Тема: Правовий статус суб'єктів медичних правовідносин.
План
1. Генплан та планувальна структура міста.
2. Види та форми рельєфу, як природного фактору та їх вплив на вибір забудови.
3. Кліматичні фактори, що обумовлюють характер міської забудови.
4. Взаємозалежнісь факторів у комплексному містобудівному аналізі територій.
1. Генеральний план міста - це основний стратегічний документ, який містить матеріали територіального та соціального розвитку. Генеральний план виконується після розробки проекту районного планування.
Найважливішою складовою міста є містоутворююча база - виробничі території. Профіль міста визначає склад його виробничої бази. За господарським профілем міста поділяються на промислові, курортні, туристичні, залізничні вузли, наукові центри і т. ін. За адміністративним і культурним значенням міські населені пункти поділяються на обласні, районні центри, міста обласного підпорядкування, міста, селища міського типу, селища.
Виділяють дві категорії населення, які формують містоутворюючу і містообслуговуючу бази.
До містоутворюючої групи відносять працездатне населення, яке працює на підприємствах, не тільки в межах, а й за межами міста. У деяких зарубіжних країнах для розрахунків балансу населення виділяють категорії незайнятого /непрвцевлаштованого/, частково зайнятого і зайнятого /постійно працюючого/ населення. За цими розрахунками виділяють категорію мігрантів - населення, яке працює в місті, а проживає за його межами, і - навпаки.
Врахування міського та приміського населення становлять основу для розрахунку, проектування і прогнозування складових частин міста в цілому і його перспективи розвиитку.
Містообслуговуюча база складається з адміністративних, культурно-побутових, навчальних та інших закладів, а також населення, що працює в них.
Гармонійне функціонування і розвиток міста та його складових забезпечується урахуванням категорії міста за чисельністю населення. За чисельністю населення виділяються такі міста:
малі - до 50 тисяч жителів
середні - 50 -100 тисяч жителів
крупні - 100-500 тисяч жителів
найкрупніші - 500-1000 тисяч жителів
У найкрупніших містах (з населенням - більше 500 тисяч населення) для внутрішніх зв‘язків передбачається, як правило, позавуличний транспорт - метрополітен, залізниця, монорейка.
Кожне місто - це складний, функціонально-планувальний об’єкт.
За хронологічною ознакою можна виділити два типа міст - історичні і нові. Найбільші питомі витрати територіального планування мають історичні міста, які розвивалися стихійним шляхом. Ці міста мають певну специфіку: для них розроблені спеціальні норми, правила і методи реконструкції та нового будівництва. Окрім історичних виділяються нові міста, які будуються за єдиним планом.
Розподілення міст на регіональні і метрополітенські центри, міжрайонні і районні центри вимагає особливого підходу до їх проектуванния. Для кожного з цих типів міст розроблюються спеціальні норми і правила, методи і рекомендації з питань погодження планувальної структури міст з планувальною структурою агломерацій, метрополій, регіональних і групових систем населених місць.
2. До природних ресурсів містобудівного освоєння території відносяться усі компоненти природного ландшафту: гірські породи, повітря, поверхневі і підземні води, ґрунт, рослинність і тваринний світ. Характеристики цих компонентів багатоманітно впливають на містобудівні процеси: створюють передумови для розміщення на території різних видів діяльності, визначають умови будівництва, впливають на планувальну структуру міст і систем розселення.
Найбільш активно на планувально-містобудівну структуру населених місць і геометрію розселення впливає рельєф (геоморфологія). Геометрія рельєфу розглядається як ступінь його розчленованості, крутість схилів, форма і довжина окремих компонентів.ю що вилому впливає на ступінь придатності території для забудови, сільськогосподарського освоєння, на планувальну структуру території. Для аналізу рельєфу складають карти глибини і густоти розчленовування рельєфу, ухилів поверхонь, на основі яких підраховують орієнтовані обсяги і вартість робіт з інженерної підготовки території.
Обумовленість містобудівного рішення геоморфологією, в кінцевому рахунку, означає досягнення максимального ефекту в організації на території життєвих функцій при мінімумі сумарних витрат на будівництво й експлуатацію.
