Розвиток освітньої політики України в контексті глобалізації та євроінтеграції.

Розвиток державної політики в галузі освіти за умов державного суверенітету.

План

1. Розвиток освітньої політики України в контексті глобалізації та євроінтеграції.

2. Тип освітньої системи в Україні.

3. Державна освітня політика України.

4. Етапи формування державної освітньої політики.

5. Освітні зміни, реформи та інновації у галузі освіти.

Сьогодні беззаперечними ознаками розвитку людства є глобалізаційні та інтеграційні тенденції, які охопили всі без винятку сфери життя. У зв'язку цим закономірною характеристикою ХХІ ст.. є пошук універсальної моделі розвитку суспільства, що гармонійно поєднуватиме знання та високоефективні технології, традиції та новації,національні особливості та глобальні тенденції.

Для того щоб стати повноцінним учасником глобальної політики, економіки і культури, необхідно підтримувати та розвивати людський потенціал як визначний та ефективний фактор розвитку будь – якої країни.

Історія засвідчує, що освіта виступає в цьому процесі не лише чинником суспільного прогресу, а й розглядається як один із найпотужніших важелів розвитку людства.

Сьогодні освіта розглядається як стратегічний пріоритет будь – якої політики, проблема формування якої потребує особливої уваги.

Досвід ХХ ст. показує неможливість подолання кризи цивілізації лише шляхом змін у соціально – економічних відносинах та політичних системах. Розвиток сучасного суспільства у напрямі демократії, вільної ринкової економіки не може залишати осторонь освіту.

Важливість питання освіти постійно підкреслюється міжнародною спільнотою. ООН, ЮНЕСКО наголошують на визначальній ролі освіти в розвитку держави, суспільства та кожної людини.

Щороку ЮНЕСКО констатує зменшення не писемного населення на планеті, збільшення кількості охоплених навчанням, підвищення рівня якості освіти як визначальних факторів розвитку суспільства.

Відомий лауреат Нобелевської премії миру Нельсон Мандела наголошував «Освіта є наймогутнішою зброєю, яку ми можемо використовувати для зміни освіти.»

ЮНЕСКО наголошує, що уряди країн можуть зробити багато для того, щоб збалансувати можливості в освіті, працюючи одночасно з громадянським суспільством та місцевими рухами з метою проведення змін.

Якщо Україна збирається долучитися до економічних змагань з іншим світом, вона потребує гарної освіти.

Багато в чому освітня галузь України є найсильнішою частиною економіки, однак навіть у найкращих сферах української освітньої системи є повно залишків радянської школярщини, особливо у математиці та науці.

Найгірша ситуація із якістю підготовки науковців. До прикладу, у сфері підготовці управлінців Світовий економічний форум відводить 116 місце із 142 країн світу. Ситуація порівняно кепська у економічних, юридичних та мовних спеціальностях , що красномовно продемонстрували блискучі публічні обговорення у газеті «Дзеркало тижня» та у доповіді CASE.

Як усім відомо, найбільшою проблемою в українській системі освіти є корупція. Студенти чи їхні батьки платять за вступ до вищих навчальних закладів, та за необхідності, за екзамени чи ступені.

Міжнародна інтеграція є життєво важливою для розвитку освіти. Основною є ідея масового навчання за кордоном, проголосивши метою аби 18- 20 000 студентів виїжджали на навчання щороку. Це можна вважати кращою частиною української освітньої політики.

Незважаючи на підвищення статусу міжнародного законодавства, постійне удосконалення національної законодавчої бази відповідно до норм міжнародного права, міжнародне нормативно - правове забезпечення, у тому числі у галузі освіти, має лише рекомендаційний характер і не може повною мірою забезпечити функціонування та розвиток освіти