Творчість А. Гауді

Близька за своїм змістом та мотивами національного романтизму творчість іспанського архітектора Антоніо Гауді - Корнета (І852-І926), хоча частіше його пов'язують з іспанським відгалуженням модерну - "модернізмо". Тім зодчий, який працював майже виключно в Барселоні, є в архітектурі початку XXст. унікальною особистістю, в синтезі архітектора, художника, скульптора та конструктора; він розробив власний метод інтуїтивного художнього пізнання що спирається на національну народну традицію зодчества, можливості нових і традиційних матеріалів (залізобетон, кераміка, природне каміння), та інтуїтивне безпомилкове розуміння складних просторових конструкцій. Їх роботу А. Гауді з успіхом перевіряв доступними йому методами моделювання, хоча методики аналітичного розрахунку просторових залізобетонних конструкцій в ті часи звісно щене існувало, як не існувало, скажімо, методів розрахунку складних просторових металічних конструкцій в часи А. Лабруста).

Кращі твори А.Гауді: дім Міла (І905-1910), дім Батло (1905-1907), парк Гуель в Барселоні (1903-1908) і, нарешті, собор Святого Сімейства (Саграда Фамілія), в Барселоні (будівництво розпочато І887р.) є нерозривним поєднанням виразності, скульптурної пластики, найоригінальнійших конструктивних рішень та глибокої релігійної(соборСв. Сімейства) і національно - фольклорної символіки (дім Батло).

Зроблені наприкінці 70-х років XX ст. спроби комп'ютерного моделювання конструктивно-пластичного формотворення А.Гауді підтвердили безпомилкову інтуїцію зодчого у створенні внутрішніх врівноважених просторових архітектурних структур (наприклад, каплиця в парку Гуель). А.Гауді є одним з родоначальників методу біонічного моделювання - використання в архітектурному формотворенні арсеналу природних органічних форм. (Порівнятице слідхочабз ідеями органічної архітектури Л.Г.Саллівена, де формотворча аналогія з рослинними формами теж присутня ).

ІІ. Майстри сучасної архітектури

Другу частину цього лекційного курсу присвячено в головному історичній еволюції ідей другого інтернаціонального стилю – функціоналізму - розвитку й трансформації його концепцій на прикладі творчості найбільших майстрів архітектури XX ст.

Творча діяльність піонерів сучасної архітектури, що її експоновано в першій частині курсу, підготувала нове теоретичне уявлення архітектурної форми, - було створено концепцію структурованої архітектурної форми. У порівнянні з тріадою Вітрувія (теоретичної моделі й уявлення), що протрималися в архітектурі з часів античності аж до другої половини XIX ст.. (^“користь - міцність-краса" як зовнішні й необхідні атрибути та ознаки архітектури - при цьому форма розумілася як щось суто зовнішнє).

Піонери сучасної архітектури створили уявлення про багатосторонню залежність архітектурної форми, внутрішню обумовленість різними факторами: функцією конструкцією, матеріалом, виробничими процедурами і т. ін. Архітектурна форма одержала внутрішню будову.

Другим. не менш важливим підсумком діяльності піонерів сучасної архітектури було уявлення про архітектуру як першза все про простір (огороджений, вільний, перетікаючий та ін.). Названі зміни уявлення характерні не тільки для нових уявлень про архітектуру, але й - про містобудування - форми і простір міст. Піонерами сучасної архітектури було підготовано й нову теоретичну концепцію містобудування. (Ебнізер Говард - "місто-сад", Артуро Соріа-і-Матта - "лінійне місто", Тоні Гарньє – “індустріальне місто").

Наприкінці другого десятиліття XX ст. в архітектурі й містобудівництві складається нова ситуація: після багатьох соціальних потрясінь і катастроф на перший план виходить архітектурний раціоналізм.

Течія, напрям і рух в архітектурі за сучасну архітектуру одержав назву другого інтернаціонального стилю - функціоналізму (конструктивізму). Як раціоналістичний напрям функціоналізм має декілька відмінних рис, що характеризують його в різних культурних вимірах:

- естетичне самообмеження (свідоме й концептуальне), у вирішенні творчих завдань чітко осмисленими обраними засобами, так би мовити, обмеженої палітри;

- "соціальний утопізм (декларативне прагнення вирішувати соціальні проблеми засобами архітектури: порівняй, наприклад, з гаслом "архітектураабо революція", Ле Корбюзьє );

- естетичний, філософський та ідеологічний взаємозв'язок з художнім авангардом (принципово новим і характерним лише для XX ст. явищем в образотворчому мистецтві, зв'язок з так званим "абстрактним" мистецтвом, безпредметною пластикою);

- метафоризація техніки й технології, запозичення формотворення з техніки, а методів архітектурного проектування з технології та інженерії, – конструювання).

Як і перший інтернаціональний стиль (модерн), функціоналізм починає свій розвиток у творчих об'єднаннях архітекторів і художників. Найбільш значні й характерні для періоду 20-х - 30-х років були об'єднання “Еспрі Нуво” (Новий дух) - Франція (1920-1925); “Де Стіль” (Голландія) - (1917–1931), “Баухаус” (Німеччина) – (1918 –1933), в радянській Росії їм відповідало об'єднання функціоналістів-конструктивістів, сконцентроване у ВХУТЕМАС - ВХУТЕІН: Логічним наслідком стало об'єднання окремих груп нового руху (за сучасну архітектуру і мистецтво), в Міжнародний конгрес сучасної архітектури (СІАМ), що відбулося 1928р. Власне, назву "інтернаціональний стиль" введено 1927р. за підсумками виставки "Веркбунду" в Штутгарті.

