Хаотичні комплекси

Локальні структури

Локальні структури представлені переважно насувами та принасувними складками. У Рівнинному Криму це окремі пологі антикліналі у мезозойсько-кайнозойських відкладах, утворені вздовж субширотних підкидо-насувів переважно південного нахилу. З ними зв’язані невеликі родовища нафти і газу. В Гірському Криму локальні структури побудовані значно складніше (рис. 2–4 номера змінити). Вони представлені переважно насувами північного падіння, лусками та сильно стиснутими прирозривними складками південної вергентності. Розміри складок складають від метрів до сотень метрів. Лише у жорстких товщах верхньоюрських конгломератів Меганомської підзони спостерігаються більш великі антикліналі та луски-монокліналі із розмірами до перших кілометрів. Найбільш дрібні і різноманітні складки характерні для таврійського флішу.

Детальні палінспатичні реконструкції складчастих і розривних структур Гірського Криму, виконані В.В. Юдіним, дозволили встановити, що тільки за неоген-четвертинний час зона давнього складкоутворення в Гірськокримській структурній зоні та прилягаючому шельфі, а також у межах Керченського півострова за рахунок горизонтального стиску була скорочена не менш, ніж на 50 км. Реконструкція юрсько-нижньокрейдового стиску показала, що за рахунок складок, насувів та меланжів зона мезозойського осадконакопичення скорочена не менш, ніж на 100 км. Таким чином, у 50-кілометровій смузі Гірського Криму відбулося впродовж мезозою і кайнозою більш ніж трикратне скорочення зони давнього осадконакопичення і складає 150 км. Отримане значення на порядок менше, ніж за результатами палеомагнітних реконструкцій (1,5–2 тис. км). Така невідповідність пояснюється неможливістю аналізу глибоко занурених та зрізаних денудацією структур, а також субдукцією більшої частини абісальних осадів океану Тетис у Передгірній сутурі.

Складність будови Гірського Криму значною мірою зумовлена широким розповсюдженням ендогенно-тектонічних мікститів – меланжів та екзогенно-тектонічних (зсувних) - олістостром. Аналогічні утворення характерні для Альпійсько-Гімалайського та інших рухливих поясів світу. Зазвичай іони приурочені до фронтальних ділянок великих насувів.

Меланжі. Зміщувачі великих насувів являють собою не плоскості, а дуже потужні зони дробіння порід, які називаються меланжами. Вони складаються з повністю перетертого матриксу та брил-кластолітів, відірваних при зміщенні від вміщуючих крил розривів. У останні роки у Криму виділено 9 регіональних та декілька дрібних локальних меланжів. (рис. …..) [20 змінити]. В плані, вони мають вигляд звивистих розгалужених смуг, частково перекритих більш молодими утвореннями (рис. ….).

Присутурний меланж розкритий свердловинами вздовж Передгірної сутури. Його брили, розмірами до десятків-сотень метрів, складаються з пісковиків, вапняків, різних магматичних порід від середнього і основного до ультраосновного складу. Матрикс складається з динамометаморфічних мілонітизованих хлорит-серицит-талькових та інших сланців з великою кількістю жил білого кварцу, зім’ятих у хаотичні лежачі складки. Єдине місце, де фрагмент меланжу доступний для безпосереднього спостереження, розташований в урвищах берега моря у 10 км на південний захід від м. Севастополя. Комплекс геофізичних та геологічних даних свідчить, що мікстит формувався безперервно впродовж юри та частково ранньої крейди.

Сімферопольський меланж – другий за величиною та складністю будови [15 змінити]. Він нахилений на північ і простежується вздовж Передгірної сутури широкою (1–6 км) смугою через весь Гірський Крим (рис. …). Матрикс представлений інтенсивно перетертими та дислокованими фрагментами таврійського флішу, а також глинами середньої юри - нижньої крейди. Брили, розмірами від метрів до перших сотень метрів, складаються з пісковиків, вапняків, конгломератів та різних магматичних порід.

