Та завдання Цивільної оборони
Загальні поняття про надзвичайні ситуації
На надзвичайні ситуації в Україні
Державна система запобігання і реагування
Лекція 1
Тема 1. Цивільна оборона України - основа безпеки у надзвичайних ситуаціях
ВСТУП
Згідно з Конституцією України, забезпечення життя та здоров'я є обов’язком держави, адже людина та її здоров'я є найбільшою цінністю. З цією метою та на виконання вимог концепції ООН “Про сталий людський розвиток” відповідно до Закону України “Про захист населення і територій в надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру”, - затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198, Положення про функціональну підсистему “Освіта і наука України”, - затвердженого 17 січня 2003 р., Наказу № 27 про вищі навчальні заклади (ВНЗ) України передбачається вивчення студентами нормативної дисципліни “Цивільна оборона”.
Майже всі розвинуті держави світу мають систему захисту населення від НС та систему Цивільної оборони.
Женевська конвенція та Додаткові протоколи до неї нині є основними документами Міжнародного гуманітарного права про захист постраждалих у НС та жертв збройних конфліктів.
Тому в наведеному конспекті лекційний матеріал передбачає вивчення основних законодавчих актів держави та Міжнародних постанов з питань захисту населення і об'єктів господарської діяльності від наслідків НС та забезпечення життя і здоров'я людини, а також сталого функціонування підприємств комунального господарства в разі виникнення НС.
План
1. Загальні поняття про надзвичайні ситуації (НС) та завдання Цивільної оборони.
2. Керівництво Цивільною обороною України та органи його управління.
3. Сили Цивільної оборони та їх формування.
Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюються для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
У лютому 1993 р. ВР України прийняла Закон “Про Цивільну оборону України”, а в вересні 1999 р. постановою ВР України до цього Закону внесено доповнення.
Закон проголошує, що кожен громадянин має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих та має право на надання гарантій на забезпечення цього права від КМ України, міністерств та інших центральних і місцевих органів виконавчої влади незалежно від форм власності й підпорядкування. Держава як гарант цього права створює систему Цивільної оборони.
Перш ніж розглянути завдання Цивільної оборони України та її побудову, зупинимося на визначенні надзвичайної ситуації.
Надзвичайна ситуація -це порушення нормальних умов життя і діяльності людей та об'єктів або територій, спричинених аварією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.
Завдання Цивільної оборони України:
1. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження й вжиття заходів для зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і стихійних лих.
2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування його про наявну обстановку.
3. Організація життєзабезпечення населення під час виникнення надзвичайних ситуацій.
4. Захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж і застосування засобів ураження.
5. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха та осередках ураження.
6. Створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним забрудненням, хімічним і біологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу.
7. Підготовка та перепідготовка керівного складу Цивільної оборони, органів їх управління, навчання вмінню населення застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у разі виникнення надзвичайних ситуації.
2. Керівництво Цивільної обороною України та органи його управління
Керівництво Цивільної обороною України та органи його управління здійснюють Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, керівники підприємств (незалежно від форм власності й господарювання).
Начальником Цивільної оборони є Прем’єр-міністр України, а його заступником – Міністр Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі МНС).
Голови місцевих державних адміністрацій–начальники Цивільної оборони своїх адміністративно-територіальних підпорядкувань.
На підприємствах, в установах та організаціях, навчальних закладах начальниками Цивільної оборони є їхні керівники.
Органи управління у справах Цивільної оборони, що входять до складу державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.
Центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи є Міністерство України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
В обласних державних адміністраціях, Київській та Севастопольській діють управління з питань НС та цивільного захисту населення, які входять до складу держадміністрацій.
У районних держадміністраціях, а також у містах Києві та Севастополі є відділи з питань НС та цивільного захисту населення, які також входять до складу держадміністрації.
Управління чи відділ очолює начальник, який призначається і звільняється з посади головою держадміністрації.
На підприємствах, в установах і організаціях органами управління з питань НС та цивільного захисту є штаби ЦО.
Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності й підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального захисту, організовує здійснення евакуаційних заходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність до практичних дій і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати.
3. Сили цивільної оборони та їх формування
Силами цивільної оборони є державна професійна спеціальна аварійно-рятувальна служба, спеціалізовані та невоєнізовані формування. Вони підпорядковані міністерству НС (МНС).
Для виконання специфічних робіт, пов’язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійних ситуацій, проведення профілактичних та відновлювальних робіт створюються спеціалізовані формування.
