Українська мова – державна мова. Усна і писемна форма професійного спілкування. Мовна норма

Як засіб спілкування українська мова функціонує в Україні – державі, розміщеній у центрі Європи, з населенням близько 48 млн. осіб, із яких 85% назвали українську мову рідною і понад 70% українцями за національністю. Крім того, українська мова – важливий засіб об’єднання українців, що проживають у багатьох країнах світу.

Сама назва української мови походить від топоніма «Україна», який уперше зустрічається в Київському літописі 1187 р. для позначення земель на межі Переяславського князівства й Степу, в якому кочували половці.

Пізніше, у XVI — XVII ст., Україною стали називати Середнє та Нижнє Подніпров’я. Мешканці цієї території називалися українцями, а їхня мова — українською або козацькою. Українськими іноді називали й інші землі, де жили українці, — Київщину, Поділля, Покуття, Волинь та деякі інші території.

У XIX — на початку XX ст. назва «Україна» («українці», «українська» мова) поширюється й узвичаюється на всіх землях, які офіційно називалися Малоросією, а українці — малоросами на сході й русинами на заході. Офіційно ж Малоросія стала називатися Україною після 1917 року.

Українська мова є національною мовою українського народу. Вона належить до найбагатших і найрозвиненіших мов світу. Про це свідчать такі її властивості, як багатство запасу слів, розвинена синоніміка, досконалість фонетичної і граматичної системи.

Українська національна мова існує у двох формах:

а) у вищій формі загальнонародної мови - сучасній українській літературній мові,

б) у нижчій формі загальнонародної мови - її територіальних діалектах.

Важливо розрізняти поняття «загальнонародна», «національна мова», «державна мова» та «літературна мова».

Найчастіше державною виступає мова корінної нації (Франція – французька, Німеччина – німецька), водночас державною може бути взагалі мертва мова, основна у Ватикані – латинь, або одразу декілька мов (Канада, Бельгія).

О.Гончар зазначав : «Статус державності потрібен нашій мові, щоб після згубних браконьєрських літ повернути їй природну роль, і силу, і престиж, повністю забезпечити їй право на життя у всіх сферах, на всіх рівнях».

Державний статус української мови закріплений в Конституції України, ст. 10:

«Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.»

Мова, що має унормований словник, загальновживані граматичні форми, усталену вимову й правопис називаєтьсялітературною.Літературна мова є вищою формою вияву національної мови. Літературна мова – унормована мова суспільного спілкування, зафіксована в писемній та усній практиці. Це одна з форм національної мови, що існує поряд з іншими її формами – діалектами (територіальними, соціальними), просторіччям, мовою фольклору. Вона є основою духовної та матеріальної культури людського суспільства, без неї неможливий розвиток літератури, мистецтва, науки, техніки.

Схема 1.

Літературна мова виконує функцію обслуговування всіх сфер діяльності суспільства, а саме:

· функціонує в державній, матеріально-виробничій, культурній, науковій сферах;

· є мовою освіти, радіо і телебачення, преси, художньої літератури.

· є засобом вираження національної культури, національної самосвідомості українців.

Головні ознаки літературної мови – її основоположний характер, стабільні літературні норми в граматиці, лексиці, вимові, а також наявність розгалуженої системи стилів.

Схема 2.