Бітлз»: внесок у розвиток музичної культури.

Зародження мюзиклів. Творчість Ендрю Ллойда Уебера.

Мюзикл — один із найпопулярніших видів сучасного театрального мистецтва. Його популярність зумовлена видовищністю, розмаїттям тем для постановки, необмеженістю у виборі засобів акторської виразності. У мюзиклі поєднані форми естрадного мистецтва, драматичного театру, балету й опери, побутового танцю. Сформувався цей вид театрального мистецтва в СІІІА: у вересні 1866 р. у Нью-Йорку відбулася прем’єра вистави «Вlаск Сгоок». Саме відтоді бере початок новий театр.

Ендрю Ллойд Веббер — британський композитор, автор шістнадцяти мюзиклів, двох тем до кінофільмів та реквієму, лауреат численних нагород, у тому числі «Оскара» і «Греммі».

Веббер почав складати музику з дитинства, писав мелодії для шкільних постановок. Його знайомство з поетом Т. Райсом перейшло у творче співавторство. Перша їхня спільна робота, помічена критиками,— мюзикл «Йосип і його дивовижний різнобарвний плащ снів». Наступною великою роботою стала рок-опера «Ісус Христос — супер-зірка», прем’єра якої відбулася 1970 р. Змішання класики і року в цьому творі було визнано мистец-твознавцями надзвичайно органічним і таким, що відповідає духовним потребам сучасників. Останньою успішною роботою тандема Райса і Веббера став у 1978 р. мюзикл «Евіта», який отримав премію «Тоні».

У 1981 р. Веббер створив мюзикл «Кішки» на лібрето Т. Еліота. Він був визнаний найбільш новаторським твором, отримав премію «Тоні» і був показаний у найкращих театрах світу. Перлиною творчості Веббера є «Привид Опери», написаний 1986 р. За загальним визнанням, це був найтала- новитіший твір композитора. 

Навряд чи можна в сучасному світі зустріти людину, яка жодного разу не чула хіти легендарної ліверпульської четвірки «Бітлз». У 1960-х роках цей гурт здійснив справжню революцію у світовій музичній культурі.

Спочатку «Бітлыв», подібно до британських гуртів, виступав у невеликих клубах. .їхня музика не відрізнялася оригінальністю: традиційна мішанина джазових ритмів, рок-н-ролу та скіфл (імпровізаційна музика, що виконувалася англійськими самодіяльними артистами на незвичайних інструментах: пральній дошці, дитячій дудці та ін.). Але основну увагу публіки привертали саме молоді виконавці. Підліткам подобалися пустотливі дотепники Леннон і Маккартні (автори більшості пісень), флегматичний Старр і зосереджений Харрісон.

Коли було засновано гурт «Бітлз»? Як звали його учасників?

Після виступу у лондонському естрадному театрі «Палладіум» 1963 р. гурт «Бітлз» завоював мільйони сердець слухачів у Великій Британії, а сенсаційний успіх 1964 р. на американському телебаченні приніс гурту міжнародну популярність.

Альбом «Оркестр клубу “Самотні серця” сержанта Пеппера» (Sergeant Реррег’s Lonely Hearts Club Band ) довів, що «Бітлз» — феноменальне явище сучасного музичного мистецтва. Мабуть, це був перший рок-альбом, в основі якого лежала наскрізна тема. У ньому з м’якою іронією висвітлювалися актуальні для молоді теми: конфлікт батьків і дітей, кохання, вплив наркотиків. Мелодійні пісні «Бітлз» відзначені чітким ритмічним рисунком і новаторським багатством аранжування, у якому використовувались оригінальні електронні шуми та індійський струнний інструмент ситар. «Бітлз» створив новий напрям у молодіжній музичній культурі, новий стиль. Музиканти поєднали класику і поп-музику, збагативши останню досягненнями професійної музичної композиції і гармонії.

