ТЕМА: Нестандартний урок.

До нестандартних уроків або уроків зі зміненими способами організації необхідно віднести: урок-лекція, лекція-парадокс, захист знань, захист ідей, урок удвох, урок-зустріч. Уроки, що опираються на фантазію: урок-казка, урок творчості: урок-твір, урок винахідництва, урок-творчий звіт, комплексно-творчий звіт, урок виставка, урок-„дивне поруч”, урок фантастичного проекту, урок-оповідання про вчених: урок-бенефіс, урок портрет, урок сюрприз, урок - подарунок від героя.

Уроки, що імітують які-небудь заняття або види робіт: екскурсія, заочна екскурсія, прогулянка, вітальня, подорож у минуле (майбутнє), подорож по країні, поїздка на поїзді, урок-експедиція, захист туристичних проектів.

Уроки у ігровій формі із елементами змагання: урок-гра, урок -„доміно”, перевірочний кросворд, урок у формі гри „Лото”, урок типу: „Слідство ведуть знавці”, урок-ділова гра, гра-узагальнення, урок типу КВВ, урок: ”Що? Де? Коли?”, урок-естафета, конкурс, гра, дуель, змагання й інші види.

Уроки, що передбачають трансформацію стандартних способів організації: парне опитування, експрес-опитування, урок-залік, захист оцінки, урок-консультація, урок-практикум, урок-семінар, захист читацького формуляра, телеурок без телебачення, урок-суспільний огляд знань, урок-консультація, підсумкова співбесіда, учнівська конференція.

Також необхідно виділити тематичний предметний тиждень традиційних і нетрадиційних уроків.

Класифікація уроків була наведена наступними методистами: Архипова А.І., Безверхай І.В., Браверман Е.М., Бударина В.О.. Класифікація, тобто розподіл по розрядах (класам), допомагає виділити загальні підстави в тому випадку, коли доводиться вибирати найбільш необхідне, що цікавить, підходяще з дуже великої кількості інформації. Сьогодні не зовсім звичайних методів навчання й цілей уроків величезна кількість, але далеко не всі вони відповідають загальноприйнятим рекомендаціям про нестандартність в освіті, про незвичайність уроку й, нарешті, не відповідають характеристикам ні про урок, ні про метод. Вибираючи із цього масиву саме ту форму уроку, яка необхідна, вчитель, як правило, опирається на свою інтуїцію, а не на будь-які наукові підстави.

Такий „вибір” приводить до істотних недоліків, що знижують педагогічну ефективність навчального процесу: стихійність і безсистемність використання. Виключення становлять лише уроки лекційно-семінарської системи, що прийшли із практики вищої школи й тому порівняно повно обґрунтовані. Але ця система застосовується головним чином у старших класах і не включає ряд нових форм уроків, відсутній прогноз позитивних змін росту якості знань і вмінь, змін у розвитку учнів. Не всі вчителі можуть визначити головну ідею уроку, його розвиваючі можливості.

Перевага репродуктивних технологій навчання. Звертається увага переважно на форму організації навчального процесу, а не на його зміст. Це позначається на кількості й змісті висновків і умовиводів, підсумкових форм діяльності.

Перевантаження деяких уроків навчальним матеріалом, нерідко є фатальним. Особливо це стосується інтегрованих уроків: навчальних конференцій, колоквіумів, уроків захисту знань на таких уроках відсутній етап узагальнення, однак переважає робота з фактичним матеріалом, що не має особливого освітнього значення. До привабливих фактів необхідно віднести зацікавленість учнів, однак їх освітнє й розвиваюче навантаження незначне.

У навчальному посібнику Подласого І.П. „Педагогіка” виділені десятки типів нетрадиційних уроків (перераховано 36), у тому числі урок-ділова гра, уроки-гра, урок-рольова гра, урок-гра „Поле-чудес”... Вони віднесені до різних типів, хоча очевидно, що це уроки одного типу, у всякому разі близькі один до одного. При цьому не традиційність цих уроків досить сумнівна, тому що урок-гра відомий дуже давно.

„Класична” типологія по основним дидактичним цілям виходить не тільки із планованих результатів навчання, але й стадій процесу навчального пізнання (засвоєння нового матеріалу - формування нових знань і вмінь, їхнього закріплення й систематизації, контроль і оцінка отриманих результатів). Розробка теорії проблемного навчання привела до розподілу уроків на проблемні й не проблемні. У такій класифікації зафіксований характер пізнавальної діяльності учнів. У той же час ця класифікація відноситься переважно до уроків вивчення нового матеріалу.

Залежно від запланованих цілей окремі форми уроків можуть бути віднесені до різних типів, наприклад, інтегровані уроки-дослідження. Так, на інтегрованих уроках учні можуть засвоювати нові знання по різних навчальних предметах, їх нерідко ведуть два-три вчителя. Однак, якщо вони проводяться на відомому учням матеріалі, то це скоріше уроки систематизації знань, їхнього узагальнення й повторення. Те ж саме можна сказати й про уроки-подорожі, експедиції.

