Англо-американська модель

1. Зовнішня сфера регулювання:

- взаємовідносини в галузі корпоративного управління регулюються низкою законів і правил, які регулюють рух корпоративних цінних паперів та діяльність фондових бірж;

- важливу роль відіграють фондові біржі, що визначають лістинг, рівень розкриття інформації тощо.

2. Вимоги щодо розкриття інформації:

У США компанії повинні повідомляти про себе досить багато: фінансову інформацію про корпорацію (щоквартально); дані про структуру капіталу; інформацію про попередню діяльність директорів, що призначаються; розміри сукупної винагороди для працівників; дати виплати винагороди кожному з п’яти вищих чинів корпорації поіменно; дані про акціонерів, що володіють пакетами акцій понад 5% акціонерного капіталу; інформацію про можливе злиття чи реорганізацію; про поправки, що вносяться до статуту; імена осіб чи компаній, що запрошуються до аудиторської перевірки. Ця інформація включається або до річного звіту, або до порядку денного зборів акціонерів.

У Великобританії та інших країнах, де використовується англо-американська модель, вимоги до розкриття інформації аналогічні, але не такі суворі, звітність надається кожні півроку. Механізм корпоративного управління передбачає активну участь консалтингових фірм, урядових агентств, що надають консультації корпораціям і акціонерам з питань корпоративного управління. Надзвичайну роль у корпоративному регулюванні відіграють громадська думка, преса та телебачення.

3. Внутрішня сфера корпоративного управління.

- Розподіл володіння і контролю в корпораціях. Інвестори, які вкладають свої кошти і володіють підприємством, звичайно не несуть відповідальності за дії корпорації. Вони передають керівництво менеджерам і платять їм як агентам.

- Координація інтересів акціонерів і керівництва вирішується за допомогою ради директорів, яка обирається акціонерами і виступає їх представниками.

- Вищим органом внутрішньо корпоративного управління є загальні збори акціонерів, які збираються раз на рік. Обов’язковими питаннями, які вирішуються на зборах є: вибір директорів, призначення аудиторів, купівля контрольного пакету акцій, реорганізація, внесення поправок до статуту. У США акціонери не мають права голосувати за розмір дивідендів, що пропонує рада директорів. У Великій Британії це питання навпаки виноситься на голосування. Акціонери, які володіють принаймні 10% акціонерного капіталу, мають право скликати позачергові загальні збори акціонерів. Право акціонерів брати участь у справах компанії зведено до функції обрання директорів компанії, тому американські акціонери не мають впливу на поточні справи компанії.

- Керівництво здійснює унітарна рада директорів, яка керує всією діяльністю корпорації та відповідає за її загальний стан. До цього органу входять як виконавчі, так і незалежні директори з повноваженнями контролю. Так при загальному складі 13 осіб незалежні директорі становлять 9 осіб.