Допрофесійний український театр

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ

Театральная Одесса.

Артисты советского театра – обзор.

Особливості театру часів Київської Русі. Скоморохи. Княжий театр.

Український «бароковий» театр. Український шкільний театр. Українські інтермедії. Українська фольклорна драма. Балаганний театр. Вертеп.

Періодизація:

І. Праукраїнський театр (1 тис. до н.е. – 10 ст. н. е.).

1.Календарно-обрядовий театр (весняний, літній, осінній, зимовий ).

2. Соціально-обрядовий театр.

3. Первісна народна драма.

ІІ. Театр княжої доби (десяте століття – дванадцяте століття).

1. Скомороший театр

2. Княжий театр

ІІІ. Середньовічний театр (дванадцяте – шістнадцяте століття).

ІV. Український бароковий театр (сімнадцяте-вісімнадцяте століття).

1. Шкільний театр.

2. Інтермедія.

3. Літургійний театр.

4. Народна драма.

5. Театр балагану.

V. Передумови українського професійного театру (кінець вісімнадцятого - дев’ятнадцяте століття).

1. Кріпацький театр.

2. Антрепренерський театр

3. Музично-драматичний театр.

4. Аматорський театр.

5.Український театр в Галичині.

VІ. Становлення українського професійного театру.

1.Театр корифеїв («золота доба» українського театру) (1882 – 1917 роки).

VІІ. “Новий” український театр.

1.Модерністський театр («срібна доба» українського театру) (1900 – 1930 роки).

2.Радянський український театр (1930 – 1991 роки).

VІІІ. Сучасний український театр (з 1991 року по теперішній час).

Джерелом усної народнопоетичної творчості стали життя і побут предків українського народу – східнослов’янських племен. Український театр бере початок приблизно з 1 тис. до н.е., коли у східнослов’янських племен відбувалися численні племінні зборища зі складними язичницькими ритуалами, які передбачали наявність перших елементів театральності: певний реквізит, елементи костюмів, персоніфікацію ролей учасників.

У слов’ян божество помираючої і воскресаючої природи «переховувалося» під псевдонімами Ярила, Костроми, а з прийняттям християнства спільні риси набувають свята на честь Юра, святого Георгія тощо. У слов’ян цей культ віддавав належне Великій Матері Живі та богиням-Рожаницям – Мокоші та Ладі.

1) весняний театр (в сучасному фольклорі він пов'язаний з веснянками та хороводними іграми);

2) літній театр (пов'язаний із загальнослов’янськими святами Ярила, Купала, русаліями);

3) осінній театр (обряди обжинків);

4) зимовий театр (обряди колядок та щедрівок);

5) соціально-обрядовий театр (обряди, пов’язані із зміною суспільного становища, наприклад, весілля, які в сучасній Україні і досі «грають», обряди ініціації, поховальні обряди тощо);

6) первісна народна драма (обряди, в основі яких містяться ігри, що ґрунтуються на елементах театрального видовища – «Млин», «Коза», «Піп і Смерть» тощо).

Обрядові свята, пов’язані з весняним циклом, були розподілені по двох напрямках: обряд проганяння (похорону, спалення, ховання, топлення) зими-смерті та обряди, пов’язані із сезонними сільськогосподарськими роботами. Тематично і ті, і інші пов’язані мотивом весни, радості пробудження життя, тому мають назви «веснянки» або «ґаґілки», «галі». Ці язичницькі ритуали за своїм значенням є найближчими до дионісійства та містерій на честь богинь родючості. (хороводи, ігри, інсценування, пісні). Наприклад, веснянка «Соболь»: Соболь провадив центральну мовну функцію, залучаючи до гри інших персонажів: “Ходить птах по пшоні, / А хто в танець, а хто ні, / Ей, ей, мало нас, / Пристань, (ім’я когось з присутніх), / До нас “. («Ворон», «Мак» та ін.)

Літній театр спирається на обряди, пов’язаний із спілкуванням з потойбічним світом. Це, по-перше, так звані «навії» або «мавські» тижні , а по-друге, купальські свята («русалії»). Видовищна феєрія «Купало» може вважатися першою сюжетною драмою (всі елементи театральності, наявні у весняному театрі + розрахованість на публічне сприйняття + праобрази репетицій (вивчення виконавцями тексту та дій, підготовка сценічного майданчинка – вкопування купальських дерев, амфітеатр з лавок).1 дія – «вшановування гільця» - Купала, Марени, Коструба, Костроми тощо, 2 дія – застілля з відповідними піснями, 3 дія – купальська драма, «знищення гільця» - розривання, спалення, потоплення у воді тощо, хороводні ігри («Кострубонько» та ін.)