Особливо складно класифікувати уроки ігрової форми. Ігрові технології навчання відрізняються винятковою розмаїтістю. Основний мотив гри - не результат, а процес. Це підсилює їхнє розвиваюче значення, але робить менш очевидним освітній ефект. Безсумнівно, в ігрових уроків є й освітні можливості, якщо їх розглядати не розрізнено, а в системі. Можна, наприклад, пересуватися від засвоєння й використання фактів до їхніх зв’язків (від вирішення кросвордів до їхнього складання), від описів (уроку-подорожі) до пояснення (уроків-експедиції, дослідження).

Короткова Н.В. пропонує свою класифікацію форм навчальних занять в основі якої - різні види навчальної діяльності: гри-реконструкції (наявність уявлюваної ситуації, що відбувалася в минулому або сьогоденні, розподіл ролей); гри–обговорення (наявність ситуації, що моделює різні форми обговорення, створення конфлікту думок, аналіз минулого експертами з погляду сучасності); гри-змагання (наявність фіксованих правил, відсутність сюжету й ролей, на перший план виносяться суб’єктно-об’єктні відносин).

На основі дискусійної діяльності:

- семінари (індивідуальна робота);

- структуровані дискусії (групова робота);

- проблемно-практичні дискусії (колективна діяльність класу).

На основі дослідницької діяльності:

- практичні заняття (колективна діяльність класу);

- проблемно-лабораторні заняття (групова робота);

- дослідницькі уроки (індивідуальна робота).

На думку педагогів виникнення цих уроків збіглося з виникненням нових дитячих потреб, створило необхідну дидактичну підставу для їхнього прояву. Прагнення до демократичних відносинах виразилося в уроках типу „Суспільний огляд знань” і „Прес-конференція”; тяга до міркувань, дискусіям і спорам, у ході яких тільки й може бути доведена правота якої-небудь точки зору, - в уроках-диспутах; потреба в ініціативі, творчо мислячих людях і умовах для їхнього прояву - в уроках, що будуються на дитячій ініціативі, в уроках винахідництва й творчості, творчих виставках і звітах.

Чітке усвідомлення важливості ділового партнерства, творчої співдружності й уміння їх вести, до яких ми ще дуже слабко привчені, розвивається на уроках з використанням групових форм роботи. Потреба поважати норми моралі, уміння їх кваліфіковано виконувати й судити про людину по його конкретних здійсненнях (а не тільки за словами) розвиваються при організації уроків-рольових ігор. Поворот суспільства до людини її внутрішнього світу, прагненням, потребам - на уроках-консультаціях і уроках з дидактичними іграми, які добре пристосовані до особливостей натури підлітка, а також використання на уроках різноманітних прийомів, які враховують психологію учня. Потреба людей у милосерді, розширенні й зміцненні людських контактів - у тих видах організації навчальних робіт на уроці, де широко використається взаємодопомога учнів (уроки взаємного навчання новому матеріалу в мікро-групах - „екіпажах”, діяльність на уроці „швидкої допомоги”, учнів-консультантів і референтів).

Необхідно виділити наступні групи уроків[64]:

1. Уроки, що відбивають сучасні суспільні тенденції: урок, побудований на ініціативі учнів, урок - суспільний огляд знань, урок-диспут, урок із застосуванням комп’ютерів.

2. Уроки з використанням ігрових ситуацій: урок-рольова гра, урок-прес-конференція, урок-змагання, урок-КВВ, урок-подорож, урок-аукціон, урок з використанням дидактичної гри, урок-театралізована вистава.

3. Уроки творчості: урок-твір, урок-випуск „живої газети”, урок винахідництва, комплексно-творчий урок, урок-огляд самодіяльної виставки.

4. Традиційні уроки з новими аспектами: урок-лекція, урок-семінар, урок рішення завдань, урок-конференція, урок-екскурсія, урок-консультація, урок-залік.

Кожному уроку, як авторському добутку, повинні бути властиві системність і цілісність, єдина логіка спільної діяльності вчителя й учнів, підпорядкована загальним цілям і дидактичним завданням, що визначають зміст навчального матеріалу, вибір засобів і методів навчання. Тільки при цих умовах процес пізнавальної діяльності школярів стає розвиваючим.

