DVD ДИСКИ

CD-RW диски

CD-R — диски

Якщо пристрої CD-ROM передбачають лише операцію зчитування даних, то передбачаючи майбутню популярність ком пакт-дисків, компанії Philips та Sony запропонували в 1991 році стандарт одноразово записуваних дисків CD-R. Цей стандарт описує певні ділянки такого диску:

Хоча диски, записані на CD-R та стандартні CD-ROM диски дуже схожі, технології їх запису відрізняються принципово. При серійному виробництві CD-ROM заглиблення формуються механічно, шляхом штампування. При записуванні CD-R формуються темні і світлі плями, шляхом знебарвлення цих зон в спеціальному шарі з органічного матеріалу, який нанесено на поверхню диску. Знебарвлені плями не відбивають лазерного променя, на цьому і побудовано процес зчитування інформації. Знебарвлення, яке фактично реалізоване шляхом випалювання лазерним променем робочого шару –процес незворотній і може проводитися лише один раз.

Ємність носія CD-R складає від 650 Мб до 800 Мб, а його довговічність залежить від матеріалу, що використовується в якості робочого шару. Звичайно це cyanin, термін придатності якого до 10 років. В 1997 році Kodak та Mitsumi, запропонували новий матеріал — phalocyanin, що збільшує термін придатності до 100 років. Зверніть увагу, що носії CD-R чутливіші до різного типу впливів ніж CD-ROM.

Наступним напрямком в розвитку оптичних носіїв інформації є перезаписувані CD-RW диски. На відміну від CD-R, де відбиваючий шар змінює свої властивості один раз, причому незворотньо, в дисках CD-RW цей процес зворотній. Як активний шар в CD-RW використовують сплав срібло-індій-сурма-телур, який в звичайному стані має відбиваючі властивості.

При записуванні диску в приводі CD-RW лазер працює на максимальній потужності і в потрібному місці розігріває матеріал активного шару до 600-700°С, розплавляючи його. В такому стані частинка матеріалу втрачає відбиваючі властивості.

Для того, щоб повернути поверхню активного шару до початкового стану лазерний промінь на середній потужності розігріває матеріал до 200°С (нижче від температури плавлення) і відбиваючі властивості відновлюються.

Оскільки відбиваюча здатність диску CD-RW значно нижча від стандартного CD-ROM, то диск CD-RW може не читатися старими приводами CD-ROM (до 8´).

DVD — цифровий, універсальний, багатофункційний ком пакт-диск. Цей носій інформації має такі ж розміри, як і CD-ROM, але велику ємність: від 4,7 до 17 Гб. Така ємність досягається завдяки зменшенню мінімальної довжини впадин та кроку між доріжками. Це дозволило збільшити ємність DVD дисків до 7,4 Гб.

Пам’ятаючи про всезростаючі вимоги до об’ємів пристроїв постійної пам’яті, фірми, що розробляють DVD пішли ще далі: вони пропонують двошарові диски. В двошарових DVD, на відміну від звичайних, поверх шару, що відбиває лазерні промені нанесено напівпрозорий шар і різні лазери читають інформацію кожен зі свого шару. Таким чином ємність диску може бути збільшена до 9,4 Гб.

Але, якщо такого об’єму недостатньо, то можна зберігати інформацію на двох сторонах диску. Двосторонні диски складаються з двох вуглецевих плівок для зберігання даних, які знаходяться з двох боків відбиваючого шару. Поверх вуглецевих плівок можуть бути нанесені й напівпрозорі шари. Таким чином загальна ємність двостороннього диску може бути до 17 Гб.

На розробку DVD мають великий вплив і виробники відеотехніки, оскільки вони зацікавлені в заміні відеокасет VHS дисками DVD. Виробництво DVD значно дешевше, вони забезпечують високу якість відео і швидкість роботи, значно надійніші і на них можна записувати звуковий супровід кількома мовами.

Магнітооптичні нагромаджувані

Магнітооптичні нагромаджувані записують дані, використовуючи комбінацію магнітної і оптичної технологій. Поверхня носія вкрита магнітним матеріалом (плівкою), який при звичайній температурі (через високу коерцитивну силу) не може бути перемагнічений прикладеним до нього полем зміщення. При нагріванні лазерним променем поверхні активного шару, електромагнітне поле записуючої головки змінює намагніченість бітових полів.

Зверніть увагу, що запис звичайно йде в два заходи: стирання інформації, а потім новий запис. Зчитування даних з носія відбувається також за допомогою лазерного променя, але вже меншої потужності. Тут, як правило, використовують ефект Керра, який полягає в тому, що змінюється площина поляризації відбитого променя в залежності від напрямку магнітного поля. Спеціальні давачі визначають поляризацію відбитого променя та індукують цифрові сигнали.