Найбільш давні з кластолітів мають ранньокам’яновугільний та пермський вік і не зустрічаються у корінному заляганні. Інші брили датовані триасом, юрою та ранньою крейдою. У нижній частині меланжу розвинуті сильно стиснуті складки і насуви у фліші таврійської серії.

Мартовський меланж виділений у нижній течії р. Марти та на р. Качі, де ширина його виходу сягає 3 км (рис. …). На схід він простежується більш вузькою смугою до сотень метрів на р. Альма. Кластоліти, розміром до десятків метрів, складені уламковими породами пізнього триасу-середньої юри. Крім того, у басейні р. Марти давно відомі брили екзотичних пермських вапняків. Матрикс представлений перетертим флішем таврійської серії. Тіло мікститу підстеляється інтенсивно зім’ятими складками південної вергентності та насувами (рис. ….).

Соколинський меланж виділений у відслоненнях на берегах р. Коккозки нижче с. Соколине (рис. …). Тут, у 4-кілометровій смузі, під лежачіми складками з флішу таврійської серії виходить тектонічно перетертий хаотичний комплекс з фрагментами флішу та брилами більш молодих пісковиків і діабазів середньої юри. Він також простежується за простяганням у відслоненнях по р. Кача, Альма та у витоках Ангари. (рис. 2, 3 номера поміняти).

Підгірний меланж простежується смугою 1–2 км вздовж всього Гірського Криму. На сході він перекривається інтенсивно зім’ятими у великі складки товщами верхньоюрських конгломератів північніше мису Меганом. Його безпосереднім продовженням є Щебетівський та Карадазький меланжі, виявлені у 1998 р. в 10–15 км на південний захід від г. Феодосії (рис. 5 змінити). На відміну від вищеописаних, ці меланжі чітко відбиті у рельєфі і розташовані попід Головним пасмом Кримських гір. Хаотично розташовані кластоліти складені пісковиками, конгломератами, рідше вапняками, вік яких від пізнього триасу до пізньої юри. На сході, у Щебетівському меланжі, брили, крім того, складаються з крейдових і навіть кайнозойських порід. Матрикс представлений повністю перетертим флішем таврійської серії, середньоюрськими теригенними товщами, і дуже локально – глинами нижньої крейди. З меланжем зв’язаний аномальний розвиток зсувів, сучасних повільних ендогенних зміщень, а також наявність високотемпературних вторинних мінералів: кварцу, хлориту, алуштиту, кальциту тощо. Все це свідчить про неоген-четвертинний вік меланжу, активного и в наш час.

Південнобережний меланж выділений вздовж високого південного берега Криму (рис. 5 змінити) і, напевно, продовжується у зоні шельфу. Він також чітко виділений у рельєфі, супроводжується сейсмічністю, аномальним розташуванням зсувів, обвалів, селів, активною абразією берега і має кайнозойський вік. Кластоліти сягають десятків, рідше сотень метрів. Вони складені пісковиками, вапняками, фрагментами флішу та, локально, магматичних порід (гори Аюдаг, Кастель, Плака та ін.). Вік порід кластолітів датується від пізнього триасу до пізньої юри. Матрикс складений повністю дезінтегрованими пісковиками та алевролітами таврійської серії. Як і для інших, головною ознакою виділення Південнобережного меланжу є відсутність нормальних порід та неможливість виділити серед різноорієнтованих уламків навіть дрібні структури. Тут широко розвинуті щітки кварцу, кришталю, кальциту, а також алуштит, цеоліти та інші мінерали. Меланж підстеляється інтенсивно дислокованими породами таврійської серії. Їх можна спостерігати лише у вузьких локальних ділянках в м. Алушта, біля селищ Лазурне и Рибаче (рис. 2 замінити).

Білогорський гравітаційно-тектонічний меланж значно менший і розвинутий у зоні Зовнішнього пасма гір. Він пов’язаний з пошаровим зривом за пластичними глинами майкопської серії олігоцену і простежується від м. Білогорська до сел. Грушівки, а локально також у долинах рр. Альми і Качі (рис. 2, 5 змінити ). Між полого падаючими на південний захід жорсткими вапняками палеогену та неогену, у глинястій товщі майкопу спостерігається аномальна дислокованість та хаотично розташовані брили вапняків. Зона добре відбивається у рельєфі, а північніше від неї розвинуті недіючі грязьові вулкани.