Також необхідно розглянути наступну класифікацію нестандартних уроків:

ü уроки зі зміненими способами організації: урок-лекція, лекція-парадокс, захист знань, захист ідей, урок удвох, урок-зустріч;

ü уроки, що опираються на фантазію: урок-казка, урок творчості: урок-твір, урок винахідництва, урок-творчий звіт, комплексно-творчий звіт, урок виставка, урок винахідництва, урок-„дивне поруч”, урок фантастичного проекту,

ü урок-оповідання про вчених: урок-бенефіс, урок портрет, урок сюрприз, урок - подарунок від ...;

ü уроки, що імітують які-небудь заняття або види робіт: екскурсія, заочна екскурсія, прогулянка, вітальня, подорож у минуле (майбутнє), подорож по країні, поїздка на поїзді, урок-експедиція, захист туристичних проектів;

ü уроки в ігровій формі із змаганням: урок-гра: „Придумай проект”, урок-„доміно”, перевірочний кросворд, урок у формі гри „Лото”, урок типу: „Слідство ведуть знавці”, урок-ділова гра, гра-узагальнення, урок типу КВВ, урок: ”Що? Де? Коли?”, урок естафета, конкурс, гра, дуель, змагання: урок-журнал, урок-вікторина, урок-футбольний матч, урок-тест, урок-гра для батьків, урок-рольова гра: „Сім’я обговорює свої відносини”, урок-дидактична гра, урок-кросворд, гра-узагальнення;

ü уроки, що передбачають трансформацію стандартних способів організації: парне опитування, експрес-опитування, урок-залік, захист оцінки, урок-консультація, урок-практикум, урок-семінар, захист читацького формуляра, телеурок без телебачення, урок-суспільний огляд знань, урок-консультація, підсумкова співбесіда, учнівська конференція.

Російські педагоги й методисти виділяють наступні принципи нестандартних уроків:

1. Відмова від шаблона в організації уроку, від рутини й формалізму в проведенні.

2. Максимальне залучення учнів класу в активну діяльність на уроці.

3. Не розважальність, а цікавість і захоплення як основа емоційного тону уроку.

4. Підтримка альтернативності, множинності думок.

5. Розвиток функції спілкування на уроці як умова забезпечення взаєморозуміння, спонукання до дії, відчуття емоційного задоволення.

6. „Схована” (педагогічно доцільна) диференціація учнів по навчальних можливостях, інтересах, здібностях і схильностях.

7. Використання оцінки в якості формуючого (а не тільки результативного інструмента) [54].

НЕОБХІДНО ЗАЗНАЧИТИ, ЩО ВСІ НЕСТАНДАРТНІ УРОКИ ПОВИННІ БУТИ ДУЖЕ РЕТЕЛЬНО ПІДГОТОВЛЕНІ, РОЗРОБЛЕНІ З УРАХУВАННЯМ ВІКУ ШКОЛЯРІВ, ЇХ РОЗВИТКУ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ.

Виділяються три періоди: підготовчий, властиво урок, і його аналіз.

Підготовчий. У ньому активну участь приймають і вчитель, і учні. Якщо при підготовці до традиційного уроку таку діяльність проявляє лише вчитель (написання плану-конспекту, виготовлення наочного приладдя, роздавального матеріалу, забезпечення), то в другому випадку в значній мірі задіяні й учні. Вони діляться на групи (команди, екіпажі), одержують або набирають певні завдання, які необхідно виконати до уроку: підготовка повідомлень на тему майбутнього уроку, складання питань, кросвордів, вікторин, виготовлення необхідно дидактичного матеріалу й інші види робіт.

Урок (виділяється 3 основних етапи):

Перший етап. Він є передумовою формування й розвитку мотиваційної сфери учнів: ставляться проблеми, з’ясовується ступінь готовності до їхнього вирішення й знаходження шляхів досягнення цілей уроку. Плануються ситуації, участь у яких дозволить вирішувати пізнавальні, розвиваючі й виховні завдання.

Розвиток мотиваційної сфери здійснюється тим ефективніше, чим ефективніше проведений підготовчий період: якість виконання учнями попередніх завдань впливає на їхній інтерес до майбутньої роботи. При проведенні уроку вчитель враховує відношення учнів до оригінальної форми уроку; рівень їхньої підготовленості; вікові й психологічні особливості.

Другий етап. Повідомлення нового матеріалу, формування знань учнів у різних „нестандартних” формах , організація їхньої розумової активності.

Третій етап. Він присвячений формуванню вмінь і навичок. Контроль звичайно не виділяється в часі, а „розчиняється” у кожному з попередніх етапів. У період аналізу даних уроків доцільно оцінювати як підсумки навчання, виховання, розвитку учнів, так і картину спілкування - емоційний тонус уроку: не тільки в спілкуванні вчителя з учнями, але й у спілкуванні учнів один з одним, а також окремих робочих груп. Очевидно, що розглянуті частковості - це тільки орієнтири, позначки для педагогічної творчості, але вони допомагають почати, встановити „точки опори”.

Розглянемо підготовку й проведення деяких уроків.

УРОК-ЛЕКЦІЯ. Шкільна лекція припускає усний виклад навчального матеріалу, що відрізняється більшим об’ємом ніж оповідання, більшою складністю логічних побудов, образів, доказів, узагальнень, коли необхідно сформувати цілісне подання про предмет. Наприклад: