Теплові пункти, їхньої схеми, класифікація. Устаткування теплових пунктів.

До теплових мереж.

Тема 6. Приєднання теплопотребляющих систем

Питання теми:

1. Залежна й незалежна схеми підключення до теплових мереж.

2. Теплові пункти. Класифікація.

3. Центральні теплові пункти.

4. Устаткування теплових пунктів.

До теплових мереж пред'являються наступні вимоги: забезпечення на уведенні в абонента заданих параметрів теплоносія (його температури, кількості й перепаду тисків у що подає й зворотній магістралях), а також відповідність режиму відпустки теплової енергії на станції або в котельні режиму споживання системою опалення. Складність забезпечення необхідних параметрів теплоносія в кожного абонента при розгалужених теплових мережах із численною кількістю й різноманітних по висоті (від 1 до 30 поверхів) будинків, розташованих у різних пунктах по трасі, а також при складному рельєфі місцевості обумовлює різне приєднання систем опалення при централізованому теплопостачанні. Однак, головним показником, на основі якого вибирають спосіб приєднання, є розташовуваний тиск у що подає й зворотній магістралях теплової мережі.

Залежне приєднання систем опалення до водяних мереж здійснюється по декількох схемах (малюнок), при яких гідравлічний режим систем опалення залежить від режиму теплових мереж і визначається розташовуваним тиском на уведенні кожного абонента.

Безпосередня схема(малюнок) застосовується в тих випадках, коли тиск і температура теплоносія в тепловій мережі повністю відповідають вимогам режиму роботи системи опалення, тобто коли графіки зміни температур води в тепловій мережі й системі опалення повністю збігаються. Наприклад, для приєднання житлових будинків температура в магістралі, що подає, теплової мережі на уведенні не повинна перевищувати ⁹⁵ 0С, для виробничих будинків - ¹⁵⁰ 0С. При цій схемі вода з теплової мережі надходить через клапан регулятора витрати в систему опалення, проходить через нагрівальні прилади, прохолоджується в них і повертається в теплову мережу.

Схема з елеватором (малюнок) застосовується для приєднання систем опалення переважно житлових і суспільних будинків, коли температура води в магістралі, що подає, теплової мережі перевищує (наприклад, ¹⁵⁰ 0С) нормовану температуру на поверхні нагрівальних приладів (⁹⁵ 0С). При цьому потрібен певний перепад тисків на уведенні між що подає й зворотною магістралями для створення швидкості води на виході із сопла елеватора, що забезпечує інжекцію необхідної кількості охолодженої води зі зворотної магістралі, і здійснення циркуляції води в опалювальній системі.

При цій схемі приєднання вода з магістралі, що подає (наприклад, з температурою ¹⁵⁰ 0С) надходить в елеватор 2, де змішується з певною кількістю охолодженої води (наприклад, з температурою ⁷⁰ 0С) , що забирає по перемичці 3 зі зворотної магістралі опалення. Кількість инжектируемой води залежить від температури води перед елеватором, температури води за елеватором і температури води у зворотній магістралі опалення. Щоб при зазначених температурах води забезпечити температуру за елеватором, рівну 95 ⁰C, потрібно мати коефіцієнт інжекції (змішання), рівний 2,2. Отже, зі зворотної магістралі опалення в елеватор надходить охолодженої води в 2,2 рази більше, ніж з теплової мережі, що подає. Із загальної кількості води, що циркулює в системі опалення, що залишилася частина (не потрапила в елеватор) повертається в теплову мережу в тім же кількості, яке надійшло в елеватор з мережі.

Схема з елеватором одержала широке поширення завдяки усталеній роботі при зміні (у певних межах) теплового й гідравлічного режимів у теплових мережах. Переваги елеваторів - простота й надійність роботи, не потрібно постійного спостереження, продуктивність регулюється підбором необхідного діаметра сопла.

Недоліком даної схеми є те, що не забезпечується незалежна від теплової мережі циркуляція води в системі опалення. При аварійному відключенні теплової мережі припиняється циркуляція в системі опалення, у результаті чого створюється небезпека замерзання води. Якщо перепад тисків на уведенні в що подає й зворотній магістралях теплової мережі недостатній для нормальної роботи елеватора, то застосовують залежні схеми приєднання систем опалення з установкою змішувальних або насосів, що підмішують, замість елеваторів.

Схема з насосом 4 на перемичці (малюнок) застосовується при недостатньому перепаді тисків у що подає й зворотній магістралях теплової мережі для подолання гідравлічного опору системи опалення, а також при достатньому перепаді тисків, але якщо тиск у зворотній магістралі перевищує статичний тиск у системі опалення більш ніж на 0,05 МПа.

Схема з насосом 5 на трубі, що подає (малюнок) застосовується при недостатньому тиску в магістралі, що подає, теплової мережі для забезпечення нескипання води у верхніх крапках системи, а також при тиску в магістралі, що подає, теплової мережі, рівний або меншому, чим статичний тиск системи опалення.

Схема з насосом 6 на зворотній трубі (малюнок) застосовується при тиску в магістралі, що подає, теплової мережі меншому, чим у зворотній магістралі, або при тиску у зворотній магістралі, що перевищує припустиму межу для даної системи.

Незалежне приєднання систем опалення до водяних мереж з водоподогревателем 7 (малюнок) застосовується в тому випадку, коли режими роботи системи опалення й теплових мереж не збігаються, при цьому тиск теплоносія значно більше або значно менше, ніж у системі опалення. За цією схемою приєднують будинку, розташовані в низинних місцях або на височинах, а також висотні будинку. Вода з магістралі, що подає, теплової мережі надходить у водо-водяной підігрівник 7, де нагріває воду, що циркулює в системі опалення. Охолоджена вода з підігрівника повертається в теплову мережу.

Тиск у системі опалення визначається висотою розташування розширювальної посудини. У цьому випадку при наявності незалежних ізольованих гідравлічних режимів у тепловій мережі й системах опалення забезпечуються найбільш економічні перепади тисків і температур. Крім того, забруднення із системи опалення не попадають у теплову мережу. З'являється можливість місцевого пофасадного регулювання на додаток до центрального залежно від теплотривкості будинку.

Приєднання систем опалення до парових мереж виконується по незалежній і залежній схемах.

Незалежну схему (малюнок) застосовують при водяних системах опалення. У тепловому пункті для нагрівання води, що циркулює в системі опалення, установлюють пароводяний підігрівник 1 з конденсаційним горщиком 2.

Безпосередню схему (малюнок) застосовують у виробничих будинках. Якщо тиск у паропроводі перевищує припустиме для даної системи опалення, то на уведенні встановлюють редукційний клапан 3. Конденсат від нагрівальних приладів через конденсатоотводчики надходить у конденсаційний бак 4, звідки перекачується насосом 5 у конденсатопровод. Число конденсатоотводчиков у системі залежить від конкретного розташування нагрівальних приладів. Їх установлюють індивідуально для кожного приладу або один на кілька приладів.