Про підозру
Процесуальні акти, пов’язані з повідомленням
Згідно зі ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК, у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У випадках, передбачених частиною першою статті 276 КПК, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов’язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 КПК.
Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов’язані детально роз’яснити кожне із зазначених прав.
Ст.ст. 276-279 КПК регулюють підстави та порядок повідомлення особи про підозру. Цей правовий акт є новелою українського кримінального процесуального законодавства, який значно посилює захисну функцію судочинства, відчутно сприяє проведенню швидкого й неупередженого досудового розслідування. Значне його достоїнство полягає також у тому, що він практично унеможливлює участь у процесі осіб з невизначеним статусом, які фактично є підозрюваними, а слідчі працюють з ними як із свідками, що з точки зору захисту прав людини вбачається неприпустимим, оскільки свідок для захисту своїх інтересів не має дуже вагомих прав у порівнянні з наданими законом офіційно визнаному підозрюваному.
Слід особливо підкреслити, що підозрюваний є центральною процесуальною фігурою протягом усього досудового розслідування, все кримінальне провадження у виконанні поставлених перед ним завдань пов’язане з особою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, обов’язково вирішуючи його долю в один із передбачених законом спосіб, а тому всі його дії, відносини з ним і його права в сенсі захисту від підозри повинні бути чітко визначені й зрозумілі всім учасникам кримінального судочинства. Однією з першорядних і визначальних процесуальних дій є повідомлення про підозру.
Одним з випадків вручення особі письмового повідомлення про підозру є її затримання на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.
Загальний припис ч. 1 ст. 207 КПК забороняє затримувати будь-кого без ухвали слідчого судді, суду. Проте винятком з цього правила є саме цей випадок, адже випадковість і нагальність затримання не дозволяють вдаватися до попереднього одержання ухвали слідчого судді, суду. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, якщо (а) цю особу затримали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, або якщо (б) безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (ч. 1 ст. 208 КПК).
Крім того, право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-кого має кожен, хто не є уповноваженою особою, якій законом надано право здійснювати затримання, при (а) замаху на вчинення кримінального правопорушення, або (б) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні (ч. 2 ст. 207 КПК). Водночас такого роду затримання може розцінюватись як фактичне, і той, хто затримав особу, зобов’язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 207 КПК). І лише з моменту, коли особа змушена буде залишатися поряд з уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою, вона буде мати юридичний статус затриманої особи, і саме з цього моменту починається відлік строку її затримання.
За таких обставин і за наявності достатніх підстав протягом 24 годин з моменту затримання слідчий, прокурор зобов’язані вручити затриманій особі письмове повідомлення про підозру.
Другим з передбачених ст. 176 КПК випадків повідомлення про підозру є обрання до особи на підставі ухвали слідчого судді, суду одного із запобіжних заходів, передбачених в ч. 1 ст. 176 КПК: особистого зобов’язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, тримання під вартою, а також (ч. 2 ст. 176 КПК) тимчасового запобіжного заходу у вигляді затримання особи.
Цілком зрозуміло, що у разі затримання або взяття під варту повідомлення про підозру повинно бути вручено особі, щодо якої обрано один із цих запобіжних заходів, не пізніше 24 годин з моменту її затримання чи арешту. В інших випадках обрання запобіжних заходів повідомлення про підозру за логікою речей повинно бути вручено без зволікань, оскільки в іншому разі особа не набуде процесуального статусу підозрюваного і не зможе достатньою мірою і вчасно реалізовувати своє право на захист.
Нарешті, третім випадком повідомлення про підозру є наявність достатніх доказів, зібраних від початку розслідування, для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. В цьому разі здійснюється найпростіша схема, яка не потребує ніяких оціночних суджень: починається розслідування, збираються докази, деяка система доказів утворює підставу для підозри певної особи, слідчий або прокурор здійснюють повідомлення про підозру, на підставі ухвали слідчого судді, суду обирається один із передбачених законом запобіжних заходів.
В усіх випадках повідомлення про підозру слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа, наприклад, один з представників керівного складу місця тримання під вартою, або службова особа, якій законом надано право здійснювати затримання, повинні невідкладно повідомити підозрюваному про його права, які чітко виписані в ст. 42 КПК. Особливу увагу підозрюваного слід звернути на його права знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють; на першу його вимогу мати захисника і побачення з ним до першого та перед кожним наступним допитом; не говорити нічого з приводу підозри проти нього або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання; збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази; брати участь у проведенні процесуальних дій; під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу; застосовувати технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь.
