Суть і функції оплати праці

Тема №8 Оплата і мотивація персоналу

План:

1. Суть і функції оплати праці

2. Принципи організації оплати праці

3. Форми оплати праці

4. Мотивація і стимулювання трудової активності персоналу

5. Управління мотивацією

6. Організація мотивації на підприємстві

Згідно із Законом України “Про оплату праці” заробітна плата – винагорода в грошовому виразі, яка за трудовим договором виплачується працівникові власником або уповноваженим ним органом за виконану роботу або надані послуги.

Заробітна плата – це одна з найважливіших соціально – економічних категорій, один з економічних важелів, який поєднує інтереси працівника, роботодавця та держави: вона є основним засобом задоволення особистих потреб працівників; стимулює скорочення витрат на виробництво, зростання продуктивності праці, розвиток суспільного виробництва; є засобом перерозподілу кадрів по галузях народного господарства.

Дві складових заробітної плати (співвідношення 70: 30):

s основна – винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами праці (або авторський гонорар). Виплачується у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок (для робітників) або посадових окладів (для службовців);

s додаткова – винагорода за працю понад встановленої норми, особливі умови праці. Встановлюється за кінцеві результати і виступає у вигляді премій, надбавок, одноразових виплат, доплат, премій.

Розміри заробітної плати працівника залежать від складності та умов виконуваної роботи, його професійно – ділових якостей, результатів його праці та кінцевих результатів господарської діяльності підприємства, регулюються податками і максимальною величиною не обмежені.

У цілому, на загальний рівень заробітної плати впливає багато факторів.

До зовнішніх факторів належать:

- зміна попиту та пропозиції на ринку товарів та послуг, на виробництві яких використовується дана праця;

- еластичність попиту на працю по ціні;

- зміна цін на споживчі товари та послуги;

- рівень безробіття;

- життєвий рівень населення;

- державне регулювання оплати праці.

До внутрішніх факторів належать:

- результати господарської діяльності підприємства, рівень його прибутковості;

- корисність певної праці для роботодавця;

- кадрова політика підприємства;

- діяльність профспілок тощо.

Моделі оплати праці:

1. Ринкова (на основі договору між організацією і найманим працівником);

2. Колективна (на основі договору між адміністрацією і профспілками);

3. Державна (на основі визначеного урядом рівня мінімальної заробітної плати).

Ефективність оплати праці на підприємстві визначається тим, наскільки повно вона виконує свої функції, а саме:

- відтворювальна (відтворення робочої сили відповідної кваліфікації);

- стимулююча (мотиваційна) – диференціація заробітної плати працівника в залежності від кількості і якості результатів праці в конкретних умовах діяльності;

- регулююча – регулює попит і пропозицію на робочу силу. Реалізує принцип диференціації рівня оплати праці працівника певного фаху і кваліфікації відповідно до відповідальності та складності його трудових завдань;

- соціальна – однакова оплата за однакову плату (принцип соціальної справедливості);

- оптимізаційна – оптимізація співвідношення між продуктивністю праці і рівнем зарплати.

Всі функції оплати праці повинні оптимізувати номінальну і реальну зарплати.

Номінальна заробітна плата (Н_з)– сума, яку працівник одержує за певний період за виконану роботу, згідно зі встановленими нормами.

Реальна заробітна плата (Р_з)– виражається в сумі товарів і послуг, які можна придбати за номінальну зарплату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати та рівня цін на товари і послуги:

(8.1)