Учбове питання 2. Джерела загрози безпеки об'єкту економіки

Перш ніж говорити про організацію системи безпеки підприємства, необхідно в першу чергу визначити перелік основних погроз бізнесу. Ми живемо в складний час, коли погіршення криміногенної обстановки в країні дає підставу вважати, що тенденція ускладнення оперативної обстановки навколо підприємств в найближчому майбутньому збережеться. Тому необхідно наперед визначити, що може загрожувати бізнесу, з якого боку може йти ця загроза, від чого особисто ви можете постраждати.

У системі безпеки бізнесу одне з основних місць займає забезпечення безпеки персоналу і особистої безпеки керівника, оскільки саме люди є головною цінністю, без якої неможливе функціонування і розвиток підприємства.

У системі забезпечення безпеки особи виділяють:

• об'єкти погроз (особа керівника, члени сім'ї, особисте майно і ін.);

• форму загрози (грабіж, вбивство, насильство, образа і ін.);

• джерела погроз (злочинці, хулігани, конкуренти і ін.);

• об'єкт посягань (свобода, майно, життя, документи і ін.);

• місце перебування, в якому загроза найбільш вірогідна (будинок, офіс, кабінет, транспорт і ін.);

• напрями захисту (фізична, юридична і ін.);

• засоби захисту (технічні пристрої, автомобіль, охорона і ін.).

На базі всього викладеного можна виділити основні категорії об'єктів, що потребують захисту:

• персонал і керівництво підприємства, що мають доступ до секретів підприємства і його комерційної таємниці;

• фінансові кошти підприємства;

• матеріальні ресурси підприємства (будівлі, майно і ін.);

• інформаційні системи підприємства (локальні комп'ютерні мережі, автоматизовані системи управління, засобу зв'язку і ін.);

• інформаційні ресурси підприємства (документи, бази даних і інша конфіденційна інформація);

• система технічного захисту інформації (використовувані прилади і пристрої, програмне забезпечення, ключі, паролі і ін.);

• система охорони і режиму (зведення про пости, чисельності охорони, укомплектованості охорони спецзасобами і ін.).

При організації системи безпеки підприємства необхідно в першу чергу приділяти увагу плануванню заходів щодо забезпечення безпеки, тобто де вони здійснюватимуться, хто буде привернутий ним, протягом якого часу вони здійснюватимуться, з ким і як буде організована взаємодія, який бажаний результат від проведення всіх заходів щодо забезпечення безпеки повинен бути досягнутий і як мінімізувати втрати при збоях в роботі системи безпеки.

Сучасна економічна безпека будь-якої країни – це загальнонаціональний комплекс заходів, направлених на постійний і стійкий розвиток і вдосконалення економіки країни, яка обов'язково передбачає механізм протидії погрозам, кримінологій злочинних структур.

Термін «економічна безпека» вперше з'явився в 70-і роки, коли представники Західної Європи виступили за використання економічних методів забезпечення національної безпеки. Тоді і було визначене головне завдання економічної безпеки – збереження і зміцнення позицій в світовій економічній системі.

Розглянемо два основні поняття, що стосуються економічної безпеки.

Економічна розвідка– сфера таємної діяльності з збору, аналізу і використанню особливо цінної інформації, яка охоплює всі сфери ринкової економіки.

Головна мета економічної розвідки– забезпечення конкурентної переваги, що є найважливішою умовою досягнення успіху в ринковій економіці.

Економічна розвідка включає стратегічні і тактичні плани, які визначають характер і проведення окремих її видів, наприклад:

· складна міжнародна гра під назвою «співпраця-конкуренція», якою активно займаються близько 500 найбільших в світі промислових груп;

· конфронтація, що супроводжується переговорами, між основними економічними блоками;

· національні інтереси різних країн, що практично не докладають анінайменших зусиль до діалогу між собою;

· міжрегіональна стратегія держав, більш менш вільна від опіки центрального правління;

· області мовного впливу і етнічна діаспора.

Найбільший інтерес для економічної розвідки складають:

· науково-дослідні і конструкторські роботи;

· фінансові операції компаній, фінансування ними проектів, інвестиційна політика;

· особливості технологічного процесу, результати досліджень;

· маркетинг, зокрема: режим постачань, список замовників, кон'юнктура ринку, відомості про укладені угоди, звітах про реалізацію продукції;

· організація виробництва;

· комерційна філософія керівників фірм-конкурентів, стратегія їх бізнесу і ін.

Економічна розвідка підрозділяється на три складові:

1. Макроекономічна розвідка.

2. Економічна контррозвідка.

3. Мікроекономічна розвідка.

