Предмет аграрного права України

План лекції

Лекція

Відповідальність за порушення земельного законодавства

Угоди, укладені з порушенням встановленого законом поряд­ку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних діля­нок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Громадяни і юридичні особи несуть цивільну, адміністра­тивну або кримінальну відповідальність відповідно до законо­давства за такі порушення:

1) укладення угод з порушенням земельного законодавства;

2) самовільне зайняття земельних ділянок;

3) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічни­ми водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;

4) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;

5) невиконання вимог щодо використання земель за цільо­вим призначенням;

6) порушення строків повернення тимчасово займаних зе­мель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

7) знищення межових знаків;

8) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри й кількість земельних ділянок;

9) непроведення рекультивації порушених земель;

10) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехні­чних споруд, захисних насаджень;

11) невиконання умов знімання, збереження і нанесення ро­дючого шару ґрунту;

12) самовільне відхилення від проектів землеустрою;

13) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;

14) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають повернен­ню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. По­вернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

на тему „Основи аграрного права України”

1. Предмет аграрного права України.

2. Методи аграрного права.

3. Принципи аграрного права.

4. Система аграрного права.

5. Поняття та особливості аграрних правовідносин, їх елементи.

6. Поняття суб’єктів аграрного права та їх класифікація.

В умовах переходу до ринкової економіки в Україні виникла потреба в розробці й здійсненні великої сукупності правових, організаційних, економічних, наукових, соціальних та інших заходів з метою забезпечення такого розвитку аграрної сфери економіки, який би повністю відповідав потребам країни, забезпечував її про­довольчу безпеку.

Аграрні перетворення стали, таким чином, реальною необхід­ністю. Ці перетворення потребують відповідного правового забез­печення, нормативного регулювання у сфері суспільних відносин, пов'язаних з виробництвом, переробкою і реалізацією сільськогос­подарської продукції. Здійснення аграрної політики, а також аг­рарної і земельної реформ в Україні є необхідним і важливим фак­тором в установленні економічного порядку в суспільстві. Це ви­кликає потребу в перегляді і удосконаленні права та законодавства України в цілому і аграрного зокрема.

У процесі виробничо-господарської та іншої діяльності різноманітних (як за формою власності, так і за організаційно-правовою формою) сільськогосподарських товаровироб­ників виникає комплекс складних, взаємопов'язаних майнових, зе­мельних, господарських, трудових, організаційно-управлінських та інших відносин. Вони не становлять органічної єдності, але спе­цифіка виробничо-господарської діяльності в агропромисловому сек­торі обумовлює необхідність їх об'єднання в одну систему.

Відносини в сільськогосподарському виробництві для зруч­ності регулювання можна згрупувати, однак вони є відносинами господарськими.

Предметом аграрного права є такі відносини, що являють собою комплекс земельних, майнових, трудових і організаційно-управлін­ських відносин, які ґрунтуються на приватній, державній, кому­нальній власності і виникають у сфері сільського господарства і по­в'язаних з ними інших відносин сільськогосподарських підприємств та їх об'єднань, а також діяльності селянських і особистих підсобних господарств.

Суспільні відносини, які є предметом аграр­ного права, мають комплексний характер і, як правило, тією чи іншою мірою пов'язані з земельними відносинами, без яких сільськогосподарське виробництво фактично неможливе, земельні відносини слід виділити із системи аграрних відносин. У сіль­ському господарстві, а саме в аграрному секторі земля є основним засобом виробництва, на відміну від інших сфер виробництва, де вона є просто територіальним простором для розміщення основ­них фондів і підприємств у цілому.

Аграрне право як спеціалізована галузь права покликана вре­гулювати пов'язані між собою земельні, майнові, господарські, трудові й організаційно-управлінські відносини, що складаються між суб'єктами в аграрному секторі, а також між юридичними і фізичними особами. Нормами аграрного права регламентується коло і зміст тих прав і обов'язків, що становлять правовий статус сільськогосподарських кооперативів, селянських (фермерських) господарств, акціонерних та інших господарських товариств, аг­рофірм та агрокомбінатів, орендних підприємств, членів цих фор­мувань тощо.