До найвідоміших хітів гурту «Бітлз» належать «Мішель», «Учора», «Жовта субмарина», «Суничні галявини» та багато інших пісень.

5. Німецький модерн (югендстиль). Творчість Й.С.Баха.

Німеччина — батьківщина багатьох відомих митців. Увесь світ шанує письменників Й. Гете, Ф. Шиллера, Л. Фейхтвангера, Т. Манна, художників А. Дюрера, Л. Карнаха Старшого та ін. Класична музика Німеччини — одне з її найбільших мистецьких досягнень, гордість німецького народу. Твори видатних композиторів Й. С. Баха, Л. Бетховена, Г. Ф. Генделя, Р. Вагнера є надбанням не лише німецької, а й світової культури. Особливої уваги заслуговує німецьке мистецтво епохи модернізму — так званий югендстиль («молодий стиль»). Він яскраво виявився в архітектурі, живописі, музиці, із ним пов’язана поява чудових творів мистецтва цієї країни.

Надзвичайну славу здобуло й декоративно-ужиткове мистецтво Німеччини. Зокрема, цій країні належить першість у виробництві європейської порцеляни. Місто Мейсен, де на початку XVIII ст. було засновано перший такий завод, і нині має велику славу: продукція з його маркою є окрасою багатьох музеїв і приватних колекцій світу.

Модернізм— загальна назва напрямів мистецтва кінця XIX — середини XX ст. Він об’єднав багато експериментальних і авангардистських течій у літературі, живописі, архітектурі, скульптурі та музиці.

Одним із найяскравіших напрямів модернізму був модерн. У Німеччині він отримав назву югендстиль. Його засновниками були художникй-новатори О. Екман, П. Беренс, А. Ендель Швидкому поширенню такої назви сприяло заснування 1896 р. журналу «Югенд» у Мюнхені. Югендстиль, як і його аналоги в інших європейських країнах (Бельгії, Франції, Росіі та ін.), прагнув поєднати художні й утилітарні функції творів мистецтва/наповнити художнім змістом усі сфери діяльності людини. Естетика європейського модерну розвивала ідеї символізму й естетизму, звертаючись до філософських праць німецького мислителя Ф. Ніцше.

Період становлення югендстилю позначений національно- романтичними захопленнями митців, їхнім інтересом до середньовічного й народного мистецтва. Тож для цього етапу розвитку німецької художньої культури є характерною поява художньо-ремісничих майстерень, що протиставляли себе великим промисловим підприємствам: «Німецькі майстерні художніх ремесел» та «Об’єднані художньо- ремісничі майстерні».

Архітектура югендстилю знайшла втілення у численних просторих і затишних дохідних будинках, готелях, універмагах і комунальних спорудах. Німецьким архітекторам початку XX ст. чудово вдавалося поєднувати функціональність будівель із художнім задумом. До таких митців належить відомий архітектор П. Беренс.

У музичному мистецтві югендстилю провідну роль відіграла творчість композитора Р. Вагнера, автора терміна «сукупний твір мистецтва», що мав бути реалізований у його опері як єдність дії, музики й картини, що пов’язує мистецтво з життям. Дійсно, жоден вид мистецтва не зміг настільки повно увібрати в себе всі течії свого часу й передати їх іншим поколінням, як опери Вагнера.

В образотворчому мистецтві (живописі, скульптурі, графіці) югендстиль, нерозривно пов’язаний із символізмом, прагнув створити власну художню систему, що стала своєрідним переходом від традиційних форм мистецтва до умовності. Провідними митцями Німеччини, які творили в югендстилі, є художники Т. Хейне, Г. Фогелер, скульптори М. Клінгер, Г. Обрист. їхні твори сповнені поетики символівму, для якого особливого значення набули лінія й колір предмети, динаміка й плинність форми.

Закладені на межі століть основи німецького модернізму, що виявились у творах майстрі» югендстилю, дали потужний імпульс для подальшого розвитку сучасного мистецтва Німеччини.