Макроекономічна розвідка – це збір інформації тієї, що включає:

· тенденцію економічного розвитку зарубіжних держав;

· енергетичні і сировинні ресурси;

· розроблені за межею технології;

· стан галузевих і регіональних ринків;

· діяльність значних корпорацій миру;

· функціонування фінансових систем і ін.

Головною особливістю макроекономічної розвідки є несподіваний факт - значна її частина здійснюється цілком легально, і по своєму сенсу вона нагадує науково-дослідну роботу.

Економічна контррозвідказабезпечує запобігання можливості добування іноземними фірмами і спецслужбами торговельно-економічних і технологічних таємниць, які мають значну цінність.

Мікроекономічна розвідка,яка ведеться державними службами на користь промислових корпорацій в боротьбі з іноземними конкурентами, є делікатнішим напрямом в діяльності розвідувальних служб. Це сфера глобального бізнесу, тому для такої діяльності потрібні співробітники з досвідом роботи у області бізнесу і фінансів. Для них створюють, так звані, глибокі прикриття в транснаціональних корпораціях, фірмах і компаніях, їх представництвах за кордоном.

Окрім традиційних методів розвідки застосовуються і що різноманітні дестабілізували методи:

· компрометація фірм;

· проникнення і дезинформація;

· торпедування крупних контрактів;

· доктрина "наведення мостів".

Компрометація фірм.Найчастіше приватні розвідувальні структури готують компрометуюче досьє на промислові групи або окремі фірми з метою продажу його конкурентам.

Проникнення і дезинформація. Даний метод характеризується прагненням проникнути в державні або приватні структури з метою одержати надійне прикриття для своєї незаконної діяльності. Для проникнення в стратегічні галузі промисловості використовується метод участі акціонерів зацікавленої країни в загальній долі капіталу на той або інший проект стратегічного призначення. Може також практикуватися збір даних консультаційними фірмами, для чого розсилаються анкети, в які включаються пункти, відповіді на які можуть відкрити секрет виробництва продукції.

Для дезинформації може також використовуватися міжнародна мережа Іnternet, куди спеціально, з певною метою, можуть заноситися помилкові технологічні дані.

Торпедування крупних контрактів.Цим методом користуються великі корпорації за участю уряду для укладення вигідних контрактів з іншою країною (або перехоплення потрібного контракту, який повинні були укласти певні країни), знаходячи для цього слабкі безвихідні сторони, такі наприклад, як вимогу негайно погасити заборгованість і т.п.

У французькому журналі «Національна, оборона» генерал Пішо-Дюкло поділився такою думкою: «Існує невидимий фронт, на якому програють або беруть перемоги в баталіях за великі контракти».

Доктрина "наведення мостів" - це ефективний інструмент ведення «агресивної економічної політики» по відношенню до конкретної країни. Суть цього методу полягає в наданні гуманітарної і іншої допомоги з метою широкомасштабного проникнення в країну. При цьому основний упор робиться на підключення до програм допомоги науковим інститутам, які займаються опитом громадської думки, економічними і соціальними дослідженнями. Це допомагає одержати чіткіше уявлення про політичні і економічні процеси в країні, її інтелектуальних, виробничих і сировинних ресурсах, місткості ринків збуту, а також налагодити потрібні контакти і робити вплив осіб, що володіють цінною інформацією.

Даний метод передбачає:

відвідини підприємств (фірм) з метою обміну досвідом і закупівлі продукції, під час яких встановлюються неформальні контакти з керівниками даних підприємств;

· спеціальна зміна повістки ділових переговорів з постановкою питань, які виходять за рамки раніше узгодженої програми;

· включення, іноді в останню мить, до складу делегації нових осіб, про яких раніше не наголошувалося і інше.

Особливу цікавість виявляють іноземні спецслужби до торгових делегацій, які ведуть переговори на міждержавному рівні. Використовують вони і консультаційні фірми, маючи можливість таким чином одержувати поштою або по телефаксу потрібну оглядову інформацію.

Широкі потенційні можливості для ведення економічної розвідки відкриває практика створення спільних підприємств. Це надає можливість іноземним співробітникам мати доступ до важливої інформації. А розвиток електронних інформаційних технологій значно розширює можливість отримання цінної інформації через: прослуховування телефонних розмов, зняття інформації з факсів і портативних комп'ютерів і т.п.

Економічна розвідка, як сфера таємної діяльності по збору, аналізу, збереженню і використанню особливо цінної конфіденційної інформації, охоплює всі сфери ринкової економіки. Збитки від економічної розвідки, наприклад, в банківській сфері, складають в світі 30 відсотків від всіх втрат, які несуть банки.