Загальна характеристика режимів роботи ЕОМ

Вступ

Режими роботи ЕОМ розрізняють залежно від можливостей користувача мати доступ до машинних ресурсів, а також особливостей організації програмного й технічного забезпечення. Державними стандартами України виділені такі режими роботи ЕОМ:

1) пакетний;

2) діалоговий;

3) інтерактивний;

4) реального часу;

5) розподілу часу.

Основою для виокремлення пакетного, діалогового та інтерактивного режимів є можливості користувача мати доступ до машинних ресурсів. У пакетному режимі користувач не має безпосереднього доступу до машинних ресурсів, а в інтерактивному та діалоговому — має. Режим реального часу вирізняється залежно від особливостей програмного й технічного забезпечення та організаційних форм використання ЕОМ, а режим розподілу часу — лише залежно від особливостей згаданого забезпечення.

Пакетний режим — це режим, при якому користувач не має доступу до машинних ресурсів, а обробка інформації виконується у спеціальному підрозділі. Такий режим роботи ЕОМ використовується при централізованій обробці інформації. Для організації роботи ЕОМ у такому режимі створюється підрозділ, основною функцією якого є обробка інформації. Працівниками такого підрозділу здебільшого є спеціалісти з обчислювальної техніки. Вони не зацікавлені в результатах обробки за змістом, їх цікавлять результати роботи за формою. Наприклад, в обчислювальному центрі обробляється інформація про наявність і рух матеріалів на складі. У результаті обробки інформації на ЕОМ друкується оборотна відомість наявності та руху матеріалів на складі. Оператори обчислювального центру не аналізують змісту такої відомості, вони не користуються нею у своїй професійній діяльності. Операторів цікавить лише процес створення відомості за допомогою ЕОМ та вчасність і коректність її друкування.

Через те, що в пакетному режимі працівники, які обробляють інформацію, не виконують жодних інших професійних обов’язків, вони можуть під час обробки інформації використовувати штучні методи контролю на окремих операціях технологічного процесу (наприклад, метод верифікації для контролю набору на клавіатурі) та за рахунок суто організаційних засобів забезпечити коректність і своєчасність обробки інформації.

У пакетному режимі через відсутність у користувача змоги мати безпосередній доступ до машинних ресурсів існують затримки у видачі результатів користувачеві. Iноді такі затримки можуть досягати кількох днів. Це пов’язано з особливостями технології обробки інформації і необхідністю обробки багатьох завдань в одному місці по черзі. У такому режимі внаслідок можливих затримок не розв’язуються деякі задачі оперативного характеру. Це задачі, які потребують видачі результату з непередбаченою періодичністю та в стислий термін. Наприклад, до задач оперативного характеру можна віднести задачу формування довідок про залишки неоплаченої продукції на конкретний день місяця або щодо конкретного одержувача. Потреба розв’язувати таку задачу може постати під час укладання договорів з одержувачами або в разі, коли доводиться давати дозвіл на відвантаження продукції в конкретний день.

Найчастіше оперативна результатна інформація вже наступного дня або наступної години непотрібна, тому затримки з видачею результатів обробки в пакетному режимі і призводять до того, що в такому режимі розв’язуються лише задачі регламентного характеру. У регламентних задач відома періодичність їх розв’язування та термін, до якого необхідно дістати результат. Наприклад, заробітна плата нараховується один або два рази на місяць, результат розрахунку необхідно передати до бухгалтерії за один-два дні до видачі грошей із каси.

Бувають поодинокі випадки, коли на робочому місці користувача встановлено ПЕОМ (інформація не обробляється у спеціалізованому підрозділі), але може йтися про обробку інформації в пакетному режимі. Це буває тоді, коли програми обробки інформації побудовані так, що кожна програма запускається в роботу окремою командою, без втручання користувача виконує всі розрахунки і формує результати. До функцій користувача належить лише набрати на клавіатурі ЕОМ команди для запуску програм, тобто користувач працює як оператор. Цей варіант обробки інформації можна віднести до прорахунків у проектних розробках, оскільки для користувача не створений зручний інтерфейс для роботи з ЕОМ.