Ранній період творчості Ле Корбюзьє "Дім - машина для житла"

Творчість великого майстра сучасної архітектури Ле Корбюзьє (артистичний псевдонім Шарля Едуарда Жанерре), - лідеране тільки об'єднання “Еспрі нуво", але й усього "сучасного руху", є найбільш характерною для еволюції функціоналізмуна Заході.

Очолювана Ле Корбюзьє група і часопис “Еспрі нуво" (Новий дух) розробляла концепції й критерії “нової архітектури", що оформлялися в т. зв. "концептуальних проектах". Зразком цього може слугувати "План Вуазен" для Парижу (І925), де Ле Корбюзьє пропонує концептуальну реконструкцію центрального району Парижу, вона не призначалася до буквальної реалізації, але спрямувала до професійної дискусії з проблем архітектури й містобудування.

Велику увагу Ле Корюзьє приділяє доказам переваг раціоналістичного підходу до архітектури (проекти “Сучасне місто" 1922р., "Сонцесяйне місто” 1930 р.), пізніше оформлені в містобудівну концепцію сучасної архітектури, так зв. Афінську хартію (її було схвалено 1933 р. на четвертому конгресі СІАМ):

“Містобудівництво - це організація усіх функцій колективного життя в місті й на селі. Вирішальне значення в містобудуванні маютьне естетичні, а виключно функціональні критерії. Головне завдання містобудування - організація функцій: а/ житла; б/ праці; в/відпочинку; г/ транспорту”.

Прагнення революційного оновлення архітектури, ії оздоровлення на раціоналістичних засадах приводить до опрацювання молодим Ле Корбюзьє власних "п'яти принципів" архітектури: вільний план і вільний фасад, внутрішній каркас, "лежаче", або горизонтальне вікно та експлуатована покрівля. Гасла раннього Ле Корбюзьє: "революція або архітектура", "дім - машина для життя", та увага, яку він приділяв машинній естетиці (майстер проектує автомобільні кузови), говорять про намагання максимальної раціоналізації архітектурної форми, надати формуванню простору ознак конструювання.

Разом з тим, всупереч прагненню "машинізувати" архітектурний образ, у кращих творах Корбюзьє раннього періоду головною темою його творчості залишається особливо новаторське вирішення простору, де художнє сприйняття архітектури відбувається в динаміці руху, тобто не в традиційних статичних ракурсах, а в розгорнутому в часі й просторі художньому сприйнятті як внутрішнього, так і зовнішнього простору, "Дім - машина для житла" у кращих творах-зразках в Ле Корбюзьє залишаєтьсявсе ж художнім архітектурним твором /наприклад, вілла Савой в Пуассі (1929 - 1931).

Діяльність об'єднання і школи" Баухаус"

1919 р. в м. Веймар (Німеччина) було засновано художню школу "Баухаус”, водночас це було об'єднання художників і архітекторів, зв'язаних ідеями раціонального оновлення архітектури й мистецтва. Очолювали "Баухаус" архітектори Вальтер Гропіус (з 1923 р.), Л.Міс ван дер Рое (1930-1933) і Ганнес Майер (з І928).

"Баухаус" створювався як навчальний центр нового типу, покликаний ліквідувати розрив між “чистим" мистецтвом і ужитковим, кінцевою метою ставилося масове виробництво художніх виробів промисловими методами.

Головна заслуга майстрів "Баухаусу" - створення й застосування новаторської пропедевтичної системи, основою якої було оволодіння індустріальними методами виробництва на базі глибинного розуміння суті художньої форми. (Система формальної композиції, що увійшла в XX ст. до підготовки всіх архітектурних шкіл, створювалася художниками – абстракціоністами “Баухауса" - Паулюсом Клеє, Василем Кандинським, Казиміром Малевичем, Л. Моголі - Надем та ін.).

Яскравимзразком функціоналистичної архітектури став комплекс будівель "Баухауса" в Десау (“другий" Баухаус). Збудованийзапроектом Вальтера Гропіуса (1883-І969) в 1928 р., він втілив нову індустріальну естетику архітектури, з улюбленими прийомами виявлення ненесучої скляної стіни – екрану, на основі застосування внутрішнього залізобетонного несучого каркасу, й загальною імітацією засобами архітектури машинної форми (машинна метафора).

"Баухаус" зафіксував цілий "спектр" художніх ідей, характерних для концепції функціоналізму - конструктивізму, аж до "найлівіших”:

“З будівельних матеріалів ми створюємо за економічними законами конструктивну одиницю, автоматично обумовлені життям виникають окремі форми, корпуси будівель, колір матеріалів і структура фасадів. Будь-яке мистецтво, композиція, отже – недоцільні” (Ганнес Майер). Подібні вкрай раціоналістичні ідеї зробили великий вплив на архітектурну професію, але й виявилися, водночас, джерелом, витоками кризи ідей функціоналізму, причиною його занепаду.