Олістостроми.На відміну від меланжів, олістостроми формуються при зсувному зміщенні по схилу дуже великих мас порід. Такі утворення широко розповсюджені у багатьох гірсько-складчастих областях світу і у більшості випадків пов’язані з руйнацією фронтальних частин насувних систем. У цих мікститах виділяють два головних елементи. Це різновеликі масиви з міцних, зазвичай однотипних порід, які називають олістолітами, олістоплаками або олістостромами (explaine), і матрикс – хаотичне скупчення дрібних уламків з вміщуючих товщ осадового походження.

Яскравим прикладом сучасного гравігенного мікститу півдня Гірського Криму є Масандрівська олістострома. Олістоліти в ній складені щільними верхньоюрськими вапняками. Їх розміри від десятків і сотень метрів і до перших кілометрів. Саме вони створюють неповторний і різноманітний ландшафт Південного берега Криму. При зміщенні на декілька кілометрів по підстеляючих глинястих товщах, деякі масиви розгорталися на 90⁰ (г. Кішка), деякі - двигалися не завжди перпендикулярно схилу (м. Айтодор, ск. Ласпі) (рис. 5 замінити). Сповзання олістолітів не обмежене берегом. Частину з них можна бачити у морі (ск. Адалари), на шельфі і континентальному схилі в 10–20 км от Головного пасма гір. Крім Масандрівської велике значення мають підводна Південнокримська, Південнокерченська, Гірськокримська та Ялтинська олістостроми.

Більш дрібні зсувні утворення Джангульське зсувне узбережжя, мис Казантип та ін.) – локальні і не утворюють окремих олістостром у зв’язку із відсутністю значних перепадів рельєфу.

З точки зори історії геологічного розвитку у пізньому триасі – ранній юрі передгірна зона Криму була зоною спредінгу Мезотетісу. Тут формувався фліш таврійської серії, проявився спілітовий і дайковий магматизм. У середній юрі відмічається зближення (конвергенція) Кримії та Лавразії, яке супроводжується островодужним магматизмом, динамометаморфізмом, структуроутворенням і накопиченням потужної товщі бітакських конгломератів. Магматизм у Гірськокримському терейні пов’язаний із зоною субдукції (Південнокримською сутурою), що знаходилася південніше цього терейну і зараз розташована у Чорному морі. До титонського часу колізія повністю завершилася і на місці зони конвергенції формувалися мілководні вапняки. У ранній крейді відбулося зіткнення Кримського терейну з Євразійським континентом, а південніше колізійного шва сформувалася моласа (байраклинські конгломерати та інші теригенні товщі). Північніше сутури діяли великі вулкани. У кінці ранньої крейди вздовж активної окраїни Євразії з при членованим до неї Кримським терейном продовжується закриття південної частини Мезотетісу. У тиловій частині зони конвергенції (вздовж вісі Чорного моря) утворилося велике передрифтове підняття, з якого по нижньокрейдовим глинам сповзли на північ платівки верхньоюрських вапняків, що складають Гірськокримську олістострому.

У пізній крейді та палеогені Крим знаходився на окраїні Тетису, де формувалися прогини типу субокеанічних западин (Майкопський та інші). У неогені зближення Африканської та Євразійської плит повністю пригнітило розкриття Чорного моря, почалася субдукція океанічної кори під Крим, яка супроводжувалася утворенням насувів, меланжів, принасувних складок, олістостром. Вважається, що тектонічне скупчування призвело до утворювання асиметричних Кримських гір, зумовлене підсуванням під них мезозойсько-кайнозойських комплексів.

Перелік

корисних копалин загальнодержавного значення

(затверджено постановою Кабінету Міністрів України

Від 12 грудня 1994 р. № 827)

Таблиця