Складання інструкцій

Інструкція — це зведення правил, детальні настанови, припи­си керівного органу чи особи службовим особам або органам, обов'язкові для виконання.

Інструкція — підзаконний правовий акт, що видається з ме­тою роз'яснення і визначення порядку застосування законодав­чого акта, наказа міністра чи керівника іншого державного орга­ну. В широкому розумінні цього слова, це може бути вказівка тех­нічного порядку (правила користування механізмом чи спосіб виконання якої-небудь технічної роботи тощо).

Інструкція є документом, у якому викладено правила, що ре­гулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансо­ві та інші спеціальні аспекти діяльності і стосунків установ, служ­бових осіб, наприклад:

«Інструкція про порядок розробки...», «Інструкція про впровадження...».

Розрізняють відомчі й міжвідомчі інструкції. До відомчих інструкцій належать інструкції, обов'язкові для системи одного відомства (міністерства). Відомчі інструкції бувають:

♦ посадові;

♦ з техніки безпеки;

♦ з експлуатації обладнання та ін.

Міжвідомчими називають інструкції, які видаються спільно дво­ма або кількома організаціями різних систем. Такі інструкції обо­в'язкові для установ, організацій і підприємств цих систем щодо застосуваня спільних постанов, рішень, розпоряджень і наказів.

Інструкція затверджується вищими органами або керівниками організацій (чи їхнім наказом із зазначенням номера та дати ви­дання). На інструкції може бути помітка про те, що вона є додат­ком до розпорядчого документа.

При затвердженні інструкції розпорядчим документом у ньо­му встановлюється термін уведення інструкції, зазначаються від­повідальні виконавці, а також способи та порядок виконання тих чи інших видів робіт (відхилення від дій, передбачених пун­ктами інструкції, не дозволяються й кваліфікуються як порушен­ня дисципліни).

Інструкція має такий формуляр:

♦ назву організації автора документа,

♦ назву виду документа (інструкція);

♦ гриф затвердження документа;

♦ заголовок до тексту документа;

♦ дату документа;

♦ реєстраційний індекс документа;

♦ місце видання документа;

♦ короткий зміст (заголовок до тексту документа);

♦ текст документа;

♦ посаду та прізвище особи, відповідальної за її складання;

♦ підпис;

♦ візи документа.

Текст інструкції повинен мати вказівний характер, для чого вживають формулювання «повинен», «слід», «необхідно», «не дозволено». Текст інструкції має бути стислим, точним, зрозумілим, ос­кільки він призначений для постійного користування. Його по­дають у логічній послідовності, групують за розділами, яким іно­ді дають підзаголовки, поділяють на параграфи (позначаються арабськими цифрами). При цьому зручніше користуватися нас­крізною нумерацією.

Розділи великих за змістом інструкцій позначають римськими цифрами, а пункти — арабськими.

Окрему групу інструкцій становлять посадові інструкції.

Посадова інструкція — це організаційно-правовий документ, у якому визначено основні завдання, обов'язки, права і відпові­дальність працівника при виконанні ним роботи на певній поса­ді. Це документ, що визначає організаційно-правове становище працівника у структурному підрозділі і забезпечує умови його ефективної праці.

Посадова інструкція може бути оформлена на загальному бланку організації або на чистих аркушах паперу. Складається посадова інструкція з таких розділів:

♦ загальні положення,

♦ функції,

♦ обов'язки,

♦ права,

♦ взаємовідносини (зв'язки за формою);

♦ відповідальність працівника;

♦ оцінка працівника.

У загальній частині тексту інструкції зазначають:

♦ основні посадові обов'язки працівника;

♦ порядок займання посади;

♦ кваліфікаційні вимоги;

♦ кому підпорядковується і що повинен знати;

♦ основні документи, якими треба керуватися.

У розділі «Функції» вказують предмет, зміст і перелік видів робіт.

Інструкцію затверджує керівник організації. На ній робиться помітка про те, що вона є додатком до розпорядчого документа.

У разі затвердження інструкції наказом у ньому вказується термін уведення інструкції, необхідні заходи та виконавці. Більш детальніше про особливості створення інструкції можна знайти в другій частині підручника.