АСТРОНОМІЧНА СИМВОЛІКА ОБРАЗІВ АНАСТАСІЇ (ВАСИЛІСИ) І КОЩІЯ В УСНІЙ НАРОДНІЙ ТВОРЧОСТІ

1) Основна структура казки.

- Кощій викрадає наречену і переховує її у своєму палаці.

- Герой вирушає її звільняти (іноді разом з магічними помічниками).

- На своєму шляху рятує тварин і птахів, які згодом стають йому у пригоді.

- Герой знаходить палац Кощія і таємно зустрічається з нареченою, яку декілька раз викрадає.

- Царівна випитує у Кощія, де знаходиться його смерть.

- Смерть Кощія знаходиться, як правило, на “морі-океані”, “на острові, де росте дуб, під дубом – сундук заритий, а в сундуці – заєць, а в зайці – качка, а в качці – яйце, а в яйці – смерть”.

- Герой здійснює далеку подорож, і за допомогою вдячних тварин добуває яйце, знищуючи Кощія.

Проаналізуємо структуру казки.

2) Семантика образів.

Кощій Безсмертний співвідноситься з „кощунами” – пісенними творами, які виконувались під час поховального обряду під супровід гуслів. У такому випадку власна назва „Кощій / Кощун” дотична до фігури Бояна – міфічного оповідача (пор. д.р. баять – „говорити”, рос. обаять – „заговорити”), якого також можна назвати безсмертним, оскільки його образ співвідноситься із світом богів і пращурів.

В такому випадку виконання кощунів мало називатися „кощунствованием”. В часи прийняття християнства відбулось переосмислення значення дієслова „кощунствовать” і воно набуло протилежного значення. „Кощунствование” у часи Російської імперії каралось як злочин, оскільки було зафіксовано в „Уложениях о наказаниях (ст. 182, изд. 1885 г.)” як „язвительные насмешки, доказывающие явное неуважение к правилам или обрядам церкви православной, или вообще христианства”. На думку М.О. Неклюдова „под именем язвительных насмешек следует разуметь или просто глумление, или различные бесстыдные выходки; Кощунство мыслимо не только словом, но и деянием, например если кто-нибудь вместо восковой свечи поставит сальную”.

Кощунствовання вважалось доведеним коли здійснене у громадському місці і при свідках. За це каралось ув’язненням від 4 до 8 місяців. Коли зневага висловлена „по неразумию, невежеству или пьянству, то арест на время от 3 недель до 3 месяцев” [А.Я.].

Наголос здійснюється саме на тому, що насмішки над християнським каноном здійснюються при свідках („на миру”), що підтверджує значення слова як язичницьких релігійних гімнів.

Оповідач міфічних переказів кощунів розуміється у слов’янській традиції як чарівник („волшебник” – співвідноситься із словом „волхв”): „В кощун место преславных делес повести сказывати: ни чаров внемли, ни кощуньных вълшеб” (з документу 1308 року).

Образ Кощія зіставляється також з „кощним царством мертвих”, яку називали „сиречь тьма преисподняя”. Морфологія слова „кощун”: „кощ” + „шчуне” (туне). Пор. „кош” – доля, жеребкування + „т1не” - „безмолвный” (рос.), даремний, „туній” – кращий, безкорисний; рос. бесполезный, напрасный, звідси „тунеядец” – даремний їдок, трутень. Дослівно – „то не доля”.

Казковий Кощій співвідноситься з іншими ознаками потойбічності. Він володіє чарівним конем, який може літати попід небесами. Кінь Кощія зіставляється з крилатим конем, грецьким Пегасом, здатного перенести казкового героя до потойбічного царства („у тридев’те царство, тридесяте государство”). Коли хтось не міг довго померти, йому „вручали” такого символічного коня, збиваючи з даху хати „коника”.

У цьому сюжеті Кощій не полонений, а повелитель великого царства, розташованого „десь на краю світу”, „на скляних / кришталевих горах” (можливо айсберги?). Його палац переповнений самоцвітами і дорогоцінним камінням. Цікавим є те, що атрибутика золота вживається у казці про Кощія не часто, можливо тому, що воно позначає у фольклорі сонце і життя.

Всі риси Кощія – негативні. Він віроломний, підступний, невдячний. Разом з тим, він відрізняється від Змія Горинича чи Лиха Одноокого, оскільки не чинить зла живим. Він уособлює істоту іншого плану, не пов’язану з „цим” світом.

Незважаючи на те, що Кощій має не обмежені можливості, йому потрібна лише Анастасія (у казці не сказано, що він тримає інших дружин чи наложниць), до якої він ставиться досить довірливо, оскільки розповідає про таємницю своєї смерті.

Іван Царевич – позитивний персонаж, син царя. Є антиподом до Кощія. Причина конфлікту криється у тому, що йому також потрібна лише Анастасія. Ім’я Іван є абсолютної протилежністю до імені Кощій, оскільки перекладається як „улюбленець Бога”. Прикладка „Царевич” розуміється як сонячний, світлий.

3) Сюжет викрадання. Кощій претендує лише на одну наречену, незважаючи на свою необмежену владу. Цього самого домагається Іван Царевич, тому намагається двічі викрасти наречену.

Перший епізод. Віщий кінь Кощія (один з атрибутів потойбічного світу) заспокоює господаря після викрадання нареченої Ііваном: „Можна пшениці насіяти, дочекатися, поки вона виросте, зжати її, змолотити, у борошно перемолотити, п’ять печей хліба напекти, цей хліб поїсти – і лише тоді за ними їхати, і то встигнемо”.

Другий епізод. Щось подібне він говорить на другий раз: „Можна ячменю насіяти, дочекатися, поки він виросте, зжати-змолотити, пива наварити, доп’яну напитися, до отвалу виспатися – і лише тоді слідом їхати, і то встигнемо”.

Аналіз епізодів: Час перебування Анастасії у Івана дорівнює сезону вегетативного зростання і збирання злакових культур:

- Сівба

- Ріст колосків