Монолог як вид міжособистісної комунікації

Діалог, монолог як види спілкування

ЛЕКЦІЯ №2

1. Монолог як вид міжособистісної комунікації

2. Імперативна та маніпулятивна форма монологу

3. Діалог як форма комунікації

4. Спір. Правила спору.

5. Ефективна аргументація.

Монолог – форма мови, яка утворюється в результаті активної мовної діяльності, розрахована на пасивне сприйняття інформації. Іноді монолог називають інтраперсональним мовним актом. Монолог суперечливий за своєю сутністю: з одного боку, якщо людина заговорила, то вона розраховує на спілкування; з іншого – монолог не пристосований до безпосереднього спілкування, він передбачає, що партнер по спілкуванню має тільки слухати, але не відповідати.

Для монологу типовими є значні за розміром фрагменти тексту, які між собою пов’язані, мають індивідуальну композиційну побудову|суперечн й смислову завершеність.

Композиційна складність монологу характеризується методом викладення матеріалу. Виокремлюють наступні методи:

¨ індуктивний – викладення матеріалу від часткового до загального (цей метод часто використовують в агітаційних виступах);

¨ дедуктивний – виклад матеріалу від загального до часткового (оратор спочатку висовує припущення, а потім роз’яснює їх сутність на конкретних прикладах);

¨ метод аналогії - співставлення різних явищ, події, фактів;

¨ концентричний метод – розташування матеріалу навколо головної проблеми, яку піднімає оратор (оратор переходить від загального розгляду центрального матеріалу до більш конкретного й заглибленого його аналізу);

¨ сходинниковий - | послідовний виклад матеріалу одного питання слідом за іншим (оратор, розглянувши одне питання, до нього більше не повертається);

¨ історичний – виклад матеріалу в хронологічній послідовності, опис й аналіз змін, які відбулися в тому чи іншому аспекті, з тією чи іншою особистістю протягом часу.

В.В. Виноградов писав, що «вільне володіння формами монологічної мови – мистецтво, хоча, як й інше мистецтво, в окремих суб’єктів воно може перетворюватися в трафарет» (Виноградов В.В. Стилістика. Теорія поетичної мови. Поетика. М., 1969). Тому навчання монологічному викладенню відбувається цілеспрямовано, тоді як діалогічній мові людина навчається спонтанно.

Однією з перших наук, яка зацікавилась проблемами побудови монологу, була риторика. Запропонована Квінтиліаном схема вказує на те, що ораторська мова має складатися з таких частин:

1) звернення – 2) назва теми – 3) розповідь (з історії питання) – 4) опис (стан проблеми на сьогоднішній день) – 5) доказ – 6) спростування можливих доказів опонента – 7) заключення.