Становлення і розвиток аудиту в Україні

Однією з причин гальмування розвитку аудиту в Україні є те, що вона впродовж багатьох століть була поневолена іншими держа­вами. Рівень розвитку аудиту значною мірою залежав від розвитку продуктивних сил і виробничих відносин цих країн.

Західні землі до закінчення Першої світової війни входили до складу Австро-Угорської імперії, а потім — Польщі. За часів пану­вання Австро-Угорської імперії на Західних землях України у ве­ликих містах розвивались мануфактури, виникали нові промислові підприємства. Все це створювало певні умови для розвитку аудиту, оскільки власникам підприємств потрібний був незалежний контроль за використанням і збереженням їх капіталу.

Поневолення Західних земель України панською Польщею дещо сповільнило розвиток аудиту. Польща порівняно з Австро-Угорською імперією у розвитку промисловості була відсталішою. Контроль за збереженням панських маєтків здійснювали певні наглядачі. Проте їх діяльність мало чим нагадує роботу аудиторів.

Центральні, східні та південні регіони України входили до скла­ду Російської імперії. Розвиток аудиту в цих регіонах був адекватний його розвитку в Росії. Перша згадка про аудиторів в Росії відноситься до початку XVIII ст., де аудиторами називали військових слідчих.

Звання аудитора в Росії було введено Петром І, який у війсь­ковому статуті 1716 р. і в "Табелі про ранги" до військових чинів відніс і аудитора. В 1797 р. аудитори були переведені в цивільні чини, а 1833 р. з метою навчання аудиторів у Петербурзі засновано школу, названу пізніше Аудиторським училищем.

За характером посада аудитора поєднувала в собі посади діловода, судового секретаря і прокурора. Після прове­дення в Росії військово-судової реформи 1867 р. посаду аудитора було скасовано. Спроби створити наприкінці XIX —початку XX ст. у Росії Інститут присяжних бухгалтерів (рахівників) закінчилися лише підготовкою документів, які регламентували його діяльність.

Професійної організації бухгалтерів (аудиторів) у Російській імперії так і не вдалося створити. Незалежні перевірки щорічних звітів акціонерних товариств проводилися ревізійними комісіями. До складу цих комісій часто входили акціонери, не завжди обізнані з обліком і контролем.

Після жовтневого перевороту 1917 р. та часів існування СРСР була сформована командно-адміністративна система. За цих умов контрольні функції повністю виконували контрольно-ревізійні орга­ни. Водночас з цим існував партійний контроль.

Перші зародки аудиту можна віднести до 1987-1989 рр., коли почали діяти спільні підприємства з іноземним капіталом. В Укра­їні було створене дочірнє відділення "Інаудиту".

Розвиток аудиту в Україні започатковано після розпаду Радян­ського Союзу та створення незалежної держави.

На сучасному етапі розвитку національної економіки спостеріга­ємо значні зміни у методах і механізмах господарювання, зумовлені розширенням і зміцненням недержавних форм власності, привати­заційними процесами, розвитком міжрегіональних і міжнародних зв'язків, побудованих на ринкових засадах.

В Україні виникла нова категорія людей, реально здатних впли­вати на економічну, соціальну і політичну атмосферу в державі, — категорія власників, їхньою характерною рисою є зацікавленість у стабільності, передбачувані та відкритості всіх процесів, що відбу­ваються у суспільстві, оскільки безпека будь-якого бізнесу визнача­ється насамперед загальним становищем у державі та суспільстві.

Формування приватної власності як альтернативи державному секторові економіки зумовило виникнення низки нових професій в економічній сфері, де важливе місце належить аудиторам. Але для багатьох людей досі нерозв'язаним залишається питан­ня: наскільки вітчизняний аудит відповідає об'єктивно існуючим потребам у ньому? Не секрет, що у перші два-три роки після при­мусового запровадження аудиту в Україні (1993-1996 рр.) це ви­кликало негативні емоції у багатьох підприємців і лише з часом ставлення до аудиторів змінилося.

Іноді окремі науковці та практики висловлювали думки, що аудит в Україні запроваджено передчасно, і він є лише способом зароб­ляння "легких" грошей певною категорією людей; що користі він нікому не приносить і потрібен лише державі (або, конкретніше, її фіскальним органам) для утримання під наглядом недержа­вного сектора економіки, який формується швидкими тем­пами. Подібна позиція не тільки не враховує багатьох факторів, що вплинули на зародження українського аудиту, а й ігнорує об'єкти­вні передумови, які склалися в нашій державі у зв'язку з перехо­дом до ринкових економічних відносин.

Якщо проаналізувати історію виникнення і розвитку аудиту за кордоном, то можна зауважити, що аудит є своєрідним "супутни­ком" ринкової економіки. Професія аудитора у сучасному розумінні цього слова виникла у Великій Британії в середині XIX ст., саме під час становлення нової економічної системи, яку ми називаємо ринковою економікою. Після цього аудитори почали успішно пра­цювати в інших розвинених країнах, де найшвидше впроваджува­лися і розвивалися ринкові методи господарювання, — США, Франції, Німеччині та ін.

Історія виникнення і розвитку аудиту в Україні вимірюється лише декількома роками, що принесли багато здобутків, успіхів і розча­рувань. Офіційне визнання обов'язкового аудиту відбулося 1993 р., через два роки після проголошення незалежності України, у зв'яз­ку з прийняттям Закону України "Про аудиторську діяльність". З тих пір кожен рік додавав щось нового до теорії та практики ауди­ту і збільшував престижність аудиторської професії у суспільстві. Підприємці, банкіри, інвестори, державні службовці вже добре знають, що таке аудит, і широко користуються його послугами. З екзотичного і досить туманного терміну аудит перетворився на звич­ний елемент ринкового механізму, який працює насамперед на ко­ристь громадян — бізнесменів і службовців, акціонерів і власників. Отже, розвиток аудиту в Україні можна поділити на такі етапи:

Перший - 1987-1992 рр. - створення перших аудиторських структур.

Другий - 1993-1998 рр. - формування нормативно-правової бази аудиту в Україні.

Третій - 1999-2002 рр. - діяльність аудиту на новій норма­тивно-правовій базі та посилення монопольного становища представ­ників провідних іноземних аудиторських послуг в Україні.

Четвертий - 2003 р. - дотепер — прийняття міжнародних стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів в якості Національних стандартів аудиту.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Адамс Р. Основи аудита. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995 - С. 13-17.

2. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит. – М.: Финансы и статистика, 1995. – С. 7-10.

3. Стандарти аудиту та етики. Видання МФБ 2001 р. Аудиторська палата України. - К.: ТОВ "Парітет-інформ", 2003. - С. 710.

4. Рудницький В.С., Гончарук Я.А. Аудит. - Львів: Оріяна-Нова, 2004. - С. 5-23.

5. Шеремет А.Д., Суйц В.Я. Аудит. - М.: Инфра. - М, 1995. -С. 4-26.