Спеціалізовані формування - це організаційно оформлені підрозділи Цивільної оборони, створені для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, що потребують спеціальної кваліфікації особового складу і застосування спеціальних технічних засобів.
На спеціалізовані формування покладається:
- рятувальні та евакуаційні роботи осередку ураження та надання медичної допомоги безпосередньо на місці робіт або на шляхах евакуації;
- профілактична робота щодо запобігання аварій і катастроф;
- виробництво, ремонт та технічне обслуговування захисних дихальних апаратів, контрольних приладів, засобів аварійного зв’язку тощо.
Для виконання покладених завдань спеціалізовані формування мають у своєму складі оперативні, допоміжні підрозділи, науково-дослідні організації та виробничі підприємства.
Невоєнізовані формування ЦО- це група людей, об’єднаних у загони, команди, дружини, ланки, групи, оснащені спеціальною технікою і майном та підготовлених до дії у НС.
Базою створення невоєнізованих формувань є підприємства, установи та організації, їх працівники, матеріальні та технічні засоби. Штатну чисельність визначає керівник на підставі вимог Концепції ЦО України та Положення про ЦО. Зарахування до воєнізованих формувань не звільняє від основної діяльності.
З метою забезпечення своєчасного запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру 3 серпня 1998 р. КМ України прийняв постанову № 1198 “Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру в Україні” (далі СЗРНС).
СЗРНС складається з органів управління, сил і засобів попередження та реагування на НС, а також систем забезпечення у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих держадміністрацій, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, до компетенції яких віднесено функції захисту населення і територій, попередження та ліквідації НС. До складу СЗРНС також відносяться добровільні рятувальні формування, які зареєстровані на території України і мають національний сертифікат на проведення аварійно-рятувальних робіт.
Основними завданнями СЗРНС є: розробка нормативно-правових актів, державних технічних норм та стандартів з питань забезпечення захисту населення і територій від наслідків НС.
Сили та засоби СЗРНС - це сили і засоби реагування на НС міністерств, інших органів виконавчої влади. Крім того, для виконання робіт попередження і ліквідації НС залучаються недержавні (добровільні) рятувальні формування, військові підрозділи, спеціалізовані та інші аварійно-рятувальні формування. Такі сили укомплектовані для роботи в автономному режимі протягом не менше 3-х діб і перебувають у стані постійної готовності.
Для координації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади створюються постійно діючі Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки під час НС (ТЕБ та НС). Комісії створюються при виконавчих органах влади всіх рівнів, а також на об’єктах.
Основні завдання комісії такі:
- координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов’язана зі створенням та функціонуванням Національної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші НС;
- участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки;
- організація та керівництво проведенням робіт при ліквідації наслідків НС.
Обов’язки комісії у звичайних умовах такі:
- координація діяльності органів виконавчої влади щодо реалізації загальнодержавних програм безпеки населення, санітарно-епідеміологічної обстановки та реагування на НС;
- підготовка і подання пропозицій щодо прав та обов’язків органів виконавчої влади і об’єктів;
- сприяння розвитку гідрометеорологічних спостережень і прогнозів,
державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, контролю за функціонуванням потенційно небезпечних об’єктів будівництва і реконструкції;
- підготовка до дії у НС;
- співробітництво з відповідними органами сусідніх областей і країн.
Робота комісії під час НСполягає в :
- керівництві ліквідацією НС;
- вивченні обстановки, причин виникнення НС та підготовці інформації про вжиті заходи реагування на НС;
- організації робіт і взаємодії з органами виконавчої влади, громадськими організаціями з питань евакуації населення та наданні допомоги потерпілим;
- залученні до ліквідації наслідків НС наявних сил і засобів;
- взаємодії з відповідними організаціями сусідніх регіонів, територія яких опинилась під впливом НС;
- визначенні розмірів збитків.
Фінансування заходів ЦО здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності й підпорядкування.
Під час ліквідації наслідків НС на загальнодержавному рівні за поданням МНС України, Мінфіну, інших зацікавлених органів виконавчої влади використовуються спеціальні фінансові та матеріальні резерви, у тому числі:
- кошти резервного фонду КМ України;
- запаси державних матеріальних резервів техніки і спеціальних видів майна.
Для ліквідації НС на регіональному рівні використовуються:
- кошти резервного фонду Ради Міністерств Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;
- регіональні запаси матеріальних резервів, техніки та спеціальних видів майна.
Кошти на проведення навчання та заходи щодо захисту населення і місцевостей, на утримання і підготовку територіальних органів управління відраховують міністерства та органи місцевого самоврядування.