ГІПЕРТЕКСТ, -у,ч.
1.Улітературознавстві–текстовийматеріал,організованийвтакийспосіб,щовінперетворюєтьсяна«системутекстовиходиниць»,представленихневлінійномупорядку,аякмножинністьзв’язківтапереходів;слідуючиними,можнаутворюватиновілінійнітексти,читатиматеріалвбудь-якійпослідовності.
2.спец.Комп'ютернатекстовасистема,щопов'язуєміжсобоюрізніелектроннідокументи,тадозволяєкористувачампереходитизодногонаінший;читачмаєзмогуперейтидопов'язанихдокументівбезпосередньозвихідного(первинного)тексту,активізувавшипосилання;найпопулярнішимзразкомгіпертекстуєWorldWideWeb.
ГІПЕРТЕКСТ(від гр. hyper - понад і текст) - 1) особливий метод побудови інформаційних систем, що забезпечує прямий доступ до інформації на підставі логічного зв'язку між її блоками;
2) система представлення текстової та мультимедійної інформації у вигляді мережі пов'язаних між собою текстових й ін. файлів, яка застосовує нелінійний, асоціативно-фрагментарний і сітковий принципи репрезентації інформації. Вузли (nodes) гіпертексту поєднуються за допомогою гіперпосилань (hiperlinks), вибір яких дає змогу користувачеві "мандрувати" інформацією, обирати й упорядковувати її за власним бажанням.
3) Особливий універсальний інтерфейс, що характеризується високим ступенем інтерактивності.
Головний підхід до моделювання гіпертексту кваліфікують як вільну навігацію, тобто на базі такої організації мережі зв'язків, можна проглядати текстову інформацію у будь-якій послідовності, зіставляти різні фрагменти, формувати нові структури,тримати в полі зору різні інформаційні блоки.
Відкриття гіпертексту пов'язують із науковим радником президента США Ф. Рузвельта В. Бушем, який під час Другої світової війни контролював оборонні проекти й мав обробляти велику кількість відповідних документів. У праці "Як ми можемо думати" 1945 р. на підставі розгляду людської думки як мережі асоціацій відповідно до "сплетіння слідів у клітинах головного мозку" він спроектував нову концепцію "навігації" у величезних масивах інформації, яка була згодом утілена у проекті "МЕМЕХ".
В. Буш теоретично обґрунтував проект технічної системи «Мемекс», яка давала змогу користувачеві пов’язувати тексти та їхні фрагменти за різними типами зв’язків, здебільшого за асоціативними відношеннями. Відсутність комп’ютерної техніки не дала змоги втілити проект. Ідея Буша у 60-ті отримала друге народження в системі «Ксанаду» Т. Нельсона, яка вже передбачала використання комп’ютерної техніки. «Ксанаду» давав змогу користувачеві прочитувати сукупність введених в систему текстів різними способами, у різній послідовності, програмне забезпечення давало змогу як запам’ятовувати послідовність проглянутих текстів, так і вибирати із них практично будь-який у довільний момент часу. Множина текстів з відношеннями, які їх пов’язують (системою переходів), Т. Нельсон назвав гіпертекстом.
Перші технологічні системи Гіпертексту з'явилися у 70-ті р. р. XX ст, а першою фундаментальною реалізацією гіпертексту стала система американського вченого Дугласа Карла Енгельбарта (1987 p.). (Douglas Carl Engelbart; народ. 30 січня 1925, Орегон) — один із перших дослідників людино-машинного інтерфейсу і винахідник компютерного маніпулятора — миші. Кріме того, Енгельбарт створив:
- першу систему обміну текстовими повідомленнями;
- протоколи для віртуальних терміналів;
- множинні вікна (відкриття нового сегмента данних для прикладної програми під час запуску);
- протокол віддаленого доступу.
Перша компютерна миша
Також винайшов посилання, працював в галузі гіпермедіа. Прагнув до вдосконалення інтелектуальних властивостей людини, створив для цього суспільний інститут (Bootstrap Institute).
Має 20 патентів на винаходи (зокрема на компютерну мишу) і велику кількість нагород (1987 — пожиттєва премія PC Magazine; 1990 — премія ACM Software System тощо).
Кажуть-пишуть, що сьогодні Енгельбарт разом з Фроде Геґландом (англ. Frode Hegland) працює над проектом вдосконалення гіпертекстової природи Інтернету.
Гіпертекстові технології представлення тексту.
Феномен гіпертексту можна обговорювати з кількох поглядів. З одного погляду, це особливий спосіб представлення, організації тексту, з іншого – новий вид тексту, протиставлений за багатьма своїми властивостями звичайному текстові, сформованому в гетенбергівській традиції книгодрукування. І, нарешті, це новий спосіб, інструмент і нова технологія розуміння тексту.
Теоретичне підґрунтя гіпертексту.
Багато дослідників розглядають створення гіпертексту як початок нової інформаційної епохи, протиставленій ері книгодрукування. Лінійність письма, яка зовнішньо відображає лінійність мовлення, виявляється фундаментальною категорією, яка обмежує мислення людини й розуміння тексту. Світ смислу нелінійний, тому стиснення смислової інформації в лінійному мовленнєвому відтинку вимагає використання спеціальних «комунікативних упаковок» - членування на тему та рему, розділення плану змісту висловлювання на експліцитні (ствердження, пропозиція, фокус) та імпліцитні (пресупозиція, наслідок, імплікатура дискурсу) шари. Відмова від лінійності тексту й у процесі його представлення читачеві (читання і розуміння), й у процесі синтезу, на думку теоретиків, сприяла би звільненню мислення і навіть виникненню його нових форм.
Ствердження -
Фокус -
Пресупозиція – (від лат. попереду і припущення) – імпліцитний складник змісту висловлювання або тексту, який є істинним і несуперечливим, передує їхньому вербальному плану та сприяє їх успішному сприйняттю й розумінню.
Наслідок -
Імплікатура дискурсу – тісно пов’язана з вербальним змістом змістом невербальна прихована інформація, що опосередковує змістовну залежність між висловлюванням в тексті чи повідомленні й організовує його інтерактивну спрямованість. Хлопчик пішов грати в футбол. Вікно розлетілося на друзки. Прихована пропозиція – Хлопчик розбив вікно.