відсутні ціннісні та смилові орієнтації
«криза віри» за теоретиком п. І.Хасаном у всі цінності, що існували до того
Ніцше як перший провісник «ери нігілізму»
Хассан: «большинство из нас с горечью признают, что такие понятия, как Бог, Царь, Человек, Разум, История и Государство, некогда появившись, затем канули в Лету как принципы несокрушимого авторитета; и даже Язык — самое младшее божество нашей интеллектуальной элиты — находится под угрозой полной немощи, — еще один бог, не оправдавший надежд».
Епістеміологічна невизначеність
Фрагментарність як спосіб осягнення та відтворення хаосу
«Усе вже створено»
Еклектика
Кінець історії
Іронія
Пародія і пастіш
Інтертекстуальність
Смерть автора
Світ як текст (свідомість як текст) книга/твір/текст процес читання
Самодостатність письма, влада письма, «гул мови»
Гіпертекст, паратекст, метатекст тощо.
· Гра з читачем
· Нелінійна література
· Поетика відкритого твору
Різниця між модерном і постмодерном:
новаторство/антиноваторство, концептуальність/антиконцептуальність, становлення суб’єкта/смерть суб’єкта, опозиція/еклектика, протиставлення елітарного та масового/злиття елітарного та масового
Умберто Еко. Открытое произведение не конструирует закрытый, самодостаточный в себе мир вымысла, а ставит перед читателем вопросы о своем смысле, предлагая или даже навязывая ему бесчисленную череду истолкований и категорически отвергая возможность однозначного своего понимания.
Впоследствии Эко трансформировал идею бесконечной интерпретации в идею неограниченного семиозиса и стал утверждать «эстетику Хаосмоса», где хаос и порядок обладают равноправным существованием, способствуя тем самым формированию доктрины хаологии.