В магнітооптичному диску, на відміну від ком пакт-диска, використовують обидві сторони. Розмір одного двостороннього носія може сягати від сотень мегабайт до декількох гігабайт, до того ж його геометричні розміри звичайно відповідають флоппі-дискам 3,5”.

Так, як між головкою і поверхнею самого носія немає безпосереднього контакту, то можливість механічного пошкодження дуже низька. Потрібно також зазначити, що магнітооптичні носії, на відміну від звичайних магнітних, значно менше піддаються впливу зовнішніх електромагнітних полів. За різними оцінками, термін зберігання інформації на магнітооптичних дисках коливається від З0 до 50 років і більше.

Флеш–пам’ять

USB Flash Drive («флешка») — зручний і компактний носій інформації, який підключається практично до будь-якого персональ­ного комп’ютера або іншого пристрою (сканер, принтер, факс і т. д.) через стандартний роз’єм USB. Flash (англ.) — швидко промайнути; осінити, прийти в голову.

Основні характеристики — велика ємність (до 128 Гб), ком­пактність (розмір: 3–7 см, вага: 10–60 грам), енергонезалежність, висока швидкість передачі інформації, захищеність від механічних і електромагнітних впливів, універсальність (підходить до будь-якого комп’ютера).

Основні переваги — простота в експлуатації, досить широкий модельний ряд і низька вартість.

У флеш-драйві використовується особливий вид пам’яті — flash (флеш-пам’ять). Цей тип пам’яті енергонезалежний — після відключення все записане на неї зберігається. Флеш-пам’ять широко застосовується в мобільних телефонах, телекомунікаційному та мережевому обладнанні, в побутових приладах і навіть у наручних годинниках.

На флеш можна записувати інформацію (текстові документи, музику, фотографії, відеофайли), з нього можна читати, працювати з файлами (редагувати, створювати). Флеш не боїться багаторазових підключень до комп’ютера, зовнішніх негативних умов (якщо флешка намокла, її достатньо просто просушити), переміщень на великі відстані і падінь. Флешка не вимагає зовнішнього джерела живлення, оскільки її енергоспоживання дуже помірне, їй вистачає живлення, що надходить через USB-порт.

Основні відмінності між флешками полягають у дизайні, ємності, типах інтерфейсу (які впливають на швидкодію) і додаткових можливостях.

За допомогою програмного забезпечення можна захистити дані, що зберігаються на флеш-драйві, паролем. На деяких моделях флеш-драйв є спеціальний перемикач, який дозволяє або забороняє записування і видалення інформації.

Є моделі, які можна використовувати в якості завантажувального диска. Інші виробники оснащують свої пристрої функціями відновлення і сегментації. Існують моделі, які можна використовувати як органайзер.


2.2. Периферійні пристрої

План

1. Дігітайзери.

2. Сканери.

3. Цифрові фото- і відеокамери.

4. Ігрові маніпулятори.

5. Принтери.

6. Плотери.

7. Модеми.

8. Джерела безперебійного живлення.

Дігітайзери

Графічний планшет або дігітайзер(Рис. 4) є пристроєм введення графічної інформації, який використовується в основному в художньому дизайні. До складу дігітайзера крім самого планшета входить спеціальний вказівник (перо). Пера можуть бути простими — оснащені з’єднувальним провідником, декількома функціональними клавішами і примітивним давачем, а також професійними — не мають з’єднувальних провідників, чутливі до сили натиску і кута нахилу.

Електричний планшет, як правило, обладнаний контролером. В дігітайзера електронна частина має направляти імпульси по сукупності провідників, розміщених під поверхнею планшета. Коли імпульс проходить під перехрестям вказівника, давач формує сигнал, який надходить до контролера. Отримавши два таких сигнали, — від горизонтального і вертикального провідників, — контролер перетворює їх в координати точки на екрані дисплею, що відповідають положенню вказівника на Планшеті. Таким чином можна вводити в ПК векторні графічні зображення.

Дігітайзери можна класифікувати в залежності від галузі застосування:

  • початкового рівня (для малого бізнесу і домашнього використання) мають невеликий розмір робочого поля (як правило 1015 см), невисоку точність (до 600 пікселів на дюйм), декілька градацій сили натиску, і нечутливі до нахилу пера;
  • для художніх робіт — призначені для малювання, ретушування, підготовки макетів. Мають формат від А5 до АЗ, високу точність (до 2000 пікселів на дюйм), до 1000 градацій сили натиску і чутливі до нахилу пера;
  • для інженерних робіт — за характеристиками аналогічні до попередніх, але мають збільшені розміри, навіть до А0, і часто обладнуються додатковими, спеціалізованими перами.

Останнім часом для вводу каркасів складних об’ємних об’єктів використовують тривимірні дігітайзери (3-D digitizer). Конструктивно вони майже завжди виконані у вигляді камер (3-D кубів), куди поміщають об’єкт, каркас якого сканують лазерні промені. За допомогою таких пристроїв вводять в ПК каркаси складних деталей, вузлів, моделей.