Iнтерактивний режим роботи ЕОМ — це режим, в якому користувач має безпосередній доступ до машинних ресурсів і має вплив на процес обробки інформації. Такий вплив спричинюється до відповідної реакції системи.

Діалоговий режим роботи ЕОМ — це режим, в якому людина і ЕОМ обмінюються інформацією у темпі, який можна порівняти з темпом обробки інформації людиною.

І інтерактивному і діалоговому режиму притаманна робота у вигляді діалогу. Iнтерактивний та діалоговий режим може застосовуватися як при централізованій, так і при розподіленій обробці інформації. Для централізованої обробки інформації користувачем, який має доступ до ресурсів ЕОМ, може бути оператор обчислювального центру, або іншого спеціального підрозділу, де інформація обробляється.

Виокремлення інтерактивного та діалогового режимів залежить не лише від особливостей доступу до ресурсів ЕОМ, а й від принципів побудови програмного забезпечення для обробки інформації. Якщо програми обробки побудовані так, що користувач може вибирати під час діалогу з головною програмою той чи інший розрахунок або повинен відповідати на запитання ЕОМ для визначення напрямку подальшої роботи, то в такому разі може йтися про інтерактивний режим або діалоговий режим. З точки зору користувача ці два режими практично не розрізняються.

В інтерактивному або діалоговому режимі, який використовується у спеціалізованому підрозділі з обробки інформації, можуть застосовуватися штучні методи контролю, як це відбувається в пакетному режимі. Коли інтерактивний режим реалізований на ЕОМ, які встановлені на робочих місцях управлінського персоналу, то в такому разі штучні методи контролю не застосовуються, а вся обробка інформації аналогічна її обробці без ЕОМ.

В інтерактивному та діалоговому режимі, завдяки можливості користувача мати безпосередній доступ до машинних ресурсів, майже не буває затримок у видачі результатів. Такі затримки можуть виникати лише тоді, коли для отримання результату необхідно ввести в ЕОМ великий обсяг даних, які досі не були введені, або коли розрахунок виконується протягом кількох годин. Для усунення затримок можна передбачити спеціальний графік надходження інформації на обробку або вводити інформацію в ЕОМ у міру її реєстрації. В інтерактивному або діалоговому режимі ЕОМ можна використовувати для автоматизованої реєстрації інформації.

Режим реального часу — це режим, в якому обробка інформації ведеться зі швидкістю, близькою до швидкості процесу в реальному житті, при якому інформація обробляється. Такий режим найчастіше використовується в автоматизованих системах управління технологічними процесами. У цих системах ЕОМ підімкнена до спеціального обладнання, яке автоматично реєструє стан технологічного процесу (наприклад, температуру рідини, вміст якихось речовин тощо). Обладнання передає на ЕОМ сигнали, які вона може аналізувати. На підставі аналізу ЕОМ формує сигнали для впливу на процес, передає їх обладнанню, яке автоматично вносить зміни до стану процесу.

Якщо йдеться про інформаційні системи організаційного типу (інформаційні системи в управлінні господарською діяльністю), то режим реального часу може розглядатися у двох аспектах: для організації діалогу «людина—ЕОМ» та для обробки інформації про стан виробництва. Якщо діалогова обробка інформації організована так, що діалог з ЕОМ відбувається зі швидкістю діалога «людина—людина», то може йтися про режим реального часу.

Термін «режим реального часу» більше використовується для оцінки швидкості надходження інформації про зміни у стані виробництва в ЕОМ. Якщо ЕОМ застосовується для реєстрації інформації і всі зміни відразу заносяться на машинний носій автоматично або автоматизовано (людиною за допомогою ЕОМ), то можна говорити про обробку в режимі реального часу. Наприклад, на складі встановлено ПК, яка використовується для виписування прибуткових та видаткових документів про надходження та вибуття матеріалів зі складу та ведення картки складського обліку. Комірник, тільки-но виникає потреба відмітити рух матеріалів на складі та виписати документ, формує його на ПК і роздруковує. Одразу після виконання господарської операції інформація про це надходить у інформаційну систему — це режим реального часу.