Важливими складовими характеристики природних ресурсів є структура і розміщення мінерально-сировинних ресурсів. Мінерально-сировинні ресурси є активним фактором, що має містоутворююче значення.
Поверхневі підземні води складають компонент природного ландшафту, що також подвійно впливає на функціонально-містобудівні рішення. Гідрологія і гідрографія визначають, з одного боку, територіальну структуру водних ресурсів з погляду забезпечення ними господарсько-питного і промислового водопостачання, і, з іншого боку, впливають на умови будівництва, а саме - визначають, як і геологія, витрати на інженерну підготовку території.
3. Кліматичні умови складають найважливіший фактор формування населених місць. Для містобудування найбільш істотними характеристиками клімату є: температурний режим (зокрема , тривалість безморозного періоду, перепад температур), вітровий режим, показники вологості повітря, сонячна радіація, показники кількості і характеру опадів. Названі фактори впливають на загальну оцінку території по придатності для постійного проживання, на характер планування і забудови; на сільськогосподарське районування і т.д.
У генеральних планах міст і проектах районного планування особлива увага приділяється мікрокліматичним умовам.
Біогенні компоненти ландшафту - ґрунт, рослинність і тваринний світ - відіграють значну роль в оцінці території і виборі видів її використання. Ґрунти оцінюються, в першу чергу, для сільського господарства, а також за умовами будівництва, для організації зон відпочинку, для розробки систем озеленення населених місць.
Рослинність і тваринний світ - вивчають з погляду оцінки рекреаційних ресурсів території, експлуатаційно-промислових достоїнств, і як об'єкти охорони природи.
4. Комплексна оцінка території складається в результаті зіставлення покомпонентних оцінок з позицій використання в різних цілях: для промислового будівництва, сільського і лісового господарства, для формування сельбищних зон і зон масового відпочинку населення. У якості найважливішого аспекту аналізу, розглядається придатність території для будівництва. Це дозволяє інтерпретувати соціально-функціональну програму в територіальному аспекті, а також обґрунтувати проектне рішення по розміщенню виробництва й інших видів діяльності і по просторово-композиційній організації містобудівних утворень.
Приведені вище фактори враховуються на всіх рівнях проектування: у схемах і проектах районного планування, у генеральних планах міст. При цьому, однак, задачі комплексної оцінки території розрізняються ступенем деталізації по рівнях проектування.
Результатом комплексного функціонально-містобудівного аналізу є схема функціональної структури. У ній визначені основні і другорядні функціональні вузли діяльності і зв'язку між ними (осі).
План.
1. Медичні правовідносини: поняття, види та склад.
2. Поняття та правовий статус пацієнтів.
3. Поняття та правовий статус медичних працівників. Лікарська таємниця.
4. Правове регулювання медичного страхування.
Література
1. Братанюк Л.Є. Основни права і законодавства в охороні здоров»я: підручник.-2-е вид.виправлене.-К.:Медицина, 2011.-544с.
2. Гладун З.С. Державне управління в галузі охорони здоров'я. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. - 312 с.
3. Книш Є.Г.,Пономаренко М.С., Алєксєєва І.М., Ковальчук М.Ф., Алексєєв О.Г Довідник законодавства України з охорони здоров»я та фармацевтичної діяльності: Навчально-методичний посібник. – Запоріжжя: Запорізький ДМУ, 2008.-210с.
4. Медицинское право Украины. Учебное пособие. ВолковВ.Д., Дешко Л.Н., Заброцкий В.П. и др. - Донецк: ДонНУ, 2005.-268 с.
5. Медичне право України: проблеми становлення та розвитку: Матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції (19-20 квітня 2007 p., м. Львів) / Упор, к.ю.н.Сенюта І.Я., Терешко Х.Я. - Львів: Медицина і право, 2007
6. Сенюта І.Я. Медичне право: право людини на охорону здоров'я: Монографія. - Львів: Астролябія, 2007. - 224 с.
7. Стеценко С.Г., Стеценко В.Ю., Сенюта І.Я. Медичне право України: Підручник.-К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008.-507 с.