Соціальні наслідки НТР

Основні проблеми соціології науки

Найважливішою проблемою соціології науки є соціальні наслідки науково-тех­нічної, технологічної, інформаційний революцій. Основний напрям можна позна­чити таким чином: на наших очах відбувається поступовий перехід від індустріаль­ного ступеня в розвитку суспільства до постіндустріального. Масове використання інформаційних технологій, нових джерел енергії, матеріалів, біотехнологій змінює суспільне виробництво, всю сферу обслуговування. Досягнення інформаційної ре­волюції: телефон, комп'ютер, факс, ксерокс — дозволяють ученим виконувати свою роботу в домашньому кабінеті.

Тут найголовніше — зміна всього способу життя людини, - роботи, відпочинку, спілкування. Треба мати на увазі, що сьогодні досягнення науки так чи інакше впли­вають на життя кожної людини, де би вона не жила і чим би не займалася. Наприк­лад, неписьменний житель якої-небудь афро-азіатської країни — із транзистором, навчання грамоти в Індії — через супутникове телебачення. Сучасний менеджер — з автомобілем, комп'ютером, стільниковим зв'язком - здатний виконувати свої функ­ціональні обов'язки, опинившись в автомобільній пробці.

Для соціолога, що вивчає соціальні наслідки технологічної й інформаційної ре­волюцій, дуже цікаво простежити їх вплив на різні соціальні групи і, за можливістю, ви мірити їх.

Від темпів і глибини розгортання НТР залежать обсяг знань, способи його ос­воєння, тривалість навчання і багато чого іншого. Для молоді з кожним новим поко­лінням відсувається термін початку самостійної трудової діяльності, впроваджується загальна середня освіта, у розвинутих країнах —до 12 років. Молода людина в 16-18 років отримує усі права і — жодних обов'язків.

Змінюється й основна парадигма навчання. Девізом сучасної освіти можна зро­бити афоризм: «Багатознання — розуму не навчає». Головне - не засвоєння визначе­ного обсягу інформації, а уміння знаходити її, працювати з цією інформацією. Об­разно кажучи, цінується не той фахівець, що багато знає - час енциклопедичних знань відійшов у минуле, — а той, котрий знає, де можна оперативно знайти потрібну інформа­цію.

Могутнє технічне оснащення навчального процесу дає можливість використо­вувати комп'ютерні підручники, диференційоване, індивідуальне і дистанційне навчан­ня.

Одна з основних цілей освіти — формування в людини потреби в самоосвіті, у постійному поповненні своїх знань. Як супутник, виведений на орбіту при визна­ченій швидкості, обертається далі самостійно, так і людина повинна досягати такої орбіти знань, щоб крутитися на ній самостійно. Саме тому в розвинутих ВНЗ скоро­чується кількість обов'язкових академічних занять і збільшується час для самостійної роботи. Натомість день, виділений у розкладі для самостійної роботи, може перетво­ритися в черговий вихідний, а це вже психологічні складнощі.

У сучасних умовах для багатьох людей інтелектуальної праці обов'язковим стає безупинна освіта. Знання, отримані у ВНЗ, старіють за 8-10 років, а то і швидше, і тому потрібно обов'язково систематично підвищувати кваліфікацію, проводити сер­тифікацію, ліцензування фахівців. Таким чином, у людей інтелектуальної праці на­вчальний час стає робочим часом.

Для людей переважно фізичної праці виникають свої проблеми. Під впливом сучасних технологічних і інформаційних переворотів час докорінного відновлення технологій у провідних галузях промисловості скорочується в середньому до 5 років, а середня тривалість трудового життя — 37 років. Отже, працівник, залишаючись у рамках колишньої професії, змушений змінювати її, постійно переучуватися. Наприк­лад, зміст роботи токаря на простому верстаті, на універсальному верстаті, обробля­ючому центрі і сучасному верстаті з програмним управлінням. Робота машиніста па­ровоза, тепловоза й електровоза. Робота механізатора в сільському господарстві – причіпний комбайн, самохідка і сучасний комбайн, «напханий» електронікою. Фахівці пророкують, що в результаті морального зносу професій термін їх життя буде не більше десяти років. Усе це потребує від людини професійної гнучкості, рухли­вості, високої адаптивності і, звичайно, постійного підвищення своїх професійних знань.

Очевидно, що тим, хто займається фізичною працею, потрібна гарна загально­освітня підготовка. Приблизно половина професій у промисловості і трохи менше — у сільському господарстві вимагають обов'язкової середньої освіти. Вкладення в на­родну освіту характеризуються високою ефективністю. Людина цілком скуповує вит­рати на загальну освіту в перші півтора-два роки своєї роботи.

В умовах сучасного виробництва змінюються міра соціальної відповідальності людини, міра її професійної компетентності. Людина за своєю недбалістю, некомпе­тентністю в секунди може знищити такі матеріальні цінності, які не створює за усе своє трудове життя. Втрачають зміст традиційні методи покарання, відшкодування збитку. Наприклад, аварія на Чорнобильській АЕС через недбалість операторів спри­чинила за собою катастрофічні наслідки.

Для фахівців розумової праці розвиток сучасної науки ставить більше проблем, ніж дозволяє вирішити. Робота людей кваліфікованої розумової праці пов'язана го­ловним чином з інформаційними потоками: пошук, обробка, використання інфор­мації у своїй професійній діяльності. Підраховано, що подвоєння обсягу інформації відбувається за 7-10 років. Ось чому термін роботи над докторською дисертацією, оригінальною монографією —близько десяти років. Стільки потрібно часу для пе­реробки накопиченої інформації, для виходу на рубіж сучасної науки в окремій га­лузі наукового знання. Зрозуміло, що, чим молодша галузь наукового знання, тим швидше це можна зробити. Не випадково зараз основні наукові відкриття робляться на стиках наук, нових галузей знання, які швидко розростаються, де немає старого багажу.

Наукову статтю в науковому журналі читають у середньому 1,3 чоловік, не вва­жаючи тих, хто працював над нею. І, водночас, п'ята частина всіх НДР дублює одна одну. Фахівці вважають, що роботу вартістю до 50 тис. доларів простіше, рентабель-ніше провести заново, ніж шукати необхідну інформацію.

У світі випускається порядку 100 тис. наукових журналів. До речі, у СРСР у 1988р. випускалося таких журналів 760, у США- 12 тисяч. Якби, наприклад, хімік, що володіє основними мовами, поставив мету прочитувати всі журнали зі своєї спе­ціальності і читав їх 24 години на добу, то встигав би освоїти тільки 5 відсотків науко­вої інформації.

Можна заперечити: автоматизована обробка наукової інформації багаторазово прискорює її аналіз. Але продуктивність людського мозку обмежена, тому технічні нововведення нічого принципово не змінюють.

Таким чином, дослідникам необхідно враховувати як позитивні, так і негативні сторони впливу науково-технічної, технологічної й інформаційної революцій.