Режим розподілу часу — це режим, в якому до машинних ресурсів одночасно можуть звертатися кілька користувачів або програм, і в якому обробка інформації відбувається так, що в користувача складається враження монопольного володіння машинними ресурсами. Для реалізації такого режиму необхідна наявність спеціального програмного забезпечення, а іноді — і спеціальних технічних пристроїв. Наприклад, машини серії СМ ЕОМ були побудовані на основі режиму реального часу, у технології «клієнт-сервер» необхідне спеціальне програмне та технічне забезпечення для обслуговування та нагромаджування запитів різних користувачів.

У спеціальній літературі інколи можна зустріти назву ще одного режиму роботи ЕОМ — режиму телеобробки. Це режим, в якому користувач має безпосередній доступ до машинних ресурсів, причому цей доступ здебільшого є віддаленим та колективним. Тлумачний словник з обчислювальної техніки посилається на те, що термін «режим телеобробки» дещо застарів. Цей термін використовувався тоді, коли існувала центральна ЕОМ та багато терміналів для зв’язку з нею. За терміналами працювали користувачі інформації, і ці термінали могли бути встановлені на їхніх робочих місцях.

Центральна ЕОМ містилася у спеціалізованому підрозділі, де працювали фахівці з обчислювальної техніки. Деякі розрахунки в цьому підрозділі виконувались у пакетному режимі на центральній ЕОМ, але більшість розрахунків (у тому числі й оперативні) виконувались у режимі телеобробки.

Особливості роботи користувача в режимі телеобробки залежали від використовуваного забезпечення. Він міг вести діалог з ЕОМ, або тільки отримувати конкретні відомості. Наприклад, у виробничому відділі великого підприємства міг бути термінал, за допомогою якого працівники відділу могли в будь-який час проконтролювати стан виробництва (кількість деталей або продукції, які здали на склад). Якщо програми обробки інформації давали змогу вести діалог з ЕОМ, то за допомогою термінала працівник відділу міг формувати різні запитання про стан виробництва, виконання планів тощо.

Тепер замість терміна «режим телеобробки» частіше використовують термін «обробка за допомогою засобів мережі ЕОМ» чи термін «технологія або режим «клієнт—сервер». Це режим роботи засобів обчислювальної техніки, які встановлені на різних робочих місцях. Серед таких засобів обов’язково існує одна ЕОМ, яку називають «сервер» (від англійського слова server — той, хто обслуговує). Така ЕОМ має зберігати інформацію загального користування та виконувати різні функції з обслуговування користувачів. Якщо ЕОМ, які встановлені на робочих місцях користувачів і поєднані із сервером, не мають нагромаджувачів на магнітних дисках, технічних пристроїв для друкування тощо (такі ЕОМ можуть мати назву «робоча станція»), то всі необхідні пристрої, програми, файли для таких робочих станцій забезпечує сервер. З нього на робочу станцію може завантажуватись не лише прикладне, а й системне програмне забезпечення. Робоча станція може слугувати терміналом для зв’язку з центральною ЕОМ — сервером.

З погляду технології обробки інформації значно різняться пакетний та інтерактивний або діалоговий режими роботи. Решту перелічених режимів за технологією обробки інформації можна вважати або пакетним, або інтерактивним. Особливості технології в такому разі залежатимуть від організаційної форми використання обчислювальної техніки та кваліфікації користувача. Тому можна говорити про особливості технології обробки інформації у двох основних режимах — пакетному і діалоговому.

Запитання для самоконтролю

1. Які режими автоматизованої обробки даних вам відомі?

2. Яка перша технологічна операція виконується під час пакетної обробки інформації?

3. Перелічити варіанти ведення діалогу.

Література

1. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2003.

2. Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За редакцією В.С. Пономаренка.-К.: видавничий центр “Академія”, 2002.

3. Ситник В.Ф. та ін. Основи інформаційних систем, К.:КНЕУ, 2001 р.

4. В.Д. Шквір та ін.. Інформаційні системи і технології в обліку:.Навч. посібник.-Львів, 2003.-268с.