У ст. 276 КПК міститься застереження, що письмові повідомлення про підозру народному депутату України, судді Конституційного Суду України, професійному судді, а також присяжному засідателю на час здійснення ними правосуддя, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, голові Рахункової палати, його першому заступнику, заступнику, головному контролеру та секретарю Рахункової палати, депутату місцевої ради, адвокату, Генеральному прокурору України, його заступнику (ст. 480 КПК) щодо кожної з названих персон здійснюється точно визначеними уповноваженими посадовими особами, зазначеними в ст. 481 КПК.
Згідно зі ст. 211 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості:
1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
2) анкетні відомості особи (прізвище, ім’я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
4) зміст підозри;
5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
7) права підозрюваного;
8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Ця стаття КПК закріплює право і обов’язок прокурора або слідчого за погодженням з прокурором складати письмове повідомлення про підозру. Жодна інша службова особа такого права не має. Очевидно, на повідомленні про підозру, складеному слідчим, має бути напис із підписом прокурора про погодження повідомлення.
Повідомлення повинно містити широке коло відомостей від позначення прізвища та посади слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення, до підпису слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення. Тут необхідно звернути увагу на окремі деталі деяких пунктів повідомлення, які можуть викликати ускладнення під час розкриття їхнього змісту, а саме:
а) зміст підозри в сенсі п. 4 становить конкретизоване предметом посягання визначення певного делікту (чи кількох деліктів), передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, у вигляді точної назви статті й особи підозрюваного, наприклад: «підозрюється...у доведенні до самогубства гр-ки Н.», «.. .у порушенні прав пацієнта М.», «.. .у грабежі, вчиненому проти гр-на С.», «...у розголошенні банківської таємниці щодо гр-на П.» тощо;
б) у п. 5 повинні бути названі статті (можливо, також і частини статті) закону України про кримінальну відповідальність з вказівкою на всі її формальні ознаки, наприклад: «... у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 КК «Умисне тяжке тілесне ушкодження»;
в) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення практично зводиться до можливо найбільш детального опису об’єктивної сторони інкримінованого підозрюваному діяння, хоча іноді можуть позначатися й моменти суб’єктивні, наприклад, до фактичних обставин хуліганства обов’язково належить суб’єктивна ознака - мотив явної неповаги до суспільства;
г) згідно з ч. 2 ст. 276 КПК у п. 7 повністю відтворюються права підозрюваного, передбачені ст. 42 КПК.
Згідно зі ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.
У разі, якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно зі ст. 279 УПК у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов’язаний виконати дії, передбачені статтею 278 КПК. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
Поява під час досудового розслідування нової підозри до особи, зміна її фактичних підстав і правової кваліфікації, а також часткове чи повне зняття підозри є досить поширеними ситуаціями, особливо в умовах, коли розслідування починається відразу після подання заяви чи надходження іншого повідомлення про кримінальне правопорушення об’єктивно без глибокого й всебічного дослідження підстав для початку кримінального провадження.
Підставами для зміни та доповнення підозри виступають нові перевірені й достатньо обґрунтовані докази. Зміна раніше повідомленої підозри полягає у:
а) висуненні нової підозри, не пов’язаної одним злочинним задумом з раніше повідомленою підозрою, у вчиненні кримінального правопорушення з до цього невідомими фактичними обставинами та іншою юридичною кваліфікацією;
б) доповненні попередньої підозри новими епізодами кримінального правопорушення, які кваліфікуються за однією й тією ж статтею (частиною статті) кримінального закону;
в) уточненні фактичного змісту підозри (час, місце, наслідки тощо);
г) виключенні з раніше повідомленої підозри епізодів протиправної діяльності, які не знайшли підтвердження в ході розслідування;
г) уточненні (зміні) юридичної кваліфікації раніше повідомленої підозри, тобто в кінцевому рахунку зміна раніше повідомленої підозри може здійснюватись шляхом внесення коректив як у фактичну сторону розслідуваного кримінального правопорушення, так і в юридичну оцінку вчиненого.
Логіка припису ст. 279, який передбачає, що у разі виникнення підстав для повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов’язаний виконати дії, передбачені ст. 278 КПК, свідчить про те, що слідчий, прокурор має скласти нове повідомлення про підозру, зазначивши в ньому, з-поміж іншого, про скасування раніше врученого повідомлення про підозру.
Повідомлення про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри вручається підозрюваному в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 278 КПК, і невідкладно, але не пізніше наступного дня вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення про підозру повинно містити відомості, передбачені ст. 277 КПК України.